Ухвала суду № 66086201, 20.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4283/16-ц Провадження № 22-ц/772/1072/2017Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 27Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Медяного В.М., Матківської М.В.,

за участю секретаря: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про припинення іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11279859000 на суму 265000 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.12.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11279859000 від 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 27.12.2007 року був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0937 га за цією ж адресою.

В листопаді 2010 АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. АКІБ «УкрСиббанк» було замінено на ТОВ «Кей-Колект» в зв`язку з укладенням 12.12.2011 року договору факторингу. В ході судового розгляду справи було встановлено, що у зв'язку із смертю батька ОСОБА_3 кошти за кредитним договором вона не отримала, оскільки дана сума була необхідна саме для бізнесу батька. Згідно висновку експерта №417-П від 07.02.2014 року в частині заяв на видачу готівки у графах «підпис отримувача» виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Отже, жоден розрахунково-касовий документ щодо зняття коштів з позичкового рахунку не підписувався позичальником.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016 року скасовано ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2015 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2015 року суд касаційної інстанції зазначив про те, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки твердженням представника ТОВ «Кей-Колект» про втрату первинної бухгалтерської документації, крім того, факт видачі кредиту та розмір кредитної заборгованості в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не доведений.

Оскільки ОСОБА_3 кредитні кошти не отримувала, даний факт був встановлений судом касаційної інстанції, а кредитний договір діяв до 26.12.2014 року, позивач ОСОБА_2 вважає, що основне зобов'язання є припиненим.

Таким чином, просив суд на підставі ст. 17 ч. 1 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 386, 593 ЦК України припинити іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 від 27.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. за номером 8778.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для припинення іпотеки, які передбачені ст.17 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11279859000 на суму 265000 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.12.2014 року (а.с.5).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11279859000 від 27.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 27.12.2007 року був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки (а.с.4), предметом іпотеки є житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,0937 га за цією ж адресою.

В листопаді 2010 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.05.2013 року первісного позивача - АКІБ «УкрСиббанк» було замінено його правонаступником - ТОВ «Кей-Колект».

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору - скасовано. Ухвалено нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору. Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та необхідні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 надавались транші відповідно до умов договору, та отримання особисто ОСОБА_3 чи через представника коштів, які були перераховані на її рахунок. Кредитний договір дійсно був підписаний ОСОБА_3, проте позивач не надав заяв позичальника на отримання коштів і доказів отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, а згідно висновку експерта № 417-П від 07.02.2014 року в заявах на видачу готівки у графах «Підпис отримувача» підписи виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Факт отримання ОСОБА_3 повідомлення - вимоги від банку про наявність заборгованості жодним чином не підтверджує факт отримання нею коштів. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення та дослідження загального розміру заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог статей 526 , 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно п. 7.7 договору строк дії кредитного договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується сторонами зобов»язання за кредитним договором від 27.12.2007 року не припинене, кредит не погашений, а строк дії кредитного договору не завершився (п.7.7).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору єземельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки неприпиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за договором , що обумовлюють основне зобов`язання.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та прийшов до правильного висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено основне зобов'язання не припинене і строк дії іпотечного договору не закінчився, тому підстав для припинення іпотеки передбаченого ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» немає, що також узгоджується з правовими висновками ВСУ справа №6-133цс17 від 22.02.2017 року, №6-939цс15 від 09.09.2015 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не брала кредит, тому її зобов`язання є припиненим, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в судовому порядку спір щодо припинення основного зобов`язання, визнання його недійсним не вирішувався.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Медяний В.М.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.