Постанова № 66093374, 19.04.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/16064/16-а П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дії противоправними та зобов'язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що року 04.08.2016 року вона звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте рішенням № 812 від 06.10.2016 року відповідачем було відмовлено в призначенні позивачці пенсії, оскільки довідки, які підтверджують пільговий стаж за Списком №2, видані підприємствами, які знаходяться на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, в зв'язку з чим не можливо відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснити перевірку пільгових довідок, відсутні відмітки у СПОВ про атестацію робочих місць в період роботи за Списком №2 за даними персоніфікованого обліку з 1999 р. по 2007 рік. Загальний стаж позивача складає 27 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. Позивачка вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно винесено з порушенням 10-го строку, передбаченого ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заяву про призначення пенсії було подано 04.08.2016 року, а спірне рішення винесено 06.10.2016 року. Також позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. Після досягнення 50 років 6 місяців звернулась до відповідача за призначенням їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Позивачка має загальний стаж 29 років 1 місяць 16 днів, тобто більше 25 років, пільговий стаж по списку №2 за складає 10 років 5 місяців 19 днів. На підставі викладеного позивачка зауважує, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом, яким просить визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 812 від 06.10.2016 року про відмову в призначенні пенсії позивачці відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити позивачці пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врахувавши до пільгового стажу стаж роботи позивачки на посаді маляра та маляра будівельного з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р. відповідно до довідки ПАТ «Конструкція» № 04-48 від 03.11.2014 р., на посаді машиніста насосних установок в період в період з 15.02.1990 р. по 04.09.1992 р., з 11.11.1996р. по 14.11.2002 р., з 19.11.2002 р. по 13.04.2004 р., відповідно до довідок ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 322 від 14.10.2014 р., ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1» філія «Центральна збагачувальна фабрика «Чумаковська» № 04к-159 від 18.05.2006 р., починаючи з 04.08.2016 року.

Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяви з проханням про розгляд справи за їх відсутності, та задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що 04.08.2016 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. В результаті розгляду наданих документів було встановлено, що довідки про підтвердження пільгового стажу за Списком №2 неможливо взяти до уваги, тому як відповідно до ст. 44 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгові довідки підлягають перевірці, а перевірити довідки, видані на тимчасово непідконтрольній території, неможливо. Зарахувати пільговий стаж за даними персоніфікованого обліку з 1999 року по 2007 рік також не є можливим, оскільки відсутні відомості у СПОВ щодо наказів про атестацію робочих місць в період роботи за Списком №2. Щодо строків винесення рішення про відмову в призначенні пенсії повідомляємо, що відповідно до п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,! затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.1 заявнику надається право на подання додаткових документів у строк до 3-х місяців. Рішення щодо призначення або перерахунку пенсії приймається у 10-денний строк після надання додаткових документів. 09.09.2016 року позивачкою були надані додаткові документи. А саме витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо підприємств ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Чумаківська». Розрахунок призначеної пенсії був здійснений 29.09.2016 року (протокол №5444), рішення про відмову в призначенні пенсії - 06.10.2016 року. При проведенні перерахунку страхового стажу не враховані періоди ОСОБА_1 З 21.10.1985 р. по 10.09.10987р. та з 14.10.1987 р. по 18.01.1988 р, тому як записи, внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (не завірені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи). Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється органами пенсійного фонду з 01.01.2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з урахуванням сплачених страхових внесків. Страховий стаж, наведений у позовній заяві, не відповідає дійсності. За даними персоніфікованого обліку страховий стаж ОСОБА_1 управлінням врахований по 31.12.2014 року, тому як з 01.01.2015 року відсутні відомості про сплату страхових внесків. Крім того, згідно п. 4.4. Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2015 року №383, при умові дотримання всіх вищезазначених вимог законодавства, до пільгового стажу за Списком №2 зарахуванню підлягав би період роботи з 15.02.1990 року по 21.08.1992 року (а не 04.09.1992р.), тому як у довідці №04к-159 від 18.05.2006 року перший наказ про атестацію робочих місць датований 15.12.1999р Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 27 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 у позивачки відсутній. За таких обставин управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Дослідивши докази по справі, а також матеріали пенсійної справи ОСОБА_1, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 04.08.2016 року звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Разом з заявою надала копію трудової книжки, пільгові довідки, накази про атестацію робочих місць, витяги з єдиного державного реєстру, копію диплому, довідку про навчання, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб, паспорту, ідентифікаційний код.

Рішенням УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя № 812 від 06.10.2016 року було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні позивачці пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення», оскільки згідно наданих витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ПАТ «Конструкція» зареєстровані у м. Донецьк, тобто на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому довідки про підтвердження пільгового стажу за Списком №2 неможливо взяти до уваги, тому як відповідно до ст. 44 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгові довідки підлягають перевірці, а перевірити довідки, видані на тимчасово непідконтрольній території, неможливо. Зарахувати пільговий стаж за даними персоніфікованого обліку з 1999 року по 2007 рік також не є можливим, оскільки відсутні відомості у СПОВ щодо наказів про атестацію робочих місць в І період роботи за Списком №2. У зв'язку з чим загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 27 років 11 місяців 27 днів, пільговий стаж за Списком №2 у позивачки відсутній.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IVвід 09.07.2003р., пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМ України від 12.08.1993р. № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема з трудової книжки ОСОБА_1, остання має загальний стаж 29 років 1 місяць 16 днів, тобто більше 25 років: з 01.09.1980 року (дата зарахування) по 15.07.1983 року (дата звільнення) - 2 роки 10 місяців 15 днів; з 01.02.1985 року (дата зарахування) по 26.07.1985 року (дата звільнення) - 5 місяців 26 днів; з 21.10.1985 року (дата зарахування) по 01.09.1987 року (дата звільнення) - 1 рік10 місяців 11 днів; з 14.10.1987 року (дата зарахування) по 18.01.1988 року (дата звільнення) - 3 місяці 5 днів; з 24.10.1989 року (дата зарахування) по 04.09.1992 року (дата звільнення) - 2 роки10 місяців 11 днів; з 10.09.1992 року (дата зарахування) по 14.05.1993 року (дата звільнення) - 8 місяців 5 днів; з 26.06.1993 року (дата зарахування) по 14.10.1996 року (дата звільнення) - 3 роки 3 місяці 17 днів; з 11.11.1996 року (дата зарахування) по 14.11.2002 року (дата звільнення) - 6 років 4 дні; з 19.11.2002 року (дата зарахування) по 13.04.2004 року (дата звільнення) - 1 рік 4 місяці 25 днів; з 10.11.2004 року (дата зарахування) по 12.11.2004 року (дата звільнення) - 3 дні; з 02.03.2005 року (дата зарахування) по 28.09.2007 року (дата звільнення) - 2 роки 6 місяців 27 днів; з 03.03.2008 року (дата зарахування) по 26.02.2010 року (дата звільнення) - 1 рік11 місяців 24 днів; з 09.03.2010 року (дата зарахування) по 10.05.2011 року (дата звільнення) - 1 рік 2 місяці 2 дні; з 04.11.2011 року (дата зарахування) по 24.05.2012 року (дата звільнення) -6 місяців 21 днів; з 28.09.2012 року (дата зарахування) по 27.10.2015 року (дата звільнення) - 3 роки 1 місяць.

Крім того як вбачається з трудової книжки позивачки та довідок ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» № 04к-159 від 18.05.2006 р., ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 322 від 14.10.2014 р., ПАТ «Конструкція» № 04-48 від 03.11.2014 р., ОСОБА_1 працювала: на посаді маляра, зайнятого на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р.; на посаді машиніста насосних установок в період з 15.02.1990 р. по 04.09.1992 р., з 11.11.1996р. по 14.11.2002 р., з 19.11.2002 р. по 13.04.2004 р..

Тобто пільговий стаж ОСОБА_1 по списку №2 складає 10 років 5 місяців 19 днів: з 15.02.1990 року (дата зарахування) по 04.09.1992 року (дата звільнення) - 2 роки 6 місяців 20 днів; з 11.11.1996 року (дата зарахування) по 14.11.2002 року (дата звільнення) - 6 років 4 дні; з 19.11.2002 року (дата зарахування) по 13.04.2004 року (дата звільнення) - 1 рік 4 місяці 25 днів; з 01.12.2005 року (дата зарахування) по 31.05.2006 року (дата звільнення) -6 місяців.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

У відповідності до розділу І підрозділу 1 «Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні» та розділу XXXIII. «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. N 461, до нього включені «машиністи насосних установок» та «маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки».

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442. Цим Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Результати атестації, як вперше проведеної, так і чергові, застосовуються при визначенні стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування в стаж, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, повного п'ятирічного періоду роботи з шкідливими та тяжкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право протягом зазначеного періоду повинно бути підтверджено результатами атестації робочих місць.

При цьому, в матеріалах справи наявні відповідні накази/довідки ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ПАТ «Конструкція» щодо проведення атестацій робочих місць на вказаних підприємствах за умовами праці для визначення права робітників на пільгове пенсійне забезпечення, інші пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, відповідно до яких ОСОБА_3 має право на в призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно займаної професії.

У довідках ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ПАТ «Конструкція», наданих ОСОБА_1 до відповідача, наявні всі необхідні дані, які передбачено вищеозначеним Порядком, а саме: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія та посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Однак, ці відомості відповідачем до уваги прийнято не було.

Крім того, згідно додатку до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерство фінансів України № 435 від 14.04.2015 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 - Довіднику кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства Код №ЗП3013Б1 передбачено для Списку №2. Відмітки у СПОВ (персоніфікації позивачки) є така відмітка.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо відсутності відомостей у СПОВ щодо наказів про атестацію робочих місць в І період роботи за Списком №2, оскільки відповідачем безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 1999 року по 2007 рік.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і№2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У п.4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких орган державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», м. Донецьк, де зареєстровані ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1», ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ПАТ «Конструкція», віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом . Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову КМУ №595 від 07.11.2014 року як на підставу не прийняття довідок про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії, оскільки зазначена постанова КМУ визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей. При цьому, діючим законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території України.

Також слід наголосити, що згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консульстативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави суду члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії iснуючих de fackto та інститутів (окупоційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПО у справі Мозер проти Республіка Молдова та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конфенкією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) ( Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).

Отже, оскільки право позивача на пенсію ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Що стосується посилання позивачки на порушення відповідачем ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при ухваленні рішення про відмову у призначенні їй пенсії, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Крім того, відповідно до п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1.1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про призначення пенсії позивачкою було подано до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя 04.08.2016 року, а рішення УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя про відмову ОСОБА_1 в призначенні позивачці пенсії за віком за Списком №2 було прийняте 06.10.2016 року. При цьому, відповідачем було зауважено, що 09.09.2016 року позивачкою були надані додаткові документи та 29.09.2016 року був здійснений розрахунок призначеної пенсії, після чого вже було прийняте вказане рішення від 06.10.2016 року.

Проте з наведеного вбачається, що відповідачем були порушені вимоги як ч.5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і п.1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо прийняття рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії пізніше ніж 10 днів з дня подання останньою додаткових документів до заяви про призначення пенсії, при цьому підстав щодо поважності причин пропуску вказаного строку суд не вбачає.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1, у періоди з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р., з 15.02.1990 р. по 04.09.1992 р., з 11.11.1996р. по 14.11.2002 р., з 19.11.2002 р. по 13.04.2004 р., фактично виконувала роботи за професіями «машиністи насосних установок» та «маляри, зайняті на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки», які законодавством віднесені до посад з шкідливими умовами праці, які дають право на пільгову пенсію за Списком №2 та її робоче місце було атестоване за умовами праці, та відповідачу були надані відповідні підтверджувані документи, тому суд вважає, що ОСОБА_1 має право на пільгову пенсію відповідно до вимог п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача у призначенні такої пенсії є неправомірною.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, відповідно до ч.1, 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду».

Таким чином здержавного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дії противоправними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 812 від 06.10.2016 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», врахувавши до пільгового стажу стаж роботи позивачки на посаді маляра, зайнятого на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р. відповідно до довідки ПАТ «Конструкція» № 04-48 від 03.11.2014 р., на посаді машиніста насосних установок в період в період з 15.02.1990 р. по 04.09.1992 р., з 11.11.1996р. по 14.11.2002 р., з 19.11.2002 р. по 13.04.2004 р., відповідно до довідок ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 322 від 14.10.2014 р., ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1» філія «Центральна збагачувальна фабрика «Чумаковська» № 04к-159 від 18.05.2006 р., починаючи з 04.08.2016 року.

Стягнути здержавного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Жовтневий районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Хараджа