Ухвала суду № 66098117, 18.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/7339/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/1913/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 18.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючогоБерезовенко Р.В., суддівОлійника В.І., Волохова Л.А.,при секретаріВолошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа інспекція з питань захисту прав споживачів в Київській області, Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договорів недійсними, визнання поруки припиненою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися із позовом до ПАТ «Родовід Банк», третя особа: інспекція з питань захисту прав споживачів в Київській області, Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання договорів недійсними, визнання поруки припиненою.

В обґрунтування позову вказували, що 06 листопада 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Родовід Банк» укладений кредитний договір.

Вважають, що при його підписанні банком були порушені їх законні права. Кредитний договір не відповідає законодавству України, їх інтересам та волі. При укладанні договору порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки йому надано кредит в іноземній валюті (долари США), що унеможливлювало використання коштів за призначенням, оскільки в Україні єдиним платіжним засобом є національна валюта - гривня. Оспорюваний договір містить істотний дисбаланс прав та обов'язків, є несправедливими. Укладений договір іпотеки має акцесорний характер. Банк до укладення кредитного договору мав повідомити її як споживача про всі відомості, ризики, тощо, що відповідає законам «Про фінансові послуги», «Про захист прав споживачів», «Про банки та банківські послуги».

Вказували, що в кредитному договорі не визначено, що валютні ризики, пов'язані з підвищенням вартості валюти зобов'язання, покладені тільки на позичальника. Тому банком не попереджено позичальника про валютні ризики, а позивач в свою чергу не міг передбачити таких змін курсу національної валюти, оскільки вона не є фахівцем в галузі фінансів. Кредитодавець не надав застережень щодо можливих та/або очікуваних змін курсу національної валюти по відношенню до валюти договору, не попередив споживача про всі валютні ризики, тобто банк не надав інформації щодо предмету договору, яка необхідна була для здійснення нею свідомого вибору щодо валюти кредиту. Через ненадання всією інформації, він був поставлений в нерівні, дискримінаційні, несправедливі умови з банком, що також призвело до подорожчання продукції за кредитним договором. З огляду на наведене кредитний договір є недійсним з моменту укладення. Оскільки недійсним є основний договір, тому недійсними є і забезпечувальні договори, в тому числі іпотечний договір.

Просили визнати недійсними кредитний договір, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5, договір поруки, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6, договір застави транспортного засобу; зняти заборону відчуження транспортного засобу; судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи позивачі уточнили позовні вимогі і зазначили, що оскільки між ОСОБА_5 та банком 17 жовтня 2008 року було укладено додаткову угоду, якою було збільшено відповідальність позичальника та змінено (збільшено) відсоткову ставку, про що не був повідомлений проручитель, просили визнати поруку припиненою з моменту укладення додаткової угоди.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано припиненою поруку за договором поруки від 06 листопада 2007 року, укладеним між ОСОБА_6 та ВАТ «Родовід Банк».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ «Родовід Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просило рішення суду першої інстанції змінити в частині визнання договору поруки припиненою, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог про визнання поруки припиненою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Родовід Банк» було перейменовано в ПАТ «Родовід Банк», яке є правонаступником ВАТ «Родовід Банк».

06 листопада 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №46/АА-125.07.2, за яким ОСОБА_5 відкрито відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 10 913 дол. США терміном по 06 листопада 2014 року включно.

06 листопада 2007 року ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу.

06 листопада 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки.

П.1.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №46/АА-125.07.2 від 06 листопада 2007 року в повному обсязі.

17 жовтня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до кредитного договору. Даним договором була змінена (збільшена) відсоткова ставка за кредитним договором, про що поручитель не був повідомлений належним чином.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання поруки припиненою, місцевий суд, виходив з того, що додатковою угодою до кредитного договору були змінені умови погашення кредиту, а саме збільшено розмір погашення відсотків за його користування, чим збільшено обсяг відповідальності поручителя, і ОСОБА_6 не погоджував таку зміну умов кредитного договору, додаткову угоду до договору поруки не підписував, банк не надав суду доказів погодження та інформування поручителя про зміну умов кредитування, позовні вимог про припинення поруки є доведеними та обгрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

За ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З роз»яснення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справи № 10-1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які зумовили збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання про дострокове повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Унесення додатковою угодою змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього і зумовлює припинення поруки.

Вказана правова позиція викладена Веховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1161цс15), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки, додатковою угодою до кредитного договору були змінені умови погашення кредиту, а саме збільшено розмір відсотків за його користування, в матеріалах справи відсутня згода поручителя ОСОБА_6 на таку зміну умов кредитного договору і банк не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів погодження та інформування поручителя про зміну умов кредитування та збільшення обсягу відповідальності останнього, місцевий суд правомірно прийшов до висновку, що порука припинила свою дію.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак рішення суду першої інстанції не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Л.А.Волохов

В.І.Олійник