Рішення № 66087342, 20.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1163/15-ц 20.04.2017 20.04.2017 20.04.2017

Провадження №22-ц/784/854/17

Справа № 490/1163/15-ц Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.

Провадження № 22-ц/784/854/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.;

за участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позивач вказувала, що вона та ОСОБА_6 були співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, площею 500 кв.м., в якому їм належало по ? частині кожній. Рішенням Миколаївської міської ради (далі ММР) № 2025 від 23 жовтня 2009 р. частині будинку, яка належала ОСОБА_6, була надана окрема адреса - АДРЕСА_1, а рішенням виконавчого комітету ММР № 1224 від 24 вересня 2010 р. її частині була надана адреса - АДРЕСА_1. Узгодженого порядку користування земельною ділянкою між нею та відповідачкою досягнуто не було.

Також ОСОБА_3 зазначала, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2010 р., ухваленим за позовом ОСОБА_6, було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою, проте, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 02 вересня 2012р. рішення місцевого суду було скасовано та ухвалене нове - про відмову у позові. Між тим, на підставі рішення ММР № 11/48 від 24 листопада 2011 р. ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2014р. було скасовано п.п. 8 та 8.1 рішення 11/48 ММР від 24 листопада 2011 р. та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0292 га. по АДРЕСА_1, що був виданий на ім'я ОСОБА_7 16 лютого 2012 р. та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_1.

Посилаючись на викладене, просила визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: вул. Партизанської Іскри, 1/1 А та 1/1Б у м. Миколаєві, виділивши кожному із співвласників будинку земельну ділянку, пропорційно його частці у спільній частковій власності.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 р. позов задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за домоволодінням АДРЕСА_1 відповідно першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 125-115 від 23 березня 2016 року, який графічно відображений у додатку № 1 до висновку експерта. Стягнуто з ОСОБА_6, на користь ОСОБА_3 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, яка рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 р. була задоволена частково. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 р. змінено. Визначено порядок користування земельною ділянкою, закріпленою за домоволодіннями АДРЕСА_1 відповідно до другого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 125-115 від 23.03.2016 р., який графічно відображений у додатку № 2 до висновку експерта. Зобов'язано ОСОБА_6 за власний рахунок перенести існуючу внутрішню огорожу на праву сторону на ширину- 4,02м. довжиною-8,46м. з відступом 1,0м від зовнішньої стіни прибудови літ-А 4, А-5 житлового будинку літ А та на 1,5м. від зовнішньої стіни літньої кухні літ -Б ОСОБА_6 для проходу. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 р. заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 р. в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 р. залишено без змін.

06 березня 2017 р. ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 р., в якій вказувала, що участі в справі не брала, проте судом було вирішено питання про її право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яке було нею набуто 17 вересня 2014 р. на підставі укладеного з ОСОБА_7 договору дарування, тобто, ще до звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом. Посилаючись на викладене , просила скасувати рішення Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 р. та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3, 118 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і інтересів фізичних осіб та юридичних осіб в порядку, визначеному законодавством України. Захист цивільних прав у судовому порядку здійснюється шляхом пред'явлення позову до особи, якою, як вважає позивач, порушені його права, свободи чи інтереси.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого порушеного права лише у випадку реального його порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому відповідачем у справі має бути особа, яка реально порушує чи створює реальну небезпеку порушення прав позивача.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У позові, що є предметом даного судового спору, ОСОБА_3 були заявлені вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою до відповідачки ОСОБА_6 як до власника житлового будинку АДРЕСА_1 та користувача земельної ділянки, на якій розташовані будинки сторін.

Проте, як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою є ОСОБА_5, яка набула це право на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. за № 350 (а..с. 138-142, 182, 183).

Отже, на час звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом до ОСОБА_6, остання вже не була власником житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачем спірної земельної ділянки,а тому вона є неналежним відповідачем у даному спорі.

Однак, ухвалюючи рішення у цій справі, суд не з'ясував усіх обставин справи та не перевірив того, чи є ОСОБА_6 належним відповідачем.

У силу наданих чинним ЦПК України повноважень апеляційний суд позбавлений повноважень на стадії апеляційного розгляду залучати до участі у справі належного відповідача в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Між тим, у разі розгляду спору за позовом, пред'явленим до неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні такого позову.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України якщо апеляційна скарга на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами глави 1 Розділу V ЦПК. Залежно від обґрунтованості скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

За таких обставин, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Керуючись статтями 303, 309, 316, 318 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський