Вирок № 66091838, 20.04.2017, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/4484/16-к

Провадження №1-кп/628/119/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Скородєлової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську, Харківської області матеріали кримінального провадження №12015220370003226 з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Харківська область, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю прокурора Слупицької А.І.

н/л потерпілого ОСОБА_2,

законного представника ОСОБА_3,

соціального педагога ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1, суд

встановив:

16.12.2015 приблизно о 08.00 в м. Купянську, Харківської області, ОСОБА_1, працюючи водієм в службі таксі «Лана», перебуваючи на робочому місці, керуючи технічно справним автомобілем марки «Део-Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ФОП «ОСОБА_5В.» та виконуючи замовлення з перевезення пасажирів, привіз неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився в якості пасажира в салоні вказаного автомобіля на задньому пасажирському сидінні праворуч, до будівлі загальноосвітньої школи №1, розташованої за адресою: м. Купянськ, вул. 1-го Травня, 24 та зупинився на автодорозі праворуч в напрямку стадіону «Спартак». Після повної зупинки автомобіля, ОСОБА_2 відчинив праві задні двері і почав висадку. В цей час водій ОСОБА_1, не впевнившись в завершенні висадки пасажира, почав рух вперед зі збільшенням швидкості, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 втратив рівновагу та випав з салону автомобіля на дорогу з асфальтобетонним покриттям, вдарившись лівою рукою об поверхню дороги. Після падіння потерпілого ОСОБА_2, водій ОСОБА_1, не зупиняючись, продовжив рух, зникнувши з місця дорожньо-транспортної пригоди, чим останній порушив п.п.10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України, де вказано:

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напряму руху, водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки учасникам руху»;

п. 21.4 - «Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу».

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи №454/16 від 24.05.2016 водій автомобіля марки «Део-Ланос» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України та мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України, порушення яких з технічної точки зору перебувають в причинному звязку з настанням цієї події.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: травматичного набряку м'яких тканин в області лівого передпліччя, з наявністю закритого косого перелому лівої променевої кістки в нижній третині зі зміщенням уламків по ширині і закритого перелому в третині лівої ліктьової кістки, з наступною іммобілізацією гіпсовою пов'язкою в області лівої верхньої кінцівки, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 246-КП/16 від 16.05.2016 є тілесним ушкодженням середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що працював водієм таксі «Лана». 16.12.2015 року о 8.00 год. підвозив пасажира до школи №1. Коли підїхав до школи, нікого не було. Коли потерпілий виходив з машини, підїхав ОСОБА_6, який також працює водієм таксі «Лана». В автомобілі був він і потерпілий. Потерпілий розрахувався, він дав здачу, після чого повернувся, потерпілий відчинив двері і почав виходити. Чув, як зачинились двері його машини. Коли він почав повертати ліворуч, двері почали відчинятись і він одразу зупинився. Що трапилось з хлопчиком, він не бачив. На його думку, він підслизнувся і впав, оскільки було слизько. Не памятає, щоб в той день кричала жінка «обережно дитина». Цивільний позов, заявлений прокурором, також не визнає.

Винність ОСОБА_1 в обсязі обвинувачення, зазначеному у вироку, повністю доведена та підтверджується сукупністю доказів, перевірених і досліджених судом:

- показаннями н/л потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що 16.12.2015 року о 7.30 год. викликали таксі, мати дала йому гроші. Підїхали до головних воріт школи, сидів на задньому сидінні праворуч, розрахувався з водієм, давши йому 30 грн. Відкрив двері, на спині у нього був рюкзак, він нахилився, щоб вийти з машини і в цей час машина різко почала рух. Він впав, машина поїхала з відкритими дверцятами, жінка почала кричати, що він вправ. Він піднявся, сильно боліла рука та пішов в напрямку школи, сів біля сходинок і зателефонував мамі, потім до нього підійшли чиїсь батьки і відвели його до медпункту. Він бачив, як водій доїхав до магазину «Карандаш» з відчиненими дверцями, а потім зачинив;

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка у судовому засіданні пояснила, що 16.12.2015 року о 7.45 год. ранку вона стояла біля школи №1, чекала подругу. Побачила, як підїхав автомобіль «Део» таксі «Лана». З автомобіля почав виходити потерпілий і коли поставив на землю праву ногу, в цей час автомобіль різко почав рух і хлопчик випав з даного автомобіля. В цей момент вона почала кричати, що він робить, у нього випала дитини та що його двері відчинені. Водій на її крики не відреагував та продовжив рух. Хлопчик піднявся, тримаючись за ліву руку та пішов на територію школи. В той день ожеледиці не було, а було сухо;

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 17.05.2016 р., схеми ДТП та ілюстрованого матеріалу до нього за участю н/л потерпілого ОСОБА_2, в ході якого останній дав пояснення про обставини ДТП, яке відбулося 16.12.2015 року, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, які є аналогічними тим, які він дав у судовому засіданні; (а.кр.пр. 47-57)

- висновком судово-медичного експерта №246/КП/16 від 16 травня 2016 року, згідно якого у н/л потерпілого ОСОБА_2 мав місце травматичний набряк м'яких тканин в області лівого передпліччя, з наявністю закритого косого перелому лівої променевої кістки в нижній третині зі зміщенням уламків по ширині і закритого перелому в третині лівої ліктьової кістки, з наступною іммобілізацією гіпсовою пов'язкою в області лівої верхньої кінцівки, що за ступенем тяжкості є тілесним ушкодженням середньої тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоровя; (а.кр.пр. 45-46)

- висновком судово-автотехнічної експертизи №454/16 від 24.05.2016 року, проведеної Харківським НДЕКЦ при МВС України, згідно якого: 1. В дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «Daewo Lanos» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України. 2. В дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля «Daewo Lanos» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п. 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України. 3. В дорожній ситуації, що склалася, в діях водія автомобіля «Daewo Lanos» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 21.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували в причинному звязку з настанням цієї події. (а.к.р.пр. 62-63)

Зібрані у справі докази, які добуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством, в сукупності, суд визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, а тому з урахуванням їх, на підставі аналізу цих доказів, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно нього.

Суд, до показань обвинуваченого ОСОБА_1, даними ним в ході судового розгляду про не визнання своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України ставитися критично, оскільки вони спростовуються всіма дослідженими судом доказами, тому невизнання обвинуваченим своєї провини, суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за фактично скоєне.

Суд до показань свідка ОСОБА_6 про те, що 16.12.2015 року о 8.00 год., коли висаджував пасажирів біля школи №1, він бачив автомобіль «Део Ланос», з якого виходив хлопець, там була замерзла калюжа, хлопчик виставив праву ногу, став на калюжу і підсковзнувся, ставиться критично, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, крім того він перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченим ОСОБА_1 та розцінює його показання як спосіб захисту обвинуваченого.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_1 доведена, а тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, українець,розведений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий. (а.кр.пр. 88-100)

Обставин, що обтяжують покарання, в силуст. 67 КК України для ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що помякшують покарання, в силуст. 66 КК України для ОСОБА_1 судом також не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, позицію н/л потерпілого, який наполягав на суворій мірі покарання та призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах, установлених у санкції ч.1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, судприходитьдовисновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без реального відбування призначеного покарання, застосувавшист. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитовогострокуневчинитьновогозлочину і виконає покладені на ньогообов'язки, передбачені п.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України періодично зявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

У суді прокурором заявлено цивільний позов про відшкодування на користь держави в особі Купянської міської ради коштів, які витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину в сумі 741,34 грн.

Даний цивільний позов обвинуваченим ОСОБА_1 не визнано у повному обсязі.

Суд, дослідивши надані докази, вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно дост. 1206 ЦК Україникошти, які витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин та зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоровя, до відповідного бюджету.

Розмір матеріальної шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому суд вважає можливим стягнути з обвинуваченого на користь держави в особі Купянської міської ради вищевказану суму.

Цивільний позов законним представником н/л потерпілого не заявлено.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Процесуальні витрати на підставіст. 124 КПК Українипідлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.370,371,374,376 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винниму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК Українита призначитипокарання у виді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_1від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідноп.1 та п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1обов'язок протягом іспитового строку періодично зявлятись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до ОСОБА_1до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов прокурора Купянського відділу Ізюмської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1на користь держави в особі Купянської міської ради коштів, які витрачені закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину в сумі 741,34 грн.

Стягнутиз ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1055,52 грн. за проведення судово-автотехнічної експертизи.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Скородєлова