Ухвала суду № 66084942, 13.04.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13.04.2017 р. Справа № 814/1150/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Князєва В.С., судді Гордієнко Т.О., судді Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивачів: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи та відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за

адміністративним позовом1. ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038 2. ОСОБА_4, АДРЕСА_2, 21000 3. ОСОБА_5, АДРЕСА_3, 65000до відповідачаНаціонального банку України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601 третя особаПАТ КБ "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Т.Шевченка, 33-Б, м. Київ 32, 01032 провизнання дій неправомірними,визнання неправомірною бездіяльність,в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просять:

- визнати неправомірними дії Національного банку України з запровадження видачі фізичним особам непов'язаним з підприємницькою діяльністю, в тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_4 ОСОБА_6 ОСОБА_7 споживчих кредитів в іноземній валюті при правовій невизначеності та відсутності достовірного повного інформування про порядок, умови надання фінансової послуги в іноземній валюті та наслідки для споживача;

- визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України зі здійснення контролю за дотриманням агентом валютного контролю ПАТ КБ «Надра» валютного законодавства при укладені кредитних договорів № 08/02/2007/840 К-065 від 09.02.2007 року, № 07/12/2007/840-ЖК/21 від 07.12.2007 року, № 05/01/2008/840-К/21 від 15.01.2008 року та здійснення розрахунків за ними в період з 09.02.2007 року по 21.01.2016 року.

Від третьої особи надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розглду у зв'язку із пропуском позивачами терміну звернення до суду з адміністративним позовом.

В обгрунтування свого клопотання сторони зазначили, що кредитні договори між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» укладені 09.02.2007 року, 07.12.2007 року та 15.01.2008 року відповідно. В продовж всіх років позивачі, використавши надані кредитні кошти та виконуючи умови кредитних договорів щодо повернення отриманих коштів, не предявляли претензій до Національного банку, які викладені ними в адміністративному позові.

З огляду на викладене, позивачі могли дізнатися про порушення, на їх думку, прав, свобод чи інтересів Національним банком України, з моменту укладання кредитних договорів. Отже, позивачами подано адміністративний позов з порушенням строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача клопотання третьої особи підримав, усно просив позовну заяву залишити без розгляду.

Представник позивачів у судовому засіданні проти заявленого клоптання заперечувала та пояснила, що з відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України ознайомилась лише в 2016 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністратвиного судочинства України (далі КАС України), для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення до адміністративного суду, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, невирішення питання про можливість застосування строків звернення до суду може свідчити про порушення права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Говорячі про принцип рівності сторін, Суд указує, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невігідне становищестосовно свого противника (рішення у справі «Бацаніна проти Росії» від 26.05.2009 року № 3932/02, § 22).

Відповідно до прецендентного права Суду, рішення судів і трибуналів повинні бути належним чином мотивовані. Ступінь цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення, що повинно бути визначено у світлі конкретних обставин справи (справа «ОСОБА_8 проти Іспанії» § 26).

Вказані принципи допомогають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з іх реалізацією.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови».

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Це питання регулюється національним законодавством, тлумачиться Верховним Судом України (справа № 6-239цс14 від 04.02.2015 року, справа № 6-738цс15 від 24.06.2015 року та інші) та вказаними рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року, «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975 року ).

Вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України передбачають, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі особи.

При цьому, слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та повязані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, з позовної заяви, доданих до неї документів та пояснень представника позивача вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже судом не вбачається підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, суд клопотання відповідача та третьої особи задовольняє та залишає позовну заяву без розгляду у зв'язку з порушенням строків звернення до суду, встановлених процесуальним законодавством.

Керуючись статтями 100, 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання відповідача та третьої особи задовольнити.

2. Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Князєв В.С.

Суддя Гордієнко Т.О.

Суддя Марич Є.В.

Повний текст ухвали оформлено та підписано колегією суддів 19 квітня 2017 року.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(вступна та резолютивна частини)

13.04.2017 р. Справа № 814/1150/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Князєва В.С., судді Гордієнко Т.О., судді Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

представника позивачів: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи та відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі за

адміністративним позовом1. ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038 2. ОСОБА_4, АДРЕСА_2, 21000 3. ОСОБА_5, АДРЕСА_3, 65000до відповідачаНаціонального банку України, вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601 третя особаПАТ КБ "Надра" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Т.Шевченка, 33-Б, м. Київ 32, 01032 провизнання дій неправомірними,визнання неправомірною бездіяльність,Керуючись статтями 100, 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання відповідача та третьої особи задовольнити.

2. Позовну заяву залишити без розгляду.

Повний текст ухвали буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Ухвала про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Князєв В.С.

Суддя Гордієнко Т.О.

Суддя Марич Є.В.