Ухвала суду № 66096827, 18.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/5516/16 Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

Провадження № 22-ц/778/684/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.11.2015 року був звільнений з посади начальника охорони ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» по закінченню строку трудового договору, наказ №14 від 11 листопада 2015 року.

При звільненні з підприємства з ним безпідставно не був проведений розрахунок належних йому на час звільнення коштів та на його вимогу не надана довідка про нараховані та належні суми.

У зв'язку з тим, що у встановлений законом термін йому не була надана письмова інформація щодо заборгованості по заробітній платі, а в діях керівництва ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» вбачався склад правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП., ст. 265 КЗпП України та ст. 175 КК України, 02.02.2016 року була направлена до Головного управління Держпраці у Запорізькій області заява про порушення посадовими особами ПАТ «БЗПТО» норм трудового законодавства України щодо нарахування належних працівникові сум та строків їх виплати при звільненні.

У березні 2016 року від Головного управління Держпраці у Запорізькій області був отриманий лист № 07/07-21/981 від 09.03.2016 року, в якому зазначалося, що викладені в заяві факти і обставини щодо порушення норм трудового законодавства України з боку керівництва ПАТ «БЗПТО» знайшли своє підтвердження. За результатами перевірки складено акт, в.о. генерального директора ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» ОСОБА_4 внесено обов'язковий для виконання припис. Станом на 09.03.2016 року Головним управління вживаються заходи щодо притягнення посадової особи підприємства до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до довідки № 455 від 09.06.2016 р. заборгованість ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» з виплати заробітної плати становить 12845,45 грн.

Середньоденна заробітна плата за два повних останніх місяці роботи становить 107,73 грн. За період з 11.11.2015 року по 01.08.2016 року кількість робочих днів становить - 179 днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 19283, 67 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 12 845,45 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку після звільнення у розмірі 19 283,67 грн.

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 серпня 2016 року позовну заяву в частині вимог про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати повернуто позивачу, відкрито провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2015 року по 01 серпня 2016 року у розмірі 19283 грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений з підприємства відповідача, але розрахунок при звільненні своєчасно не отримав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 працював на посаді начальника охорони Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» до 11.11.2015 року.

Судом першої інстанції встановлено, що з часу звільнення до 01.08.2016 року позивач розрахунок на підприємстві не отримав.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як розяснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини.

Довід апеляційної скарги про те, що до невиплати розрахунку та заробітної плати працівникам призвело неналежне керування підприємством попереднім керівником, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки відповідальність за недотримання строків розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпП покладається на підприємство, а не особисто на керівника.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем тримісячного строку для звернення з позовом є безпідставними з огляду на те, що позивач звернувся до суду ще до отримання остаточного розрахунку у серпні 2016 року.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин колегія вважає, що ухвалене в справі судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: