Ухвала суду № 66084754, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/22792/16

К/800/23338/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП ), Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці (далі - ЛК УМВС), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді у новоствореному органі та стягнення моральної шкоди за касаційними скаргами позивачки, представника МВС України на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ голови ЛК УМВС від 22 березня 2016 року № 235 о/с про звільнення її з посади старшого слідчого відділу на станції Основа Управління МВС України на Південній залізниці в запас з 6 листопада 2015 року;

зобов'язати ГУ НП поновити у складі Національної поліції у званні капітана поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Комінтернівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування ЛВ на станції Основа, або на іншій посаді ГУ НП в Харківській області;

стягнути з ЛК УМВС 15 000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду;

зобов'язати ГУ НП в разі задоволення позову надати до суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його невиконання.

Посилалась на незаконність звільнення, тому що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, а отже на неї розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України. Незаконним звільненням заподіяно моральних страждань.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 1 серпня 2016 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ Голови ЛК УМВС від 22 березня 2016 року № 235 о/с про звільнення позивачки з посади старшого слідчого слідчого відділу на станції Основа Управління МВС України на Південній залізниці. Зобов'язано Голову ЛК УМВС поновити капітана міліції ОСОБА_4 на посаді старшого слідчого слідчого відділу на станції Основа. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з незаконності звільнення, тому що позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а отже на неї розповсюджуються гарантії, передбачені статтею 184 Кодексу законів про працю України.

У касаційній скаргах ОСОБА_4, представник МВС України, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просять, зокрема, позивачка скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове про задоволення позову, представник відповідача - відмовити в задоволенні позову в цілому. При цьому ОСОБА_4 вказує на те, що її необхідно було поновити у Національній поліції, яка створена на базі ліквідованого УМВС. Натомість представник відповідач наполягає на необхідності у застосуванні до спірних правовідносин спеціального законодавства, а саме Закону України «Про національну поліцію», а не Кодекс законів про працю України.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг з урахуванням наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580). Відповідно до положень цього нормативного акту, викладених у пунктах 8 - 10 Прикінцевих та перехідних положень, в органах внутрішніх справ мало місце скорочення штатів. Як зазначено у пункті 8, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В пунктах 9 та 10 встановлено порядок вивільнення працівників міліції. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В той же час, питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, в тому числі вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною сьомою статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким законом, в даному випадку, є Кодекс законів про працю України. За приписами частини третьої статті 184 цього Кодексу звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.Тобто, звільнення, вказаних осіб, можливе лише у випадку повної ліквідації підприємства, установ, організації з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Не дивлячись на зазначені обставин, наказом голови ЛК УМВС від 22 березня 2016 року № 235 о/с її - капітана міліції, старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Основа УМВС України на Південній залізниці звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114 без вжиття заходів по працевлаштуванню.

З урахуванням наведених обставин та норм права суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про скасування наказу та зобов'язання у поновленні ОСОБА_4 на посаді, яку вона обіймала до звільнення, оскільки відповідачем порушено її право, передбачене статтею 184 Кодекс законів про працю України та не доведено факт ліквідації установи, в якій вона працювала.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, як зазначалося вище, позивачка як жінка, що має дитину віком до трьох років та перебуває у відпустці для її догляду, не може бути звільнена з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ без працевлаштування. На час розгляду справи Управління МВС України на Південній залізниці перебувало на стадії ліквідації, тому суди правомірно зобов'язали ЛК УМВС виконати рішення про поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4, представника Міністерства внутрішніх справ України відхилити, а судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман