Ухвала суду № 66084337, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/46310/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ТДВ «Страхова компанія «Кредо» (далі - Товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про визнання протиправною та скасування постанови директора департаменту страхового регулювання та нагляду Нацкомфінпослуг Баришева І.Г. від 22 жовтня 2012 року № 110/13-11/13/3 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Нацкомфінпослуг звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг Товариства. За результатами перевірки складено акт від 28 вересня 2012 року № 225/13-10/13/3 про порушення законодавства про фінансові послуги.

22 жовтня 2012 року Нацкомфінпослуг на підставі акту прийнято постанову № 110/13-11/13/3 про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг у розмірі 5100 грн.

Підставою для застосування штрафу до позивача, стала наявність порушення вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме: надання позивачем звітних даних за 1 квартал та 1 півріччя 2012 в паперовій формі (вх. від 26 квітня 2012 року № 13/0365-СК, від 26 липня 2012 року № 13/1355-СК) та в електронній формі недостовірної інформації; порушено вимоги статті 14 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) у частині обов'язковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг; порушено вимоги пункту 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 3 лютого 2004 року № 39 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2004 року за № 517/9116; далі - Порядок), в частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим Порядком; порушено вимоги пункту 2.12 Порядку в частині не відповідності даних у паперовій формі з електронною.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що помилка допущена позивачем під час складання відповідної звітності не може вважатися завідомо неправдивою інформацією.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 21 Закону № 2664-III державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Правилами статті 28 Закону № 2664-III передбачається, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг); у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги та інше.

Згідно з вимогами статті 14 Закону № 2664-III фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

За змістом оскаржуваної постанови, позивач подав відповідачу звітні дані за 1 квартал та 1 півріччя 2012 (вх. від 26 квітня 2012 року № 13/0365-СК, від 26 липня 2012 року № 13/1355-СК).

Судам ивстанволено, що величина сформованих за 1 квартал 2012 позивачем страхових резервів складає 22849,20 грн з них представлено цінними паперами (акціями українських емітентів) - 8500,60 грн.

У таблиці 3 «Довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» (на кінець звітного періоду) підрозділу 6.3.3 «Розшифровка окремих статей балансу» Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика», використані такі значення: облігації, у тому числі (повна назва емітента): Міністерство фінансів України (код за ЄДРПОУ 00013480) - 8500,60 грн.

У Додатку 4 Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика» у стовпчику «Усього/на кінець звітного періоду відповідно до показників форми 1 «Балансу» таблиці «Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України «Про страхування» для представлення страхових резервів» у рядку « 6) облігації» зазначено 8500,60 грн, в той час як згідно з уточнюючими звітними даними за 1 квартал 2012 року, наданими листом позивача від 19 вересня 2012 року № 658 (вх. від 20 вересня 2012 року № 9499/СК) 8500,60 грн зазначається у рядку « 8) цінні папери, що емітуються державою», а у рядку « 6) облігації» зазначено 0,0 грн разом з цим у стовпчику «технічні резерви» цієї таблиці 8500,60 грн віднесено до рядка « 5) акції», в той час як згідно з уточнюючими звітними даними 8500,60 грн зазначається у рядку « 8) цінні папери, що емітуються державою».

Відповідно до звітних даних позивача за 1 півріччя 2012 року, величина сформованих страхових резервів на 30 червня 2012 року складає 21572,20 грн, з них представлено цінними паперами (облігаціями підприємств українських емітентів) 10002,00 грн.

У таблиці 3 «Довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» (на кінець звітного періоду) підрозділу 6.3.3 «Розшифровка окремих статей балансу» Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика», використані такі значення: облігації, у тому числі (повна назва емітента): Міністерство фінансів України (код за ЄДРПОУ 00013480) - 10002,00 грн; цінні папери, що емітуються державою, у тому числі (повна назва емітента та вид цінного папера) - інформація відсутня.

У Додатку 4 Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика» у стовпчику «Усього/на кінець звітного періоду відповідно до показників форми 1 «Балансу» таблиці «Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України «Про страхування» для представлення страхових резервів» у рядку « 6) облігації» зазначено 10002 грн в той час як згідно з уточнюючими звітними даними за 1 півріччя 2012 року, наданими листом позивача від 19 вересня 2012 року № 658 (вх. від 20 вересня 2012 року № 9499/СК) 10002 грн зазначається у рядку « 8) цінні папери, що емітуються державою», а у рядку « 6) облігації» зазначено 0,0 грн, а також у стовпчику «технічні резерви» цієї таблиці 10002 грн віднесено до рядка « 6) облігації», в той час як згідно з уточнюючими звітними даними 10002 грн зазначається у рядку « 8) цінні папери, що емітуються державою».

Відповідно до статті 39 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2664-III Нацкомфінпослуг може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Статтею 41 Закону № 2664-III визначено, що уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції, серед інших, за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з поданням завідомо недостовірної інформації, відповідачем застосовано штрафні санкції до позивача за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг в розмірі 5 100 грн.

При цьому, суди звернули увагу, що санкція зазначеної норми статті 41 Закону № 2664-III передбачає відповідальність лише за подання завідомо недостовірної інформації. При цьому завідомою неправдивістю визнається очевидний для винної особи факт невідповідності відомостей дійсності.

Отже, як обґрунтовано зазначили суди, відповідальність позивача може настати лише у разі, якщо він під час складання та подання відповідачу відповідних звітів знав або повинен був знати про недостовірність викладеної у таких звітах інформації дійсним обставинам.

Товариство ж зазначає, що ним при заповненні звітних даних була допущена технічна помилка і її не можна розглядати як подання завідомо недостовірної інформації.

Відповідно до визначення, наведеного в статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі - Закон № 3480-IV), емітентом є юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

За змістом Закону № 3480-IV цінними паперами емітованими державою є державні облігації України та казначейські зобов'язання, які згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 3 цього Закону є борговими цінними паперами.

Згідно із частиною сьомою статті 10 Закону № 3480-IV емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх розміщення приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 16 Бюджетного кодексу України, з метою ефективного управління державним (місцевим) боргом Міністерство фінансів України (Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада або за їх рішенням місцевий фінансовий орган) має право здійснювати правочини з державним (місцевим) боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж державних боргових зобов'язань (боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста), за умови дотримання граничного обсягу державного (місцевого) боргу на кінець бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 11 Закону № 3480-IV визначено, що емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що від імені держави емісію державних цінних паперів може здійснювати лише Міністерство фінансів України.

Судами встановлено, що як в звітних даних за 1 квартал 2012 року, так і в звітних даних за 1 півріччя 2012 року (в електронній та паперовій формі) позивач зазначив, що емітентом облігацій є Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480) - п. 6.3.3.3) «Довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» (на кінець звітного періоду) Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика» додатку 4 до Порядку складання звітних даних страховиків, тобто це ні що інше, як цінні папери, що емітуються державою.

Товариство виправленими звітами за 1 квартал 2012 року та за 1 півріччя 2012 року, надісланими до Нацкомфінпослуг у паперовій формі - листом від 19 вересня 2012 року вих. № 658 (вх. від 20 вересня 2012 року № 9499/СК), а також в електронній формі - розміщеними 9 жовтня 2012 року на Web - сторінці Нацкомфінпослуг не спростував того факту, що емітентом облігацій є Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480) і що страхові резерви за 1 квартал 2012 року (8500,60 грн) та за 1 півріччя 2012 року (10002 грн) представлені цінними паперами, що емітуються державою.

При заповненні пункту 6.3.2. «Представлення коштів сформованих страхових резервів» Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика за 1 квартал 2012 року» додатку 4 до Порядку складання звітних даних страховиків: облігації внутрішньої державної позики (8500,60грн) були показані в рядку « 6) облігації», замість рядка « 8) цінні папери, що емітуються державою». Крім того, у рядку «б) облігації» в стовпчику «УСЬОГО/на кінець звітного періоду відповідно до показників форми 1 «Баланс»/» позивач зазначив 8500,60 грн, а у наступному стовпчику «технічні резерви» замість рядка «б) облігації» цифра 8500,60 грн внесена в рядок « 5) акції». Тоді як фактично акції до технічних резервів позивача не включались.

Також, судами встановлено, що під час складання Звіту за 1 півріччя 2012 року, тобто при заповненні пункту 6.3.2. «Представлення коштів сформованих страхових резервів» Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика за 1 квартал 2012 року» додатку 4 до Порядку складання звітних даних страховиків була допущена помилка: облігації внутрішньої державної позики (10002 грн) були показані в рядку «б) облігації», замість рядка « 8) цінні папери, що емітуються державою».

Так само і в пункті 6.3.3.3 «Довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» (на кінець звітного періоду) Розділу 6 «Умови забезпечення платоспроможності страховика» додатку 4 до Порядку складання звітних даних страховиків облігації внутрішньої державної позики за 1 квартал 2012 року (8500,60 грн) та за 1 півріччя 2012 року (10002 грн) були показані в рядку «облігації в тому числі (повна назва емітента)», замість рядка «цінні папери, що емітуються державою, у тому числі (повна назва емітента та вид цінного папера)».

З огляду на викладене, Товариство з метою усунення технічної помилки, що виникла при заповнені звітних даних направило відповідачу пояснення від 19 вересня 2012 року № 658 та виправлені звітні дані, чим самостійно виправило наявні порушення.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку форми звітних даних складаються у вигляді документів, передбачених цим Порядком, у електронній та паперовій формах. Документи в електронній формі складаються шляхом заповнення українською мовою таблиць та форм, передбачених цим Порядком, за допомогою програмних засобів, які забезпечують формування файлів у форматі, визначеному Держфінпослуг.

Згідно з пунктом 2.12. Порядку паперова форма документів за складом даних має відповідати електронній формі таких документів.

Як встановлено судами, після надіслання уточнюючих звітних даних (лист від 19 вересня 2012 року № 658) позивач вніс відповідні виправлення в електронну форму звітних даних, розміщених на Web - сторінці Нацкомфінпослуг 9 жовтня 2012 року. На момент винесення оскаржуваної постанови інформація, надана позивачем в уточнюючих звітних даних за 1 квартал та 1 півріччя 2012 року в паперовій формі збігалася з інформацією, наданою в електронній формі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що помилка допущена позивачем під час складання відповідної звітності, яка була подана відповідачу, не може вважатися завідомо неправдивою інформацією, а відтак відповідач безпідставно застосовував заходи впливу, передбачені пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 2664-III.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді