Рішення № 66100504, 06.04.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.04.2017

Справа №2/4791-11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

06 квітня 2017 рокуМелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Ніколовой І.С.,

при секретарі Колесніковій Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення грошової суми за договором позики та 3% річних від простроченої суми, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач в позовній заяві, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 18000 доларів США, що по курсу НБУ на 23.02.2017 становить 485551,66 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 72564,85 грн. та судові витрати посилаючись на те, що 2005 році його дружина ОСОБА_5 познайомила його з відповідачем по справі ОСОБА_3 Протягом кількох років вони з ОСОБА_3 спілкувались, підтримували дружні відносини і планували зайнятись спільним бізнесом. У 2007 році ОСОБА_3 звернувся до позивача з проханням допомогти йому розпочати свій бізнес на Україні, а саме надати йому у борг грошові кошти для придбання сільськогосподарської техніки у розмірі 30000 доларів США, на момент передачі грошових коштів договір позики не укладався. До початку 2010 року відповідач повернув позивачу частину боргу у сумі 12000 доларів США, після чого виплату припинив, посилаючись на матеріальні труднощі. Залишок боргу склав 18000 доларів США. 25.05.2010 на прохання дружини позивача, яка на той час перебувала у м. Мелітополь, ОСОБА_3 написав розписку у присутності свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про отримання у борг суми у розмірі 18000 доларів США. У цій розписці відповідач зазначив строк повернення грошових коштів 31.12.2010. Після спливу вказаного у розписці строку позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, однак той спочатку просив відкласти строк повернення грошей, а потім припинив будь-яке спілкування з позивачем. До теперішнього часу борг не повернуто.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, показала, її клієнт ОСОБА_2 громадянин ОСОБА_7, від нього їй відомо, що вони з ОСОБА_5 з 2005 року жили у цивільному шлюбі, після чого зареєстрували шлюб. ОСОБА_5 сама родом з м. Мелітополь і у 2005 році ОСОБА_2 приїхав разом з нею у м. Мелітополь, де вона познайомила його зі своїм другом ОСОБА_3, вони стали підтримувати дружні відносини, збирались разом вести бізнес у м. Мелітополь, тому у 2007 році ОСОБА_3, знаючи про фінансове благополуччя ОСОБА_2 через ОСОБА_5 звернувся до позивача з проханням допомогти у розвитку бізнесу, а саме попросив позичити йому грошові кошти у сумі 30000 доларів США. Такі грошові кошти ОСОБА_8 мав при собі готівкою, частина знаходилась вдома, частину він привіз з собою з ОСОБА_7, а враховуючи добрі відносини з ОСОБА_3 то грошові кошти надав у борг під чесне слово, не маючи сумніву в порядності ОСОБА_3 Строків повернення позивач з відповідачем на той час не обумовлювали, ОСОБА_3 казав, що буде віддавати, як заробить. Дана розмова і передача грошових коштів відбувались вдома у ОСОБА_5 у присутності сусіда ОСОБА_5 - ОСОБА_9 Після чого, ОСОБА_3 за отримані від ОСОБА_2 гроші придбав у власність автомобіль ВАЗ для розповсюдження речовин для обробки земель пестицидами, який зареєстрував на своє імя. Крім того, позивач допомагав відповідачу практичними порадами по розвитку бізнесу. Через деякий час ОСОБА_3 повідомив позивачу, що бізнес йде не дуже вдало, у звязку з чим повернути грошові кошти він не може. Позивач запропонував ОСОБА_3І, приїхати в ОСОБА_7 працювати на нього і з зароблених коштів віддавати борг. Відповідач погодився, отримав запрошення від позивача і у 2009 році пів року відпрацював в ОСОБА_7 на позивача. За цей час він повернув 12000 доларів США. Після чого, ОСОБА_3 поїхав назад до м. Мелітополь, оскільки тут почався сезон для роботи по його бізнесу з наміром наступного року знову поїхати до ОСОБА_7. Однак, на друге запрошення позивача до ОСОБА_7 він не відреагував, а після сказав, що не поїде до нього працювати. Тоді позивач поставив питання про повернення грошових коштів перед своєю на той час вже дружиною ОСОБА_5 ОСОБА_5 поїхала до м. Мелітополь та ОСОБА_3 написав розписку у присутності свідків на залишок боргу, в якій вказав строк повернення 31.12.2010. Однак, у встановлений строк відповідач грошові кошти не повернув, від звязку та зустрічей з позивачем та його дружиною ухилявся, на вимоги повернути грошові кошти спочатку пояснював, що поки не може, потім став казати, що не поверне, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

У справі маються заперечення відповідача проти позову від 20.12.2011, згідно яких він позовні вимоги не визнає у повному обсязі, оскільки розписки він не писав, у борг грошей не брав у позивача і вважає, що позивачем сфальсифіковано дану розписку для стягнення з відповідача відповідної суми грошових коштів. 12.10.2016 від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами не згоден, в цій заяві адресу проживання відповідач вказує: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 43, кв.17. Відповідач в судове засідання 06.04.2017 не зявився, поштове відправлення, направлене за вказаною відповідачем адресою повернулось з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надійшла заява в якій вона просить не відкладати розгляд справи та винести рішення згідно чинного законодавства за відсутності відповідача та представника відповідача ОСОБА_10 Також, представник відповідача зазначив, що має сумнів в обізнаності позивача стосовно того, хто представляє його інтереси.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_11 у судове засідання 17.01.2017 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутністю відповідача ОСОБА_3, з позовними вимогами не згоден у повному обсязі. У судове засідання 06.04.2017 ОСОБА_11 не зявився, про час та дату був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на повідомлені про вручення поштового відправлення, заяв та клопотань від нього не надходило.

Третя особа ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлена про дату та час судового засідання,/Т.2, Т.1 а.с.98/ у судове засідання не зявилась, заяв та клопотань від неї не надходило.

Суд, вислухавши представника позивача, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В матеріалах справи мається розписка виконана від імені ОСОБА_3 від 25.05.2010, згідно якої він взяв у борг у ОСОБА_2 140400 грн., що еквівалентно 18000 доларів США, зобовязується повернути грошові кошти до 31.12.2010./Т.1 а.с.28/

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що на даний час вона перебуває у шлюбі з позивачем та проживає в ОСОБА_7. З ОСОБА_3 вони знайомі більше 10 років, свідок перший раз поїхала до ОСОБА_7 з співмешканкою ОСОБА_3, з самим же відповідачем свідок знайома ще з часів смерті матері свідка, відповідач її дуже підтримував і вона стала сприймати його як брата. Коли свідок одружилась з ОСОБА_2, то вони спілкувались усі разом, зустрічали Нові роки, коли позивач приїздив на Україну у 2007 2008 році. З відповідачем були дуже дружні відносини, тому коли ОСОБА_3 через неї попросив у ОСОБА_2 грошові кошти на розвиток бізнесу, то позивач їх надав без зайвих питань, оскільки був і сам заінтересований у розвитку свого бізнесу в Україні та довіряв ОСОБА_3, тому на той час ніяких документів не складали. Грошові кошти передавали у грудні 2007 році у її квартирі у присутності свідка ОСОБА_12, який зайшов у гості. Від позивача ОСОБА_3 отримав 30 тисяч доларів США готівкою, купюрами по 100 доларів США. Строків повернення вони не обговорювали, відповідач казав, що за перший рік розкрутиться, а потім почне віддавати. Пізніше відповідач казав, що рік був невдалий, велика конкуренція, тому необхідно трохи зачекати. Позивач зі свідком не заперечували, але коли відповідач повідомив, що грошові кошти віддати знову не має можливості, то позивач запропонував йому попрацювати в ОСОБА_7 на нього, ОСОБА_3 погодився і приїхав на пів року у 2009 році та повернувся в м. Мелітополь у звязку з тим, що його сестра продала квартиру свідка, хоча та виписуючи їй довіреність ОСОБА_5 просила її переоформити документи на квартиру, а не продавати її, грошові кошти за продаж квартири сестра ОСОБА_3 забрала собі. За час, що відповідач був в ОСОБА_7 він повернув позивачу 12000 доларів США. Після чого, ОСОБА_3 на зв'язок почав виходити дуже рідко, і на повторне запрошення на роботу він не приїхав, хоча спочатку збирався, а після сказав, що не поїде до нього працювати. Тоді позивач поставив питання про повернення грошових коштів перед нею. ОСОБА_5 поїхала до м. Мелітополь, вони з ОСОБА_3 зустрілись у кафе «Аліса», разом з ОСОБА_5 була свідок ОСОБА_13 ОСОБА_5 запросила з собою ОСОБА_13, щоб вона була свідком при написанні розписки, однак ОСОБА_3 заперечував проти того, щоб свідком була знайома ОСОБА_5 і свідком стала офіціантка ОСОБА_6. При цьому відповідач розписку писав дуже швидко, розмашисто, не так, як він звичайно пише, крім того, вона бачила його почерк при підписанні платіжної відомості в ОСОБА_7 при отриманні заробітної плати. Свідок бачила і його почерк, і підпис, однак, на її питання з цього факту ОСОБА_3 сказав, щоб вона не втручалась. Стосовно вказівки представників відповідача щодо того, що позивач не знає, що ОСОБА_1 представляє його інтереси, то це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 постійно на звязку з позивачем, передає йому усі документи по справі і діє з його дозволу і в його інтересах.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що він знайом зі сторонами по справі та ОСОБА_5 ОСОБА_5 знає як сусідку по підїзду приблизно з 2002 року, ОСОБА_3 бачив декілька разів у підїзді та у гостях у ОСОБА_5 ОСОБА_2 знає, як чоловіка ОСОБА_5 Стосовно обставин справи йому відомо, що ОСОБА_5 дуже добре спілкувалась з ОСОБА_3, а після одруження ОСОБА_5 з позивачем, відповідач добре спілкувався і з ОСОБА_2 Доном. У 2007 році ОСОБА_2 прийшов у гості до ОСОБА_5, у неї вдома вже був ОСОБА_2 і через деякий час прийшов ОСОБА_3 Вони сиділи на кухні, свідок чув, що між хазяїнами та ОСОБА_3 зайшла розмова про гроші, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розмовляли на рідних їм мовах, ОСОБА_5 перекладала. Після чого, ОСОБА_5 пішла у кімнату, а повернулась вже з грошима, доларами, купюрами по 100 доларів. Позивач з ОСОБА_5 перерахували кошти, які були у сумі 30 тисяч, та віддали їх ОСОБА_3, той також перераховував кошти, сума сходилась. ОСОБА_9 був дуже здивований такою легкою передачею грошових коштів, а коли дещо пізніше запитав у ОСОБА_5, то вона відповіла, що довіряє ОСОБА_3 і не має сумнів, що він їх віддасть. Документів коли передавали грошові кошти не складали, чи обговорювали строки повернення свідок не памятає.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показала, що з ОСОБА_5 вона давно знайома, коли та приїжджає до м. Мелітополь вони завжди їздять на кладовище до матері ОСОБА_5, відповідача бачила один раз. Стосовно обставин справи показала, що у травні 2010 року ОСОБА_5 приїхала на Україну, попросила свідка зїздити нею на зустріч, як потім виявилось до ОСОБА_3 у кафе «Аліса» по вул. Ломоносова у м. Мелітополь. Свідок з ОСОБА_5 у кафе приїхали раніше відповідача, сиділи за столиком. Потім приїхав ОСОБА_3, і вони з ОСОБА_5 відсіли на інший столик, вони про щось розмовляли, внаслідок того, що ОСОБА_5 дуже голосно говорить свідок чула, що розмова йшла про розписку і гроші у сумі 18 тисяч доларів. Потім свідок бачила, що ОСОБА_3 дістав паспорт, щось писав на аркуші паперу. ОСОБА_5 хотіла покликати ОСОБА_13, однак, ОСОБА_3І, настояв на тому, щоб свідком була не знайома ОСОБА_5 і вони попросили офіціантку ОСОБА_6, як свідка підписати розписку. Коли почали слухати цю справу, то свідок разом з сином знайшли ту офіціантку, зустрілись з нею, вона сказала, що давати покази у судді не буде, було зрозуміло, що на неї був тиск з іншої сторони, на питання сина свідка підтвердила, що їй дзвонили.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1328-12 по цивільній справі №2-232/12 від 04.07.2012 року рукописний текст від імені ОСОБА_3 датований 25.05.2010 року, для ідентифікаційного дослідження та встановлення особи виконавця придатний. Відповісти на питання чи виконаний текст розписки та підпис під текстом однією і тією ж особою, не надається можливим у звязку з їх незіставністю по графічному матеріалу. Текст розписи від 25.05.2010 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис під текстом розписки виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3 Ознаки почерку, які відобразились в тексті розписки свідчать про те, що почерк будь-яким змінам не піддавався. Вирішити питання про стан особи в момент виконання рукописного тексту розписки не надається можливим. /Т.1 а.с.56-71/.

Згідно ч.2, 3 ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши в судовому засіданні надані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», розяснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України зазначає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 1.4 Інструкціїпро призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.98перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Відповідно до п.1.6 вказаної Інструкції відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу. Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти. Якщо рукописний текст, що досліджується, виконано друкованими літерами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним тощо), експериментальні зразки на другому етапі також повинні бути виконані друкованими літерами і цифрами або відповідним шрифтом. Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.

Якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукописного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.

Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів.

У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Враховуючи, що відібрання зразків для проведення почеркознавчої експертизи №1328-12 було проведено з порушенням викладеного порядку, оскільки не складено жодного документу, які б підтвердив виконання цих зразків саме відповідачем, невідомо за яких обставин і ким вони відбирались, не вказано що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), перший зразок тексту не було виконано за тематикою, близькою до досліджуваного об'єкта, суд не приймає його до уваги, відповідно до положень ч.1 ст.59 ЦПК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 13.11.2012 було задоволено клопотання представника позивача та призначено додаткову судову почеркознавчу експертизу почерку ОСОБА_3, проведення якої було доручено експертам «Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз»./Т.1 а.с.85/

На клопотання судового експерта про надання додаткових зразків почерку ОСОБА_3 листом Мелітопольського міськрайонного суду від 03.01.2013 №2-232/2012 було повідомлення про неможливість надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_3 виконаних до 2010 року і раніше у звязку з відсутністю таких даних./Т.1 а.с.91/

Згідно повідомлення з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11133/11134/12-32 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №2-232/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми за договором позики від 04.02.2013 судові експерти вказують на те, що при вивчені зразків почерку ОСОБА_3 наданих для порівняльного дослідження, що містяться в матеріалах цивільної справи, встановлено, що експериментальні зразки його почерку мають розбіжності з умовно-вільними зразками його почерку, що містяться в довіреності від 20.12.2011 та електрофотокопії довіреності від 26.02.2010 за ступенем виробленості, що не виключає ймовірності виконання експериментальних зразків з умисною зміною ОСОБА_3 свого почерку в експериментальних зразках. У звязку з вказаним виникла необхідність у наданні вільних зразків почерку ОСОБА_3 клопотання щодо їх надання не виконано. За наявним зразками почерку ОСОБА_3 не може бути вирішено питання щодо ідентифікації особи виконавця досліджуваного рукописного тексту розписки. /Т.1 а.с.93/.

Суд вважає, що дії відповідача після задоволення судом клопотання про проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи, які виразились у тому, що він перестав зявлятись у судові засідання та не проживає з 2002 за адресою вказаною у позові, його запереченнях та його заяві від 12.10.2016/Т.2 а.с.138/ свідчать про намагання ухилення ОСОБА_3 від проведення експертизи, що також підтверджує факт написання ним розписки від 25.05.2010.

Так само, як і дії представників відповідача після надходження від позивача 28.12.2016 клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з тим, що він особисто бажає бути присутнім при відібранні зразків почерку ОСОБА_3, оскільки ставить під сумнів висновок експертизи і визнання ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 29.11.2016 явку сторін обовязковою.

У судові засідання 17.01.2017, 23.02.2017, 06.04.2017 представники відповідача не зявлялись, від них надходили заяви про те, що вони позовні вимоги не визнають у повному обсязі, просять розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Суд не бере до уваги заперечення представників відповідача щодо необізнаності позивача про те, що його інтереси представляє ОСОБА_1, оскільки такі твердження представників відповідача спростовуються показами свідка ОСОБА_5, яка є дружиною позивача та вказує на те, що позивачу добре відомо, що його інтереси представляє ОСОБА_1, вона узгоджує з ним усі свої дії по даній справі, обмінюється з ним документами електронною поштою. Позивач надсилав на адресу суду електронні листи в яких також указував своїм представником ОСОБА_1

Суд дослідивши матеріали справи не бере до уваги висновок експерту почеркознавчої експертизи №1328-12 по цивільній справі №2-232/12 від 04.07.2012, оскільки відібрання зразків для проведення експертизи було проведено з порушенням порядку встановленого Інструкцієюпро призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, і цей висновок спростовується іншими доказами по справі, а саме: повідомленням №11133/11134/12-32 про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №2-232/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової суми за договором позики від 04.02.2013, що судові експерти вказують на те, що не виключена ймовірності виконання ОСОБА_3 експериментальних зразків з умисною зміною свого почерку в експериментальних зразках, показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_13

Факт написання 25.05.2010р. розписки самим ОСОБА_3 про отримання у борг від позивача 18000 доларів США підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_13, які попереджались про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Вказані обставини спростовують заперечення відповідача та представників відповідача, що ОСОБА_3 не брав у ОСОБА_2 позику у 2007 році та не писав розписку 25.05.2010.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 позики у сумі 30000 доларів США, повернення ним у 2009 році грошових коштів у розмірі 12000 доларів США, написання розписки 25.05.2010 з зобовязанням повернути грошові кошти у сумі 18000 доларів США та строком виконання цього зобовязання - 31.12.2010.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що розписка по справі виконана не ним.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику (правова позиція Верховного суду України по справі № 6-63цс13 від 18.09.2013р.).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавецьмає право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника,яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.Тому, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позикипісля отримання коштів,підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одні сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобовязання стосовно погашення заборгованості, оскільки станом на 31.12.2010 відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 18000 доларів США у строк до 31.12.2010.

Предметом договору позики у справі, яка переглядається, є іноземна валюта.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземна валюта це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Отже, у разі предявлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобовязання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачемправовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Статтею598 ЦК Українипередбачено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття599 ЦК Українипередбачає, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином, у звязку з неналежним виконанням грошового зобовязання, відповідач повинен сплатити 3% річних за період з 31.12.2010 по 31.12.2015 в розмірі 68029,55грн. відповідно до розрахунку: 453530,47 грн. х 3% річних=13605,91грн.*5=68029,55грн. За період з 01.01.2016 до 01.05.2016, тобто за 4 місяці :13605,91/12 міс.*4міс.=4535,3грн., а всього 68029,55грн.+4535,3грн.=72564,85 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав договір займу грошових коштів, то на користьпозивача підлягає стягненню з відповідача сума боргу в розмірі 18000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.02.2017/Т.2, а.с.108/ становить 485551 грн. 66 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 72564,85 грн.

Відповідно до ст.ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню також витрати, які понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 1667,00 грн. та підтверджені документально./Т.1 а.с.3-5/

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 3715,75 грн., як різницю між сумою сплаченого позивачем судового збору при подачі позову та вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» щодо ставок судового збору за подання до судупозовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою.

Керуючись ст.ст.10,60, 88, 212 ЦПК України,ст.ст.625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення грошової суми за договором позики та 3% річних від простроченої суми -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 14.06.2007 Мелітопольським МВУМВС України в Запорізькій області, РНОКПП НОМЕР_2, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ОСОБА_7, ОСОБА_14 Адідже, вул. Ісонзо, 6 суму боргу у розмірі 18000 доларів США, що згідно курсу НБУ на 23.02.2017 становить 485551 грн. 66 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 72564,85 грн. та судові витрати у розмірі 1667,00 грн., а всього - 559783/пятсот пятдесят девять тисяч сімсот вісімдесят три/грн.. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 14.06.2007 Мелітопольським МВУМВС України в Запорізькій області, РНОКПП НОМЕР_2, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі3715 /три тисячі сімсот пятнадцять/ гривень 75 копійок(на користь Державної судової адміністрації України (на р/р 31215256700001, одержувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код одержувача (ЄДРПОУ): 37993783, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «Судовий збір»).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :