Постанова № 66104417, 19.04.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/820/17

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Добровольска Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.,

встановив:

Державна судова адміністрація України звернулася з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.,

В судовому засіданні представник Позивача, Державної судової адміністрації України, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що оскаржуваною постановою Відповідач безпідставно і протиправно наклав штраф за невиконання судового рішення щодо зобов'язання виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р. На думку представника Позивача, при винесенні оскаржуваної постанови Відповідач не врахував, що розмір такої виплати Державній судові адміністрації став відомий лише 18.01.2017року, тобто після винесення самої постанови. Більш того, Відповідач не врахував, що виконання такого судового рішення покладається на органи держказначейства, що підтверджено було ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2017року.

Представник Відповідача, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, проти позову заперечила і пояснила, що 07.11.2016року було відкрито виконавче провадження про зобов'язання Позивача виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р. Розрахунок такої компенсації був проведений Територіальним управлінням ДСА в Житомирській області ще 26.10.2016року. Станом на 27.12.2016року Відповідач суму коштів, зазначену в такому розрахунку, не сплатив, а тому на нього як боржника за виконавчим провадженням правомірно був накладений штраф в сумі 5100,00грн.

Заслухавши пояснення представника Позивача, заперечення представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов примусового виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, та відповідальності боржника за їх невиконання регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N1404-VIII), що були чинні на день виникнення спору.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що 07.11.2016року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження (ВП №52818185) про зобов'язання Державної судової адміністрації України виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р.

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Житомирським окружним адміністративним судом щодо виконання судового рішення вказаного суду від 07.06.2016року про зобов'язання Державної судової адміністрації України виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р.

Відповідно до оскаржуваної постанови від 27.12.2016року на Позивача як боржника за вказаним виконавчим провадженням накладено штраф у розмірі 5100,00грн.

Як зазначено в даній постанові накладення штрафу зумовлено невиконанням Позивачем без поважних причин відповідного рішення суду (а.с.48).

Суд вважає обґрунтованими доводи представника Позивача про те, що невиконання вказаного судового рішення на день винесення оскаржуваної постанови було зумовлено конкретними об'єктивними причинами, а саме особливостями стягнення коштів з бюджетних установ та відсутністю у виконавчому листі конкретного розрахунку коштів, які підлягали стягненню.

Такі доводи Позивача знайшли своє підтвердження в судовому засідання з огляду на таке.

Дійсно, ні у виконавчому листі, ні в постанові Відповідача про відкриття вказаного виконавчого провадження не зазначена сума коштів, яку зобов'язана була виплатити Позивач ОСОБА_3 у вигляді компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р.

Більш того, відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2016року, що підлягала виконанню, обов'язок нарахувати ОСОБА_3 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05 травня 2008 р. по 18 серпня 2015 р. покладено на іншого боржника - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (а.с.58-63).

В ході дослідження судом наданого представником Відповідача виконавчого провадження (його копії) встановлено відсутність жодних доказів направлення Позивачу як боржнику за вказаним виконавчим провадженням розрахунку суми коштів, які підлягали до виплати стягувачу до прийняття оскаржуваної постанови.

Одночасно судом встановлено, що лише на вимогу Позивача від 16.01.2017року своїм листом від 18.01.2017року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області направило такий розрахунок суми коштів, які підлягали до виплати стягувачу (а.с.56).

Таким чином, суд робить висновок, що на день винесення оскаржуваної постанови Позивачу як боржнику за вказаним виконавчим провадженням не був доведений розрахунок суми коштів, які підлягали до виплати стягувачу за цим виконавчим провадженням.

Відсутність такого розрахунку безспірно унеможливлювало виконання судового рішення щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р.

Одночасно суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 5 Закону N 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) і в передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 6 Закону N 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. N 845 прямо зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Враховуючи вказані правові норми ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2017року змінено спосіб і порядок виконання судового рішення в цій частині чим підтверджено доводи Позивача щодо необхідності зміни способу виконання такого судового рішення (а.с.64-67).

Суд визнає, що відповідно до вимог ч.2 ст.63, ч.1 ст.75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу на боржника - юридичну особу - в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому законодавець зазначає, що обов'язковою умовою для накладання такого штрафу є невиконання боржником рішення без поважних причин.

Таким чином, невиконання Позивачем як боржником за виконавчим провадженням судового рішення в частині зобов'язання виплатити ОСОБА_3 нараховану компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з 05.05.2008р. по 18.08.2015р. було зумовлено конкретними об'єктивними причинами, що свідчить про відсутність підстав для накладання на нього штрафу.

Зазначене свідчить, що оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.12.2016року про накладання штрафу в сумі 5100,00грн. за виконавчим провадженням ВП №52818185 винесена за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством, та без врахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а тому є протиправна та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

За приписами ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Позивач по справі, Державна судова адміністрація, надала суду докази щодо понесення судових витрат лише у вигляді судового збору в сумі 1600,00грн. Судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, по справі відсутні.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі.

Керуючись статтями 86,94,159-163,167,181,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.12.2016року про накладання штрафу в сумі 5100,00грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 21 квітня 2017 р.