Постанова № 66104372, 28.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 р. Справа № 804/750/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з орендної плати за землю, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 1216-15, від 29.04.2015 № 576-17, від 19.07.2016 № 289-1303 та податкову вимогу від 11.08.2014 № 1992-25 з орендної плати за землю.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було протиправно нараховано ОСОБА_1 податкові зобовязання з орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Юрія Савченко, 36, м. Дніпро, оскільки домоволодіння, яке знаходиться на цій земельній ділянці, було відчужене позивачем згідно з договором дарування від 22.06.2004. За таких обставин, рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 28.12.2009 № 366/53 було вирішено: вилучити земельну ділянку у позивача та зарахувати її до земель міста; рішення Дніпропетровської міської ради щодо передачі земельної ділянки позивачу та договір оренди земельної ділянки визнати такими, що втратили чинність, а її право на землю таким, що припинилось. Отже, позивач вважає, що з моменту державної реєстрації права власності на домоволодіння за новим власником, договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою є припиненим в силу закону, а відтак, припинилися й податкові зобовязання позивача сплачувати орендну плату за землю.

Представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 941 Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перейменовано у Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

17.07.2003 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого позивачу було передано земельну ділянку площею 0,0309 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 36, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

22.06.2004 року позивач відчужила житловий будинок, що розташований на орендованій земельній ділянці, шляхом укладання договору дарування на користь ОСОБА_2

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності за ОСОБА_2 на частину домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 36, було зареєстровано 21.07.2009 року.

17.03.2008 позивач звернулась до міського голови м. Дніпропетровська з листом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 36, у звязку з тим, що домоволодіння, яке знаходиться на цій ділянці було подаровано згідно з договором дарування від 22.06.2004 року ОСОБА_2

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 28.12.2009 № 366/53 було вирішено вилучити земельну ділянку, площею 0,0309 га (кадастровий номер 1210100000:06:076:0028), по вул. Юрія Савченка, 36 у ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та зарахувати її до земель міста.

Крім того, вказаним рішенням Дніпропетровської міської ради рішення міської ради від 06.11.02 № 88/4 «Про передачу у приватну власність (та в оренду) земельних ділянок громадянам в Кіровському районі м. Дніпропетровська» стосовно земельної ділянки, площею 0,0309 га (кадастровий номер 1210100000:06:076:0028), та договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 3891 від 22.07.2003 визнано такими, що втратили чинність, а право ОСОБА_1 на землю таким, що припинилось.

Судом встановлено, що у період 2014-2016 рр. ДПІ в Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області нараховувалась ОСОБА_1 орендна плата за користування земельною ділянкою, в результаті чого були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: від 13.05.2014№ 1216-15 на суму 8 350,62 грн.; від 29.04.2015 № 576-17 на суму 13 768,88 грн.; від 19.07.2016 № 289-1303 на суму 14 430,67.

У звязку з несплатою податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2014 № 1216-15 відповідачем було винесено податкову вимогу від 11.08.2014 № 1992-25.

Правомірність винесення ДПІ в Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного Закону визначено договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 на підставі рішення міської ради від 06.11.2002 № 88/4 «Про передачу у приватну власність (та в оренду) земельних ділянок громадянам в Кіровському районі м. Дніпропетровська» було укладено договір оренди земельної ділянки від 17.07.2003, державна реєстрація якого відбулась 22.07.2003 за № 3891.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди земельної ділянки, позивачу було передано земельну ділянку площею 0,0309 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 36, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відчужено житловий будинок, що розташований на орендованій земельній ділянці, шляхом укладання 22.06.2004 року договору дарування.

Новим власником житлового будинку за договором дарування стала ОСОБА_2, право власності якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 21.07.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, з моменту набуття права власності на житловий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей обєкт, а з ним і обовязок сплачувати земельний податок чи орендну плату. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі», однією з підстав припинення договору оренди землі є набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 21.07.2009, дати набуття права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, право оренди земельної ділянки позивача за договором від 17.07.2003 є припиненим в силу закону без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Факт припинення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, 36, підтверджується також рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.12.2009 № 366/53.

Статтею 7 Податкового кодексу України визначено, що під час встановлення податку обовязково визначаються, зокрема, такі елементи як платник податку та обєкт оподаткування.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що ДПІ в Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області було протиправно нараховано орендну плату за землю ОСОБА_1 у період з 2014 по 2016 роки, оскільки остання не є належним платником.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з орендної плати за землю задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 1216-15, від 29.04.2015 № 576-17, від 19.07.2016 № 289-1303 та податкову вимогу від 11.08.2014 № 1992-25.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3