Ухвала суду № 66104099, 28.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 березня 2017 р. справа № 804/2058/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, -

в с т а н о в и в:

Громадська організація «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просить:

- визнати порушення розпорядником інформації, суб'єктом владних повноважень Дніпропетровським окружним адміністративним судом щодо ОСОБА_1 ч.1 ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року;

- визнати протиправною бездіяльність субєкта владних повноважень Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо несвоєчасного надання інформації у відповідності до вимог ч.1 ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 22 жовтня 2016 року, зареєстрованого розпорядником інформації 25 жовтня 2016 року за вхідним №48071.

Згідно ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративно-процесуальну дієздатність.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обовязки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

За приписами ст. 50 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), субєкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.

Статтею 21 Закону України Про громадські обєднання визначені права громадських об'єднань.

Так, частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Частиною 2 ст. 21 цього Закону додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Зазначений перелік прав громадських обєднань є виключним.

Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.

Зазначене узгоджується з визначенням позивач у відповідності до ст. 50 КАС України, та не суперечить ч. 1 ст. 60 КАС України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації „Дім авторів музики в Україні щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір у взаємозвязку з положеннями пункту г частини першої статті 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права, у якому, зокрема, зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Відповідний закон (Закон України Про громадські обєднання) не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є позивач, такого права.

Як встановлено судом, з протоколу установчих зборів засновників Громадської організації Дніпропетровський незалежний правозахисний центр № 1 від 06.10.2014 р. вбачається, що ця громадська організація створена без статусу юридичної особи.

Таким чином, позовну заяву подано до суду особою, яка не має права на звернення до суду у звязку з відсутністю у неї адміністративно-процесуальної дієздатності.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративно-процесуальної дієздатності.

Крім того, суд також враховує, що з аналогічним позовом Громадська організація «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 вже зверталася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Так, ухвалами суду від 13.01.2017 року у справі № 804/288/17 (суддя Барановський Р.А.), від 06.02.2017 року у справі № 804/928/17 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.), від 10.02.2017 року у справі № 804/1230/17 (суддя Єфанова О.В.), від 13.03.2017 року у справі №804/1709/17 (суддя Турлакова Н.В.) аналогічні позовні заяви Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» були повернуті позивачеві. Зазначені ухвали оскаржені позивачем та не набрали законної сили. Отже, вкотре звернення громадської організації до суду з тим самим позовом та з тих самих підстав є недоцільним.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На підставі наведеного та керуючись п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС України, суддя,-

у х в а л и в:

Адміністративний позов Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_2