Рішення № 66098523, 18.04.2017, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3367/16-ц

Провадження № 2/553/353/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.04.2017 рокум. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Остапченко Т.О., Заяц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг підприємства по забезпеченню тепловою енергією у вигляді централізованого опалення місць загального користування, зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, але не розраховується за вказані послуги, у зв'язку з чим за період з 01.11.2007 року по 01.05.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 2145 грн. 80 коп. Просить стягнути з відповідачів вказану суму.

В ході судового розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, звернувся до суду з відповідною письмовою заяву, в якій просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за опалення місць загального користування, яка утворилась за період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року в розмірі 2742 грн. 75 коп., та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що являється одноособовою власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1, інші відповідачі її чоловік ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 зареєстровані в цій квартирі. Відповідач заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність між нею та позивачем договору на опалення місць загального користування, вказувала, що не заперечує оплачувати ці послуги, проте вважає, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" невірно здійснює розрахунки за послуги, безпідставно застосовуючи положення п. 2.1.4 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків", вказує, що оскільки житловий будинок обладнаний загальнобудинковим лічильником, а квартира відповідача являється єдиною в будинку, що відключена від централізованого опалення, тобто ця ситуація Методикою не передбачена, розрахунок плати за опалення місць загального користування має здійснюватись з урахуванням показань загально будинкового лічильника та опалювальної площі квартири відповідача з урахуванням відповідної частини площі місць загального користування, які приходиться на площу квартири. Крім того, відповідач просила при вирішенні позовних вимог застосувати строк позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи повідомлені про час та місце слухання справи, до суду не з'явилися, надавши заяви з проханням проводити розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій встановлено індивідуальну (автономну) систему опалення та у жовтні 2003 року припинено централізоване опалення, що підтверджується актом перевірки системи теплопостачання від 08.10.2003 року.

В місцях загального користування під'їзду № 2 по вул. Чураївни, 11, в м. Полтаві, в якому розташована квартира № 82, де проживають відповідачі, встановлено опалювальні прилади - радіатори типу "Комфорт" в кількості 5 шт. довжиною 0,5 м та в кількості 5 шт. довжиною 1,1 м, які підключено за допомогою неізольованих трубопроводів.

Послуги з опалення місць загального користування в житловому будинку № 11 по вул. Чураївни в м. Полтаві надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а відповідачі ними фактично користуються в період з 01.11.2007 року до цього часу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 користувались послугами з опалення місць загального користування, які надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", проте свій обовязок з оплати їх вартості не виконують, у звязку з чим утворилась заборгованість за період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року в розмірі 2742 грн. 75 коп.

Судом встановлено, що відносини між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та споживачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмовим договором в період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року урегульовані не були.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обовязок споживача з укладення договору на надання житлово-комунальних послуг.

В п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного вище Закону встановлено, що виконавець житлово-комунальних послуг зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З матеріалів справи вбачається, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" в 2007 році та в 2014 році надсилало на адресу відповідачів проекти договорів на опалення місць загального користування в будинках, обладнаних загально будинковим лічильником тепла № 304С від 12.11.2007 року та № 1881 від 12.02.2014 року, надавши докази відправлення їх примірників поштовим зв'язком та отримання адресатом примірника договору від 12.11.2007 року.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала факт отримання вказаних договорів. Разом з тим, вказані обставини не спростовують факту невиконання нею як споживачем житлово-комунальних послуг обовязку, передбаченого в ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не є доказом відсутності між сторонами договірних відносин.

Як встановлено ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини

В ч. 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень ст 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

В п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 28 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення", споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку у відповідності до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, знають про те, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення вказаного будинку та оскільки опалювальні прилади влаштовані в місцях загального користування, усвідомлюють, що фактично користуються послугами з опалення МЗК, які надаються позивачем.

А відтак, на думку суду, доведеним є факт існування між сторонами по справі договірних відносин, з усіма правами та обовязками, визначеними чинним законодавством, незважаючи на відсутність письмового договору.

Вказане вище узгоджується з висновками,робленими Верховним Судом України в постанові від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13, відповідно до яких пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі зобовязані оплачувати послуги, які надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", з опалення місць загального користування, проте свій обовязок не виконують, у звязку з чим утворилась заборгованість за період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, плата за послуги з централізованого опалення місць загального користування відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 нараховується в порядку, визначеному "Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків", затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31.01.2006 року.

Як встановлено в п. 28 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку у відповідності до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства 31.10.2006 року, затверджено "Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення".

Судом достовірно встановлено, що житловий будинок № 11 по вул. Чураївни в м. Полтаві зведений за індивідуальним проектом та обладнаний загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 1.3 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення" для житлових будинків, зведених за індивідуальними проектами, для визначення витрат теплової енергії слід використовувати проектні дані річного споживання теплової енергії або дані теплової потужності систем опалення МЗК, або розрахунковий метод за чинними будівельними нормами.

Як встановлено в п. 2.1.2 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення", у разі, якщо існує загальнобудинковий прилад комерційного обліку теплової енергії на опалення, системи опалення всіх житлових квартир, нежитлових приміщень та приміщень МЗК підключені паралельно одна до одної, мають теплоносій з однаковими параметрами і облаштовані приладами виміру витрати теплоносія на опалення, кількість теплової енергії на опалення МЗК визначають як частку теплової енергії від загальної витрати на опалення будинку пропорційно до показів приладів виміру витрати теплоносія в МЗК за формулою (2.1).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що в будинку № 11 по вул. Чураївни в м. Полтаві квартира, де проживають відповідачі за № 82 є єдиною, що відключена від централізованого опалення, інші квартири не обладнані приладами виміру витрати теплоносія на опалення, не підключені такі прилади також і в нежитлових приміщеннях та приміщеннях МЗК.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконливого висновку про неможливість обчислення плати за послуги з опалення МЗК відповідачам як споживачу, квартира якої обладнана автономним опаленням, відповідно до п. 2.1.2 Методики.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", нарахування плати за послуги з опалення МЗК, яка є предметом позовних вимог теплопостачальної організації та нарахована відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року, розрахована за формулою 2.6 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення".

Зміст наданого ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирного будинку по вул. Чураївни, 11, в м. Полтаві за опалювальний період, що припадає на квартиру № 82 свідчить про те, що нарахування плати за послуги з опалення МЗК споживачу послуг здійснюється з урахуванням вимог п. 2.1.4 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення", відповідно до якого у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1. Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою (2.6),

(tвн - tср.ф) х n'

qміс = qрік ----------------,

(tвн - tср) х n

де q - нормативна питома витрата теплової енергії на рік опалення приміщення, Гкал/рік/кв.м; tвн - розрахункова температура внутрішнього повітря приміщення, град. С; tср - середня нормативна температура зовнішнього повітря опалювального періоду, град. С; tср.ф. - середня фактична температура зовнішнього повітря за розрахунковий місяць, град. С (за даними місцевої метеостанції або теплопостачальної установи); n - кількість діб опалювального періоду; n' - кількість діб в розрахунковому місяці.

Вказане підтверджується також даними повідомлення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" № Г-656 від -06.04.2017 року, адресованим ОСОБА_1, згідно з яким при визначенні розміру плати за послугу опалення МЗК враховується кількість теплової енергії, що припадає на квартиру з індивідуальним джерелом опалення відповідно до п. 2.1.4 "Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків", затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31.01.2006 року. Розрахунок кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, яка припадає на квартиру № 82, у відповідності до п. 1.4 Методики, проведено з врахуванням фактичної теплової потужності приладів опалення, що знаходяться на сходових клітинах під'їзду. Нарахування за опалення МЗК проводяться щомісячно протягом опалювального періоду з урахуванням фактичної середньомісячної температури за даними центру з гідрометеорології (по формулі 2.6 Методики).

Враховуючи встановлені по справі обставини, беручи до уваги той факт, що житловий будинок по вул. Чураївни, 11, в м. Полтаві має лише одну квартиру, оснащену приладами обліку теплової енергії приміщень споживачів, та у ньому відсутні прилади обліку теплової енергії на МЗК, плата за опалення місць загального користування має розраховуватись з урахуванням п. 2.1.4 Методики.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що оплата за опалення місць загального користування нараховувалась позивачем згідно норм чинного законодавства.

Таким чином, доведеним є той факт, що особи, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, зобовязані здійснювати оплату за опалення місць загального користування в розмірі та обсягах, визначених позивачем ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго".

Зміст розрахунку заборгованості за послуги теплопостачання, наданий ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", свідчить про те, що за період з 01.11.2007 року по 01.01.2017 року нараховано плату за опалення місць загального користування в сумі 2742 грн. 75 коп., проте відповідачі жодного платежу в рахунок оплати послуг не внесли, у звязку з чим утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги той факт, що в судовому засіданні з пояснень відповідача ОСОБА_1 встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності, суд приходить до переконливого висновку про те, що витрати з утримання квартири за адресою: АДРЕСА_1, має нести саме власник ОСОБА_1 Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що під час судового розгляду справи не здобуто доказів існування договірних відносин між власником ОСОБА_1 та членами її сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про утримання зазначеної квартири, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з них витрат з утримання чужого майна, а відтак позовні вимоги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про стягнення з боргу за послуги теплопостачання з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 257, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем в період з 01.11.2007 року не здійснено жодного платежу щодо оплати за послуги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" з опалення МЗК, тобто нею не вчинялись дії, які свідчать про визнання свого боргу.

При цьому, судом встановлено, що 05.06.2013 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулось до суду з заявою про винесення судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості з опалення місць загального користування за період з 01.07.2007 року по 01.05.2013 року. 08.07.2013 року Ленінським районним судом м. Полтави винесений судовий наказ про стягнення вказаного бору, який скасований за заявою боржників ухвалою суду від 09.09.2014 року. 29.09.2016 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулось до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14, судовий наказ відповідно до частини першоїстатті 95 ЦПК Україниє особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" звернулося до суду заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу, частина якого є предметом позовних вимог у даній справі, 05.06.2013 року, з урахуванням строку позовної давності, встановленого в ст. 257 ЦК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з опалення місць загального користування за період з червня 2010 року.

А тому суд вважає, що позовні вимоги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" підлягають частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за послуги з опалення місць загального користування за період з червня 2010 року по 01.01.2017 року в сумі 2344 грн. 33 коп.

Крім того, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" судові витрати, понесені при зверненні до суду, в розмірі, пропорційному до розміру задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (код ЗКПО 03338030) заборгованість в сумі 2344 грн. 33 коп., судовий збір в сумі 1177 грн. 83 коп., а всього 3522 (три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 16 коп.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4