Постанова № 66104498, 23.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року 12 год 45 хв.Справа № 808/3796/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується суд) надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується позивач) до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 21.10.2016, рішення № НОМЕР_3 від 21.10.2016 про застосування фінансових санкцій та вимогу про сплату боргу № Ф-0005981304 від 01.12.2016, прийняті Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки зроблені податковим органом в акті перевірки № 1745/08-15-13-04/НОМЕР_4 не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Зазначені в акті розбіжності виникли у звязку з тим, що податковий орган при перевірці не прийняв задекларовані ФОП ОСОБА_1 витрати на придбання дизельного палива за період 2014-2015 років та витрати зі сплати орендної плати за земельну ділянку. Вказує, що понесені витрати на закупівлю дизельного палива підтверджено документально. Використання у господарській діяльності, придбаного дизельного палива повністю підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме, договорами, заявками на перевезення, актами прийому-здачі робіт, товарно-транспортними накладними, товарними накладними, податковими накладними, наказами на затвердження норми витрат пального, актами, платіжними та іншими документами. Обґрунтованість віднесення до складу інших витрат, грошових коштів сплачених у якості плати за оренду земельної ділянки підтверджується договором оренди земельної ділянки, платіжними дорученнями про сплату орендної плати, технічним паспортом на будівлі, які розташовані на цій земельній ділянці та використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1К Враховуючи викладене, вважає прийняті оскаржувані повідомлення-рішення протиправними.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання зявився представник відповідача. Матеріали справи містять письмові заперечення від 30.01.2017, в яких, зокрема, зазначено про те, що перевірка позивача проведена із додержанням норм діючого законодавства. При перевірці підприємства позивача були встановлені порушення норм діючого законодавства, які зазначені в акті перевірки. Зокрема, відповідач вважає відображення в акті перевірки від 07.10.2016 №1745/08-15-13-04/НОМЕР_4 фактів порушень щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014. по 31.12.2015 не спростовані відповідно до поданого позову. Враховуючи викладене, вважає, що відповідачем правомірно сформовані податкові повідомлення - рішення від 21.10.2016 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, рішення від 21.10.2016 № НОМЕР_3, вимога від 01.12.2016 про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_5. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи вимоги частини першої статті 41 КАС України, відповідно до якої уразі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фахівцями відповідача, згідно з пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України здійснено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами планової виїзної перевірки, був складений акт № 1745/08-15-13-04/21995170690 від 07.10.2016.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення: п. 138.1, п. 138. 4 ст. 138, п. 177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2014 - 2015 роки на загальну суму 193759,18 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 90482,59 грн. та за 2015 ріку сумі 103276,59 грн.; п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218;п.1 ч.2 ст.6 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» від 08 07.2010; п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, чим занижено суму військового збору, який необхідно сплатити до бюджету за 2015 рік у розмірі 9343,65 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені: вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф0005981304 від 01.12.2016 на суму 23124,49 грн., два податкових повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 21.10.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 від 21.10.2016.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.10.2016 позивачу нараховане грошове зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору, пені у розмірі 11 679,56 грн., з яких основний платіж 9 343,65 грн., за штрафними санкціями 2 335,91 грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.10.2016 позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 242 198,98 грн., з яких за основним платежем 193 759,18 грн., за штрафними санкціями 48 439,80 грн.

Рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 21.10.2016 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16 584,09 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, вимогою, спірними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, звернувся з даним позовом до суду

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Здійснювана позивачем діяльність з надання послуг автоперевезень у повній мірі відповідає поняттю «господарська діяльність», оскільки повязана з наданням послуг та отриманням доходу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (редакція, чинна в 2014 році).

У пункті 177.2. ст.177 ПК України вказано, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крімосіб, щообрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому п.177.4. ст.177 Кодексу (редакція, чинна у 2014 р.) містить застереження про те, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженівитрати, щовключаються до витратопераційноїдіяльностізгідно з розділом III цього Кодексу. Так у п.138.1. ст.138 ПК України (в редакції 2014 року) зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 177.4. ст.177 ПК України (в редакції, що була чинною у 2015 році) передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обєкта витрат.

Так, податковий орган в акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_1 витрати в сумі 1 170633,27 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 547723,45 грн. та за 2015 рік у сумі 622909,82 грн., які включені до декларації про доходи за 2014-2015 роки понесені неправомірно, чим порушено п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Зокрема, в 2014-2015 роках до декларацій про доходи та майновий стан ФОП ОСОБА_1 було включено до складу інших витрат витрати за орендну плату земельної ділянки, а саме за 2014 рік в розмірі 742,20 грн., за 2015 рік в розмірі 938,27 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано договір оренди земельної ділянки, платіжні доручення про сплату орендної плати, технічний паспорт на будівлі, які розташовані на цій земельній ділянці та використовуються у господарській діяльності позивача.

Також в акті перевірки податковий орган зазначає, що в 2014-2015 роки до декларацій про доходи та майновий стан ФОП ОСОБА_1 було включено до складу придбаних товарно-матеріальних цінностей в частині понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 693 317,72 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 266 047,92 грн. та за 2015 рік у сумі 427 269,80 грн., а саме: вартість придбаного дизельного палива по стрейч карткам.

У податкового органу виникли сумніви щодо використання у господарській діяльності дизельного пального придбаного ФОП ОСОБА_1 придбаного по стрейч карткам на загальну суму 693 317,72 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 266047,92 грн. та за 2015 рік у сумі 427 269,80 грн. у платника відсутні.

Представник відповідача посилається також на те, що відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мала включати до складу витрат лише витрати, що пов'язані з перевезенням вантажу, тобто дизельне пальне, яке було використано від пункту завантаження до пункту розвантаження.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає, що враховуючи положення п.177.4. ст. 177 ПК України (в редакції 2014 року), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, повязані з господарською діяльністю.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся відповідачем, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, здійснювала вантажні перевезення по території України. Кошти, які витрачалися позивачем на придбання дизельного палива, були віднесені до складу витрат, повязаних з господарською діяльністю.

Позивач пояснила, що понесені витрати на закупівлю дизпалива підтверджені документально у повному обсязі при проведенні перевірки. Крім того, придбання палива підтверджується записами книги обліку доходів і витрат на підставі платіжним доручень та чеків. Кількість палива підтверджується податковими накладними, товаро-транспортними накладними, реєстрами отриманого палива.

Використання палива у господарській діяльності позивача підтверджується товаро-транспортниим накладними, подорожніми листами, актами списання палива, актами руху дизельного палива. Акти містять підписи найманих осіб, оформлених у ФОП ОСОБА_1

У той же час спасання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось з врахуванням даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього або маршрутного листа. Та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» зі змінами та доповненнями.

Вказане підтверджується актами використаного ФОП ОСОБА_1 в господарській діяльності палива за 2014 рік та за 2015 рік.

У додаткових поясненнях позивач також посилається на те, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий

документ за установленою формою на повну суму проведеної операції,

який підтверджує факт купівлі товару.

В спростування зазначеної позиції позивач пояснила, що посилання відповідача на обовзковість оформлення фіскального чека при торгівлі нафтопродуктами протирічить вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» вказано, що особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документи, надані позивачем на підтвердження використання у господарській дільяності дизельного пального придбаного ФОП ОСОБА_1 по стрейч карткам на загальну суму 693317,72 грн. , в тому числі за 2014 рік у сумі 266047,92 грн. та за 2015 рік у сумі 427269,80 грн. складені відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи таке, висновок податкового органу про неправомірне включенні до вкладу витрат витрати на придбання дизельного палива та на оренду земельної ділянки 1170633,27 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 547723,45 грн. та за 2015 рік у сумі 622909,82 грн. є необґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункт 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Для резидента це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Враховуючи те, що матеріалами справи спростовується висновок відповідача про завищення позивачем витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском та військовим збором, суд дійшов висновку про необґрунтованість винесених на підставі висновків акту перевірки податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 21.10.2016, рішення про застосування штрафних санкцій від 21.10.2016 та вимоги про сплату боргу від 01.12.2016 № Ф-0005981304.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значеннядля прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести тіобставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а відтак, адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 94, 98, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області:

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 21.10.2016 про визначення суми грошового зобовязання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у розмірі 11 679,56 грн., з яких за податковим зобовязанням у розмірі 9 343,65 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2 335,91 грн.;

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.10.216 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 242 198, 98 грн., з яких 193 759,18 грн. за податковим зобовязанням та 48 439,80 грн. за штрафними санкціями;

рішення № НОМЕР_2 від 21.10.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 16 584, 09 грн.;

вимогу про сплату боргу № Ф-0005981304 від 01.12.2016.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 4 363 (чотири тисячі триста шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області(код ЄДРПОУ 39490675).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя М.С. Лазаренко