Рішення № 66088202, 21.03.2017, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8204/16-ц

Провадження №2/523/29/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"21" березня 2017 р.Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий-суддя: Бабаков В.П.,

при секретарі: Мельніченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Суворовського районного суду міста Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_2 України, про захист прав споживачів, визнання протиправними та припинення дій, визнання недійсними, визнання недійсними нормативних документів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, представник Громадської організації «Справа принципу» звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_2 України, про захист прав споживачів, визнання протиправними та припинення дій, визнання недійсними, визнання недійсними нормативних документів.

Ухвалою від 16.11.2016 року провадження по справі в частині позовних вимог Громадської організації «Справа принципу» закрито.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту №3696-08 ОФ Н від 08.12.2005 року. Даний договір складено за єдиними шаблонним формулярами, затвердженими внутрішніми нормативними документами банку. Позивач вважає дані формуляри неправомірними, оскільки видача кредитів в іноземній валюті на території України на споживчі цілі є незаконною. У звязку з викладеним, позивач просить суд визнати недійсними внутрішні нормативні документи відповідача, яким встановлено дані формуляри та порядок видачі споживчих кредитів в іноземній валюті відповідно, а також дії відповідача неправомірними щодо пропонування, видачі споживчих кредитів в іноземній валюті, встановлення процедури та формулярів для надання зазначених вище кредитів.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним. Заперечень на позов не подавав.

Представник третьої особи до суду не зявився, надав пояснення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки дії відповідача щодо пропонування, видачі споживчих кредитів повність відповідають чинному законодавству, а відтак підстави для визнання недійсними внутрішніх нормативних документів банку, якими встановлено формуляри та порядок видачі даних кредитів, відсутні.

Суд ухвалює про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст.224-225 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та АКІБ «Укрсиббанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк») укладено договір про надання споживчого кредиту №3696-08 ОФ Н від 08.12.2005 року в іноземній валюті.

Статтею 192 ЦК України визначено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено: використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.5 глави 1 Положення про порядок видачі ОСОБА_2 банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (постанова Правління ОСОБА_2 банку України від 14.10.2004 №483) у разі, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією, на здійснення якої ОСОБА_2 банком надана банківська ліцензія та письмовий дозвіл, є уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу на території України за цією операцією дозволяється без індивідуальної ліцензії ОСОБА_2 банку.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Також, не суперечить чинному законодавству України повернення суми кредиту в іноземній валюті, якщо саме валюта надавалась за договором, за наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.

Як визначено статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Це означає, що правовідносини, які виникають у зв'язку із сплатою процентів є додатковими щодо основного зобов'язання і їх не можна розглядати ізольовано. Наявність банківської ліцензії та письмового дозволу є підставою для виконання банком всіх без винятку покладених на нього кредитним договором зобов'язань, в тому числі і отримання від позичальника належних до сплати процентів.

Крім того, кредитний договір укладається зі сторони банку з метою надання коштів та отримання плати за їх користування, а зі сторони позичальника - з метою одержання грошових коштів, тобто в даних правовідносинах жодна із сторін не має на меті здійснення будь-яких розрахунків кредитними коштами з третьою особою(в даному випадку - з продавцем квартири).

Кредитним договором визначено не мету кредитування, а цільове використання кредиту - придбання квартири.

Використання кредитних коштів за цільовим призначенням контролюється банком, відповідно до вимог статті 348 Господарського кодексу України, вже на етапі використання позичальником отриманих кредитних коштів, а не на етапі укладання кредитного договору.

Фактично кредитний договір передбачає надання кредитних коштів в іноземній валюті на придбання квартири і не містять жодного положення щодо розрахунків за квартиру в іноземній валюті.

Вищевикладені фактичні обставини дають суду підстави вважати, що укладання вказаного кредитного договору з наданням кредиту в іноземній валюті на підставі затверджених банком формулярів не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також, згідно пункту 1.2 Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 08.02.2000 № 49, функції агента валютного контролю - це обов'язки уповноважених банків, які отримали від ОСОБА_2 банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій.

Згідно пункту 1.3 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Як вже зазначалося вище, позивач отримав кошти в іноземній валюті - доларах США, а не здійснив розрахунки в іноземній валюті.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в діях відповідача відсутні які-небудь порушення законодавства України щодо пропонування, видачі споживчих кредитів в іноземній валюті та встановлення відповідної процедури та формулярів для надання зазначених вище кредитів.

Керуючись ст.ст.213-215,224,225 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа ОСОБА_2 України, про захист прав споживачів, визнання протиправними та припинення дій, визнання недійсними, визнання недійсними нормативних документів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя