Ухвала суду № 66088240, 19.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2918/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів,

встановила :

01.09.2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила суд визнати за нею право володіння та користування 43/100 частинами будинку під літ. «Б» згідно технічного паспорту у домоволодінні за адресою: м. Одеса, провулок Ковалевського, 5; усунути перешкоди у здійсненні нею права користування зазначеним майном шляхом заборони ОСОБА_4 встановлювати особисті лічильники електропостачання, водопостачання у вказаний будинок, здійснювати його реконструкцію або капітальний ремонт.

ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є співвласником домоволодіння за адресом: м. Одеса, провулок Ковалевського, будинок № 5. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2003 року їй належить 1/18 частини домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 17.05.2012 року - 3/8 частини домоволодіння, тобто разом вона є власником 43/100 домоволодіння, тоді як відповідач та треті особи є іншими співвласниками домоволодіння на підставі відповідних документів. Домоволодіння знаходиться в приватної спільної часткової власності співвласників, складається з двох житлових будинків під літерами згідно до техпаспорту «А», «Б» та інших допоміжних приміщень. Між співвласниками на протязі тривалого часу існує порядок фактичного користування домоволодінням. Будинок під літерою «Б» був усіма співвласниками визначений, як будинок загального користування у відповідності до їх часток у праві власності. В 2016 році відповідач заявив про те, що у нього з'явились підстави вважати будинок під літ. «Б» виключно його приватною власністю та про свій намір здійснити у ньому реконструкцію, виділити його в окрему одиницю та здійснити приватизацію прилеглої земельної ділянки. Він почав проводити до спірного будинку нову лінію електропостачання, намагався встановити окремі лічильники водопостачання та електропостачання, відкрити власні особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг, та підготовлювався до початку ремонтно-будівельних робіт. ОСОБА_3 зазначала, що відповідач ОСОБА_4 наполягав, що його право власності на будинок літ. «Б», нібито має якісь документальні підстави, однак вона впевнена, що таких документів або немає, або вони отримані відповідачем неправомірно, без узгодження з іншими співвласниками, оскільки позивач ніколи не укладала правочини, за якими мала би втратити своє право на будинок під літ. «Б». У звязку з чим позивач була вимушена звернутись з цим позовом до суду.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_4, будучи не згодним з позовними вимогами ОСОБА_3, надав до суду зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні, в якій просив суд встановити порядок користування житловим будинком під літ. «Б» у домоволодінні за адресою: м. Одеса, пров. Ковалевського, буд. 5, виділивши йому у користування зазначений житловий будинок; зобовязати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні зазначеним житловим будинком.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що 18.06.2002 року його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали у ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу 9/100 частини домоволодіння, посвідченого 18.06.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, 9/100 частин домоволодіння з господарчими спорудами під номером п'ятим, що знаходиться в місті Одесі по провулку Ковалевського, взагалі складений з: «А», «Б» - двох житлових кам'яних будинків жилою площею 106,1 кв.м, «В», «З», «С», «Ц» - сараї, «Г» - уборна, «Д» - літня кухня, «У» - навіс, №2-12 - огорожа, І-IV - мостіння, розташованого на земельній ділянці розміром 1668,0 кв.м. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, по заяві власника відчужується з літ. «Б»: 6-1 - жила жилою площею 11,2 кв.м, 6-2 - кухня, 7 - сарай, «Д» - літня кухня. Для надання у нотаріальну контору з метою відчуження частини домоволодіння, ОСОБА_7 була видана КП «ОМБТІ та РОН» довідка-характеристика №4078ф від 17.06.2002 року, в п.2 приміток якої також зазначено, що по заяві власника відчужуються із літери «Б»: жила 6-1, кухня 6-2, 7-сарай, літня кухня «Д». Після смерті батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом він - ОСОБА_4, отримав у спадок придбану його батьками, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, 9/100 часток зазначеного домоволодіння. Посилання ОСОБА_9, на те, що він має намір здійснити в ньому реконструкцію та готується до початку ремонтно-будівельних робіт, та намір виділити його в окрему одиницю та здійснити приватизацію прилеглої земельної ділянки, ОСОБА_4 вважає такими, що не відповідають дійсності, є безпідставними, та жодних доказів з приводу цього не надано. ОСОБА_4 також посилався на те, що на цей час він фактично не має доступу в житловий будинок під літерою «Б», не може ним користуватись, а тим більше здійснювати в ньому ремонтно-будівельні роботи та реконструкцію, оскільки після смерті його батьків ОСОБА_3 фактично заволоділа житловим будинком під літерою «Б» та користується ним на власний розсуд, в тому числі, без його відома та його згоди, надає його у користування (найм) третім особам. Крім того, ОСОБА_3 чинить перешкоди у переоформленні на нього, як власника майна, житлово-комунальних послуг. ОСОБА_4 стверджував, що склалась ситуація, відповідно до якої він не може здійснювати повно і незаперечно свої права щодо користування належним йому майном, у звязку з чим він звертається до суду з зустрічною позовною заявою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2017 року у задоволені позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 змінити та позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 заявив клопотання про витребування доказів, а саме витребувати з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» повну інвентерезаційну справу щодо домоволодіння за адресою: м. Одеса, провулок Ковалевського, будинок №5, обґрунтовуючи його тим, що в справі можуть бути якісь докази на обґрунтування позову та оригінал договору про порядок користування спірним майном.

Дослідивши клопотання, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.3,4 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Заявник, який є адвокатом, не звертався з адвокатським запитом про надання необхідної інформації, та не пояснив яків в нього були труднощі в отриманні зазначених доказів. Крім того не пояснив, що заважало подати клопотання до суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивачем не завалялось позовних вимог про встановлення порядку користування спільним майном, а тому договір про встановлення порядку користування спільним майном, який просить витребувати представник позивача, не має значення для даної справи, оскільки не в ходить до предмету доказування.

Керуючись ст.ст.209,133 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

В задоволені клопотання про витребування доказів відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_10