Постанова № 66104775, 19.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року Справа № 813/4502/16

14 год. 51 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Гулкевич І.З.,

суддя Гавдик З.В.,

суддя Клименко О.М.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

позивач ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача Попович Ю.І.,

представник третьої особи Роліна Т.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа, ЛОВК), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Міністерства оборони України № 83 від 30.09.2016 року;

- зобов'язати відповідача призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що становить 800000,00 грн. ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року син позивача загинув під час проходження військової служби у ВЧ польова пошта В4264. З метою одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, позивач звернулась до ЛОВК із заявою про призначення такої допомоги та надала усі підтверджуючі документи. ЛОВК надало відповідь позивачу про те, що МОУ відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги через те, що висновком експерта обласного бюро судово-медичної експертизи від 06.12.2015 року в крові згиблого виявлено спирт етиловий у кількості 1,77проміле. На переконання позивача відмова МОУ є неправомірною, безпідставною та такою, що порушила права позивача у зв'язку з чим звернувся із позовом до суду.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 25.01.17 за вх. № 1682 (а.с.89-90). Зазначив, що син позивача загинув від випадкового пострілу іншого військовослужбовця під час проходження військової служби у ВЧ польова пошта В4264. На момент смерті, ОСОБА_6 (син позивача) перебував в добовому наряді по несенню служби з посилення охорони та оборони складу зазначеної військової частини, тобто виконував обов'язки військової служби.

Відповідно до висновку експерта Львівського бюро судово-медичної експертизи від 06.12.2015 року № 449/2015-т в крові загиблого виявлено етиловий спирт у кількості 1,77 проміле, що в живих осіб відповідає середньому ступеню сп'яніння. На переконання представника відповідача, з аналізу наявних в матеріалах справи доказів і встановлених вироком Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2016 року фактів, можливим є висновок, що ОСОБА_7, перебуваючи в добовому наряді по несенню служби з посиленням охорони та оборони військового складу військової частини , виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння, що є адміністративним правопорушенням, а відтак - його загибель, зокрема, є наслідком виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані. Оскільки нещасний висновок, який привів до загибелі військовослужбовця стався внаслідок виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, то підстави для призначення грошової допомоги відсутні, що свідчить про правильність висновку про відмову в призначенні одноразової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2, що відображено у протоколі № 83 від 30.09.2016 року. З врахуванням викладеного, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи проти позову заперечив повністю, підтримав позицію представника відповідача, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Згідно з Витягом з Протоколу № 83 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допоги в разі загибел (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.09.2016 року розглянувши подані документи , комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУвід 25.12.2013 року № 975, зокрема:

«… 4. Матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 року сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_6 (Львівський ОВК), смерть якого настала від випадкового пострілу військовослужбовця.

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку командира військової частини В4264 від 14.04.2015 року ОСОБА_6 на час загибелі перебував у добовому наряді, тобто виконував обов'язки військової служби.

За висновком експерта Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 16.ж12.2015 року № 449/2015-т в крові загиблого виявлено етиловий спирт у кількості 1,77 проміле.

Згідно зі ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця , є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків є адміністративним правопорушенням.

Ураховуючи, що нещасний випадок стався під час виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння підстав для призначення допомоги немає» (а.с.20).

Листом ЛОВК від 08.11.2016 року повідомлено позивача про результати розгляду її документів та про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Крім того, роз'яснено право захисту її прав у суді (а.с.19).

Позивач вважаючи вказане рішення та відмову такими, що порушують її права, з метою їх відновлення звернулася із вказаним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає проходження військової служби.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно до п. 1 ст. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обовязків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Згідно з долученими до матеріалів справи копіями матеріалів службового розслідування судом встановлено наступне.

Між ОСОБА_6 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянином військової служби у Збройних силах України, проходив військову службу згідно з наказом від 09.01.2015 року № 6 в роті забезпечення навчального процесу відділення підготовки фахівців механізованих та танкових військ В/ч польова пошта В4264 на посаді механіка водія.

Згідно з витягом з наказу № 26 від 02.03.2015 року солдата військової служби за контрактом ОСОБА_6, механіка-водія взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу відділення підготовки фахівців механізованих та танкових військ, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року по дорозі у лікарню від ушкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї намір не визначений, 31.01.2015 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Виконкомом Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області складено актовий запис № 4 від 02.02.2015 року про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 02.02.2015 року.

Лікарським свідоцтвом про смерть № 17/2015 року від 31.01.2015 року причиною смерті ОСОБА_6 визначено ушкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї , намір не визначений, смерть настала по дорозі у лікарню.

Відповідно до висновку експерта № 449/2015-т від 06.02.2015 року Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» при судово-токсилогічній експертизі крові трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт у кількості 1,77‰ /проміле/. В той же час, згідно з витягом з наказу № 30-АД від ІНФОРМАЦІЯ_1 року призначено спеціальне розслідування по факту загибелі військовослужбовця військової частини польова пошта В4264 солдата ОСОБА_6 та створено комісію поспеціальному розслідуванню причин та обставин загибелі військовослужбовця.

07.03.2015 року наказом № 488 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі солдата військової служби за контрактом ОСОБА_6.» зафіксовано, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що близько 16:00 години ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час повернення до розташування чергової зміни підрозділу посилення охорони складу РАО, в результаті необережного поводження зі зброєю під час пересування сходовою кліткою в клубі військової частини польова пошта В4264 у солдата за контрактом ОСОБА_9 стався несанкціонований постріл, яким в груди було поранено солдата ОСОБА_6, унаслідок чого останній близько 16:30 год. помер в реанімаційному відділенні Новояворівської міської лікарні.

Згідно з актом спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався з військовослужбовцем військової служби за контрактом ОСОБА_6 форми НВ-6, в Р.3 «Обставини за яких стався нещасний випадок», зокрема зазначено, що комісією спеціального розслідування встановлено що хоча солдат ОСОБА_6 і перебував в стані алкогольного сп'яніння, разом з тим, нещасний випадок, що з ним стався не є наслідком отруєння алкоголем. Окрім того, як встановлено комісією, командування військової частини не усунуло потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння від виконання військової служби. Відтак комісія вважає, що смерть потерпілого відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» настала під час виконання службових обов'язків військової служби в період її проходження ввнаслідок одержання поранень заподіяних іншою особою.

Аналогічні твердження зафіксовано і у наказі № 122-ОД від 06.04.2015 року «Про результати спеціального розслідування по факту загибелі військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини польова пошта В4264 солдата ОСОБА_6.».

Зокрема, вказане зафіксовано і у акті про нещасний випадок ОСОБА_6 № 4/15 від 14.04.2015 року. Крім того, у цьому акті в п.7 причиною нещасного випадку зазначено 31 - травмування (смерть) вналідок протиправних дій інших осіб; п. 9 медичний висновок про діагноз ушкодження здоров'я потерпілого: до смерті призвело травматичне ушкодження легенів з кровотечею, знекровлення, внаслідок пострілу з вогнепальної зброї; п. 9.1 перебування потерпілого у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння: так.

Як слідує з матеріалів справи, актом спеціального розслідування встановлено та підтверджено, що смерть сержанта ОСОБА_10 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Зокрема, у вказаному акті не відображено та не вказано, що сержант ОСОБА_6 вчинив будь-які дії у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння та дії, які вказували б на вчинення останнім злочину чи адміністративного правопорушення.

Отже, в ході спеціального розслідування встановлено, що загибель солдата ОСОБА_6 пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини та не являється наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного сп'яніння.

Зокрема, до матеріалів справи долучено копію вироку Яворівського районного суду Львівської області у справі № 460/1325/15-к про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, перебдбаченого ч. 2 ст. 414 КК України, залишеного без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 10.11.2016 року (а.с.15-18), відповідно до якого ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 414 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 року (а.с.6-14).

Суд звертає увагу, що санкція ч. 2 ст. 414 Кримінального кодексу України передбачає покарання за злочин, а саме, порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого.

Таким чином, зі змісту вказаного вироку встановлено, що таким ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочину, який полягає в порушенні правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, що заподіяло смерть ОСОБА_6

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975).

Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобовязаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 1 п. 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобовязаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обовязків військової служби або внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, ОСОБА_12 є матір'ю, членом сім'ї ОСОБА_6, а тому має право на призначення та отримання одноразової допомоги у зв'язку з його загибеллю.

Згідно з п.п. 12, 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобовязаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом з матеріалів справи встановлено, що рішенням комісії МОУ № 83 від 30.09.2016 року (п. 4) відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння (ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

На переконання суду вказане рішення у цій частині з вищевказаної підстави не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання (ч.1 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 6 ст. 1603 закону України № 16-3 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 1 ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобовязаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоровю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вказане кореспондує приписам п. 19 Порядку №975.

Таким чином, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адмінправопорушення, дій у стані алкогольного спяніння.

Проаналізувавши вказані приписи, на переконання суду, допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного спяніння. Зокрема, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного спяніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.

Таким чином, дослідивши долучені до матеріалів справи доказів у своїй сукупності, суд констатує, що відповідно до матеріалів службового розслідування не встановлено ознак вчинення кримінального правопорушення, вчинення ОСОБА_6 дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали наслідком його смерть. Навпаки, доведено, що не зважаючи на вміст алкоголю в крові, смерть ОСОБА_6 настала внаслідок вчинення злочину іншою особою.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо скоєння молодшим сержантом ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, оскільки до суду не надано документального підтвердження вказаного факту. Крім того, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтями 172-10 та 172-20 у зв'язку з набуттям з 05 березня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період» від 5 лютого 2015 року №158-VIII. Отже, на момент смерті молодшого сержанта ОСОБА_6 норма закону, яка б кваліфікувала дії з з розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, як адміністративне правопорушення, була відсутня.

З врахуванням викладеного, безпідставними є посилання відповідача на ст.16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як на підставу для відмови позивачам у виплаті грошової допомоги, оскільки смерть молодшого сержанта ОСОБА_6 згідно з лікарським свідоцтвом про смерть настала не у зв'язку з перебуванням останнього у стані алкогольного сп'яніння, а у зв'язку з ушкодженням, внаслідок пострілу з вогнепальної зброї.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач МОУ як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та виходячи з наданих суду повноважень, передбачених статтею 162 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу, ОСОБА_2, у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимог чинного законодавства України, а тому з метою повного та всебічного захисту інтересів позивачів п. 4 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 83 від 30.09.2016 року, слід визнати протиправним та скасувати в цій частині , та зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачам одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку №975.

Відповідно доп. 2 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема,позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Відповіднодо ч. 1 ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням викладеного, судові витрати стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 2, 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом, № 83 від 30.09.2016 року.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ЄДРПОУ 00034022) призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що становить 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп., ОСОБА_2 (ІДН НОМЕР_1).

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2016 року.

Головуючий суддя Гулкевич І.З.

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Клименко О.М.