Ухвала суду № 66098074, 18.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/4138/16-ц Головуючий у І інстанції Соловей Г. В.Провадження № 22-ц/780/1304/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 18.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Волохова Л.А., Олійника В.І.,при секретарі:Волошину В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 19.07.2011 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 8000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4, 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ПАТ КБ «Приватбанк» стверджує, що відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, а також що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку.

ПАТ КБ «Приватбанк» виконало свої зобов'язання, надало ОСОБА_5 кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що ОСОБА_5 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 02.08.2016 року відповідач має заборгованість 13 101,98 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.07.2011 року у розмірі 13 101,98 грн., яка складається з: 3 740,56 грн. - тіло кредиту, 3 645,21 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 566,12 грн. - заборгованість за пенею; 1 050 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 600,09 грн. - процентна складова (а.с.2-5).

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованість по кредитному договору № б/н від 19.07.2011 року в розмірі 13101,98 грн., яка складається: заборгованість за кредитом в сумі 3 740,56 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 3 645,21 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3 566,12 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 1 050,00 грн., штраф - 500 грн. (фіксована частина) та 600,09 грн. (процентна складова), а також судові витрати.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_5, звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 19 липня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про що свідчить підпис відповідача у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» виконало свої зобов'язання, надало ОСОБА_5 кредит у розмірі, встановленому у договорі, натомість ОСОБА_5 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого утворилась заборгованість.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно вказував, що ОСОБА_5 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, чим порушує права позивача, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.07.2011 року, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача (а.с. 10).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.07.2011 року, ОСОБА_5 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Зі змісту Витягу з Тарифів по карткам «Універсальна», «Універсальна Contract» та «Універсальна ГОЛД» встановлено, що відповідно до умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% річних (а.с.11-12).

Відповідно до наданої банком інформації ОСОБА_5, відповідно до укладеного кредитного договору отримав три кредитні картки: № НОМЕР_1 від 19 липня 2011 року (дія до 09/16), № НОМЕР_2 від 17 грудня 2013 року (дія до 10/16) та № НОМЕР_3 від 10 липня 2015 року (дія до 02/19).

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі, оскільки апеляційна скарга фактично зводиться до перерахування умов кредитного договору, які позивач вільно трактує на свою користь, не надавши при цьому жодного обґрунтування, в межах діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, заперечення та доводи апелянта з приводу того, що він не укладав та не підписував з банком у 2011 році ніяких кредитних договорів, а укладав договір лише у 2013 році, розцінюються колегією суддів критично і до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

При цьому, як апелянт, так і його представник не заперечують, що їм роз»яснювалося судом їх право на заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке ними не заявлялося.

Не заслуговують на увагу, на думку колегії суддів, і доводи апелянта з приводу того, що він отримував кредит не у 2011 році, а в 2013 році, що на його думку підтверджуються розрахунком заборгованості поданим позивачем, який ропочинається, відповідно, лише з жовтня 2013 року, оскільки, як пояснив представник позивача картка № НОМЕР_1 від 19 липня 2011 року (дія до 09/16) видана відповідачу була активована ним лише у листопаді 2013 року, а заборгованість виникла починаючи з січня 2014 року, а тому, період з липня 2011 року по жовтень 2013 року не було включено до розрахунку заборгованості (за відсутності заборгованості).

Також, не приймаються до уваги колегією суддів доводи апелянта про те, що він не отримував кредитні картки № НОМЕР_1 від 19 липня 2011 року (дія до 09/16) та № НОМЕР_2 від 17 грудня 2013 року (дія до 10/16), оскільки саме ці картки рахуються за особовим розрахунковим рахунком відкритим на ім»я відповідача, відповідно до кредитного договору від 19 липня 2011 року, вони були активні і використовувалися для зняття та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача протягом 2013-2016 років, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.78-80), яка є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, і не була спростована відповідачем жодним належним та допустимим доказом.

Одночасно, колегія суддів вважає такими, що не підлягають до задоволення доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування стороку позовної давності, оскільки з розрахунку наданого позивачем вбачається, що заборгованість виникла у січні 2014 року, а з позовом позивач звернувся у жовтні 2016 року, тобто в межах трирічного стороку позовної давності.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов обгрунтованого висновку задовольнивши позов.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Волохова Л.А.

Олійника В.І.