Рішення № 66095893, 30.03.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.03.2017

Справа № 334/8204/15-ц

Провадження № 2/334/94/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Колесник С.Г., при секретарі Манюхіні О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом у якому вказує, що 19 листопада 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № 0710/0408/45-015, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38000.00 дол.США з розрахунку 11,90 % річних на строк до 29.04.2022 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 0710/0408/45-015-2-1 від 29.04.2008 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 31 що складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 38,8 кв. м. житлова площа 20,0 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Ладозька буд. 19.

Відповідно до приписів Закону України « Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на пiдставi рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя. За рахунок предмета іпотеки iпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник припустилася порушення виконання умов Кредитного договору, про що неодноразово повідомлялася, зобов'язання не виконано, у зв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість у сумі: 755221,34 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 702716,65 грн.; сума заборгованості за відсотками - 52504,69 грн.

Позивач просить суд у рахунок виконання основного зобовязання щодо сплати заборгованості у cумі 755221,34грн. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру № 31 що складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 38,8 кв. м. житлова площа 20,0 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Ладозька буд. 19 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволені з тих підстав, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачено законом.

Так, відповідно до ст. 33 Закону України « Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на пiдставi рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований у судовому порядку у звязку з тим, що набуття права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом захисту прав іпотекодержателя.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази і оцінивши їх у сукупності суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 19 листопада 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № 0710/0408/45-015, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 38000.00 дол.США з розрахунку 11,90 % річних на строк до 29.04.2022 року.

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач набув права вимоги за даним кредитним договором.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 0710/0408/45-015-2-1 від 29.04.2008 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 31 що складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 38,8 кв. м. житлова площа 20,0 кв. м., що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Ладозька буд. 19.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 Запорізького міського нотаріального округу 29.04.2008 року за реєстром № 969, згідно з довідковою характеристикою (витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно) № 18522547 виданого, Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна 16 квітня 2008 року.

Відповідно до приписів Закону України « Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на пiдставi рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя. За рахунок предмета іпотеки iпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позичальник припустилася порушення виконання умов Кредитного договору, про що неодноразово повідомлялася, зобов'язання не виконано, у зв'язку з чим, станом на 28.07.2015 року утворилась заборгованість у сумі: 755221,34 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 702716,65 грн.; сума заборгованості за відсотками - 52504,69 грн.

Відповідно до приписів Закону України «Про іпотеку», зокрема ст. 33, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на пiдставi рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя. У разi невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розділом 12 іпотечного договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно iз ч.3 cт.36 Закону України «Про іпотеку» дoговip про задоволення вимог iпотекодержателя або вiдповiдне застереження в іпотечному дoговоpi, яке прирiвнюється до такого договору, за своїми правовими наслiдками, може передбачати передачу iпотекодержателю права власноcтi на предмет iпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону Укрaїни «Про iпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаеєься, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рушенням суду чинне законодавство передбачає лише у ст. 335 та ст. 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема iз правочинів (ч.1 cт. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Судом не встановлено надання ОСОБА_1, як iпотекодавцем, згоди на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі iпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, що передбачено умовами п.12 Договору іпотеки, як правову підставу для реєстрації права власності iпотекодержателя.

Ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не передбачено законом.

Правова позиція з даного питання викладена у постанові Верховного Суду України №6-1851цс15 від 30.03.2016 року.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм пава, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем обрано не передбачений законом спосіб захисту порушеного права, у задоволенні даного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 16, 525, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В и р і ш и в:

В і д м о в и т и Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Колесник С. Г.