Рішення № 66095707, 20.04.2017, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/253/17

Провадження № 2/273/265/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірванн яшлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року до Баранівського районного суду звернулася ОСОБА_2 (надалі також позивач) з позовом до ОСОБА_3 (далі також відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовувався тим, що 13.07.2015 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу вони мають одну дитину-сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинено, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та їх спільній з відповідачем дитині.

З огляду на викладене, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не зявилася, подала заяву в якій просила справу слухати без неї, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві. Також просила стягнути на її користь понесені судові витрати. Не заперечувала проти ухвалення рішення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав заяву в якій зазначив, що проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів не заперечує. Також зазначив, що дійсно офіційно працює та отримує дохід в розмірі 2700 грн.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.197 ЦПК України.

На підставі статей 158, 169 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін та ухвалити рішення у справі на підставі наявних в ній доказів.

Згідно з частиною 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що 13.07.2015 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 13.07.2015 р. виданого виконавчим комітетом Марківської сільської ради Баранівського району Житомирської області. (а.с. 6).

Згідно Свідоцтва про народження від 25.02.2016 р. виданого виконавчим комітетом Марківської сільської ради Баранівського району Житомирської області ОСОБА_2 є матірю, а ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Позивач зазначає, що подальше збереження шлюбу є неможливим та таким, що буде суперечити її інтересам та інтересам їх дитини.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Тому, суд вважає, що вимога про розірвання шлюбу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди з того приводу, що дитина після розлучення залишиться проживати разом з нею, однак, зважаючи на даний позов, не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні дитини.

За змістом статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Отже, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, адже працює в м. Києві на СТО, має постійний контрольований дохід. Факт свого офіційного працевлаштування відповідач підтвердив та погодився сплачувати вказаний позивачем розмір аліментів зазначивши при цьому, що його розмір заробітної плати становить 2700 грн.

Визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги положення Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» згідно якої, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Зважаючи на вище викладене, враховуючи той факт, що позивач наполягав на задоволенні позову та стягненні аліментів у вище вказаному розмірі, а відповідач не заперечував з урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства щодо обов'язку обох батьків брати участь в утриманні своїх дітей до їх повноліття, якому кореспондує право дитини на належний рівень життя, достатній для її соціального розвитку, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення аліментів, а тому, керуючись ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Окрім того, керуючись ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 640 грн., факт сплати якого підтверджується квитанцією про сплату судового збору. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 13.07.2015 року виконавчим комітетом Марківської сільської ради Баранівського району Житомирської області про що зроблено відповідний актовий запис за №3, - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 її дошлюбне прізвище «Мартинюк».

Дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на виховання позивача ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.03.2017 р. і до досягнення ним повноліття, тобто до 09.02.2034 р.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. (одержувач УДКСУ у Баранівському районі, ЄДРПОУ 37573026, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області МФО 811039, рахунок 31217206700037, код класифікації доходів 22030101, ЄДРПОУ суду 02896041, призначення платежу: судовий збір для Баранівського районного суду код ЄДРПОУ 02896041).

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до відділу РАЦСу для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.А. Новицький