Ухвала суду № 66087276, 20.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5788/15-ц 20.04.2017 20.04.2017 20.04.2017

Провадження №22-ц/784/1070/17

Категорія 27 Єдиний унікальний номер 489/578/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/1070/17

Головуючий у І інстанції Кирильчук О.І.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Прокопчук Л.М.,

Суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Гавор В.Б.

За участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2017 року по справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

06 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною заявою.

В заяві зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банка України» та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є поручителем, в солідарному порядку, на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 05.06.2007 року. 10 березня 2016 року на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист, в якому зазначено, що рішення суду набрало законної сили 09.02.2016 року. Він з цим не згоден, оскільки суд не направив йому копії рішення суду. Про існування рішення він дізнався вже після відкриття виконавчого провадження виконавчою службою. Оскільки його право на отримання копії судового рішення порушено, вважає, що за таких обставин рішення суду не набрало законної сили, отже виконавчий лист виданий помилково (а.с. 173-174).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2017 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (а.с. 190-191).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та постановити ухвалу про задоволення його заяви (а.с. 195-196).

В судовому засіданні апеляційного суду представник банку просив відхилити апеляційну скаргу.

Заявник, боржник ОСОБА_4, а також представник відділу ДВС, належно повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не зявились.

Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банка України» та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є поручителем, в солідарному порядку, на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 05.06.2007 року у розмірі 44421,11 доларів США. За змістом рішення відповідачі у судове засідання не зявились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно супровідного листа від 02.02.2016 року копію рішення направлено позивачу та відповідачам, повідомлення про вручення листа в матеріалах справи відсутнє. Виконавчий лист, в якому боржником зазначено ОСОБА_3, видано 10.03.2016 року, рішення набрало законної сили 09.02.2016 року

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у матеріалах справи відомостей про отримання заявником копії судового рішення не спростовує набрання ним законної сили. Воно свідчить про можливість подання апеляційної скарги після його отримання, що в подальшому, в разі прийняття апеляційної скарги до розгляду, буде підставою для повернення виконавчого листа до відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм процесуального права.

Зі справи вбачається, що 05 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі банк) та ОСОБА_3 було укладено договір № 1047-1 про надання кредиту , за яким ОСОБА_3 отримав в кредит 50000 доларів США на строк до 04.06.2017 року (а.с. 22-26).

В той же день між банком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 1047-1, за яким остання зобовязалась солідарно з боржником відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з вищезазначеного кредитного договору (а.с. 20).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2016 року, позов ПАТ ««Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача в рахунок заборгованості за договором про надання кредиту від 05 червня 2007 року № 1047-1 44421,11 дол. США та по 2892,23 грн. судового збору з кожного (а.с.143).

На підставі зазначеного вище рішення суду першої інстанції 10 березня 2016 року було видано виконавчий лист, на підставі якого 29.04.2016 року Ленінським ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження (а.с. 155).

Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявкою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для цього зазначені у ч. 4 ст. 369 ЦПК, а саме: якщо його було видано помилково або якщо обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

В справі, що розглядається, відсутні процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Так, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України строк апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Таким чином, рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його проголошення (у випадку, якщо апеляційна скарга не була подана).

В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 "Щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що учасники процесу повинні бути проінформовані про час і місце проведення судового засідання, тому що це є гарантією права особи на судовий захист.

Вказане положення було виконане судом першої інстанції при розгляді справи за позовом банка до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить отримання відповідачами судових повісток (а.с. 87, 91, 116-118, 126), а також участь представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 за довіреністю (а.с.122) в судовому засіданні 04.12.2015 року та сповіщення його про розгляд справи на 28.01.2016 року (а.с. 125-126).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до мотивувальної частини постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 07.09.2016 року № 6-1250цс16, в разі якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Враховуючи наведене, посилання в апеляційній скарзі на те, що неотримання копії рішення суду відповідачем свідчить про те, що рішення суду не набрало законної сили, не відповідає вимогам ч.1 ст. 223 ЦПК України.

За такого, враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді