Ухвала суду № 66098033, 19.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6623/16-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/1515/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 4 19.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Голуб С.А.

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д..О.

за участі секретаря: Дрозда Р.І.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю та визнання права власності на спільне сумісне майно, -

в с т а н о в и л а :

Позивач пред»явила в суді названий позов посилаючись на те, що період з лютого 2006 року і по 11 листопада 2011 року вона та відповідач ОСОБА_2 проживали як чоловік та дружина однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 11 листопада 2011 року в зареєстрованому шлюбі по травень 2014 року.

За період проживання сторін однією сім'єю між сторонами склалися відносини, притаманні подружжю: вони проживали разом, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали по відношенню один до одного взаємні обов'язки..

09 серпня 2009 року сторони здійснили обряд вінчання в Українській Православній Свято-Покровській церкві, а 11 листопада 2011 року - офіційно зареєстрували шлюб.

Фактично шлюбні відносини між сторонами було припинено в травні 2014 року.

Рішенням Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 16.02.2015 року, яке набрало законної сили 27 лютого 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

За період спільного проживання сторін однією сім'єю, ними була придбана земельна ділянка площею 0,12 га, яка розташована в с. Лісне, Києво-Святошинського району, Київської області.

Дана земельна ділянка придбавалась сторонами приблизно в вересні-жовтні 2011 року за спільні кошти в сумі 7 500,00 доларів США, набуті під час проживання однією сім'єю. На даний час, приблизна вартість 1/2 частини вказаної земельної ділянки становить 100 000,00 гривень. Земельна ділянка була зареєстрована на відповідача.

Позивач уточнивши позовні вимоги просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за період з лютого 2006 року по 11 листопада 2011 року.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1001 га. кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0199 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані в с. Лісне Києво-Святошинського району, Київської області.

В порядку поділу майна визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0199 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані в с. Лісне Києво-Святошинського району, Київської області.

В порядку поділу майна визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0199 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані в с. Лісне Києво-Святошинського району. Київської області.

Вирішити питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат, понесених нею під час розгляду даної справи.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду київської області від 16 січня 2017 року позов задоволено.

Відповідач оскаржив рішення суду лише в частині визнання за позивачем права власності на майно. В частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу рішення суду не оскаржує.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги, що відповідачем було здійснено поліпшення спірної земельної ділянки, яка в результаті поділу на ділянку під будівництво та ділянку для ведення особистого селянського господарство значно збільшила свою ринкову вартість. Вказані поліпшення були здійснені за кошти відповідача.

Крім того, позивачем суду не надано доказів, що під час спільного проживання вона надавала будь-які кошти на ведення сімейного господарства, що вона тим чи іншим способом брала участь у придбанні земельної ділянки. Відповідач вказує, що він працював , мав досить високій дохід і мав можливість придбати у свою власність земельну ділянку.

Також не погоджується із судом в тому, що за сторонами визнано право власності на земельні ділянки по ? частці. Вважає, що це обмежує його право на користування земельною ділянкою, оскільки частки в натурі не виділені, а позивач в Україні не проживає, що утруднює вирішенні питання користування земельною ділянкою.

Просить рішення суду скасувати в частині визнання права власності на земельні ділянки і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 в період часу з лютого 2006 року по 11 листопада 2011 року, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що було визнаного сторонами у судовому засіданні.

11 листопада 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 59, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Рішенням Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області від 16 лютого 2015 року, шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

23 вересня 2011 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1200 га (рілля), що знаходиться на території Шпитьківської сільської ради в селі Лісне, Києво-Святошинського району Київської області, б/н (без номера), надану для ведення особистого селянського господарства. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3.

В подальшому відповідачем здійснено поділ даної земельної ділянки на дві земельні ділянки, що підтверджується договорами на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок та щодо поділу земельних ділянок, та відповідно отримано два свідоцтва про право власності, на земельну ділянку площею 0,1001 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та на земельну ділянку площею 0,0199 га, кадастровий номер НОМЕР_2, які розташовані в с. Лісне, Києво-Святошинського району, Київської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка була набута під час проживання сторін однією сімєю без реєстрації щлюбу, а тому на неї розповсюджується дія ст.. 60,74 СК України і вона може бути визнана спільною сумісною власністю сторін. Оскільки земельна ділянка була поділена на дві земельні ділянки із зміною цільового призначення, суд визнав за сторонами по ? частині кожної із земельних ділянок.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду.

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, і мають взаємні права та обов'язки.

За правилами статті 74 СК України (у редакції, чинній до 16 січня

2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач в позові посилалась на презумпцію спільності майна, яке набуте під час проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу однією сім»єю. Відповідач не спростував таку позицію позивача. В судовому засіданні він не вказував про те, що майно набуте за його особисті кошти, а не за спільні кошти сторін. Також не вказував про те, що він набував земельну ділянку для особистого користування і не мав наміру створювати спільну сумісну власність при тому, що не заперечував того факту, що проживав з позивачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу.

Посилаючись в доводах апеляційної скарги на те, що позивач не мала доходів для купівлі земельної ділянки, відповідач разом із тим також не надав своїх доказів того, що у нього протягом проживання сторін однією сім»єю були доходи, або особисті кошти, на які не розповсюджується право спільної сумісної власності. Доводи його апеляційної скарги щодо наявності у нього достатнього доходу для придбання нерухомого майна є голослівними і не підтверджені доказами.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку по те, що земельна ділянка є спільним сумісним майном, яке було набуте сторонами під час проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що земельна ділянка збільшила свою вартість внаслідок вкладень відповідача не підтверджені доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З врахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст..ст. 303,307.308 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді