Ухвала суду № 66096785, 21.04.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2190/17

Провадження № 2/336/1461/2017

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

21 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Марко Я.Р., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд визнати недійсним договір від 20.09.2016 року № 121, укладений між нею та відповідачем та стягнути з останнього на свою користь сплачені нею кошти за вищевказаним договором у сумі 19144,00 грн. Також, в своїй заяві просить суд на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та не зважаючи на те, що положення про звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав виключено зі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а стаття викладена в новій редакції, звільнити її від сплати судового збору за подання даного позову до суду.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вона містить одночасно вимогу майнового та немайнового характеру, оскільки позивач просить суд визнати договір недійсним та стягнути гроші кошти з відповідача на свою користь.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

- за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 640,00 грн. до 8000,00 грн.).

-за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.).

Відповідно до частини 5 статті 119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Водночас, в порушення вищезазначеної норми закону, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату ним судового збору за кожну вимогу викладену в позові, а позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Розглянувши заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

У частині 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено випадки, коли судовий збір не справляється, а стаття 5 вказаного Закону встановлює перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 484 від 22.05.2015 року, яким внесено зміни, зокрема, до статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої споживачі не входять до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору за подання позовів, що пов'язані з порушенням їх прав.

При цьому, стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дійсно передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору за подання позовів, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, вирішуючи питання колізії норм щодо сплати судового збору в справах вказаної категорії, зокрема, статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд виходить з того, що саме Законом України «Про судовий збір», як спеціальним законом, визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.

Отже, оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про судовий збір», що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена, зокрема, в ухвалах від 17.01.2017 року у справі № 6-2928ц16, від 18.11.2016 року у справі № 761/24136/15-ц, від 28.09.2016 року у справі № 6-1958ц15, від 31.05.2016 року у справі № 6-987ц16.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавець надав суду право звільнити сторону від сплати судового збору, враховуючи майновий стан останньої.

Проте, позивачем не наведено жодних обставин, з наданням суду підтверджуючих доказів, які можуть бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись статтями 119-121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати три дні з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернена позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Р.Марко