Ухвала суду № 66084240, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/57338/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ПАТ «Український графіт» (далі - Товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними дії Митниці щодо направлення запиту про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2013 року № 112050000/2013/000031/1 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00044, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту, зобов'язання скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення Товариству надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6283,42 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, позов задоволено частково.

Скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2013 року № 112050000/2013/000031/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/00044.

Зобов'язано Митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту, укладеного між ПАТ «Український графіт» та фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) від 22 грудня 2011 року № 804/1323-818/22696/34.

Зобов'язано відповідача скласти та надати Головному управлінню державної казначейської служби України в Запорізькій області подання про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6283,42 грн, шляхом зарахування її на поточний рахунок ПАТ «Український графіт» (р/р 26005386244 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00196204).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та фірмою «CARBON CONSTRUCTION & TRADING LIMITED» (Единбург, Великобританія) укладено контракт № 804/1323-818/22696/34, відповідно до якого згідно специфікації від 15 листопада 2012 року № 6 в січні 2013 поставлено чергову партію обумовленого специфікацією товару - прокалений кальцинований нафтовий голковий кокс марки RX, в кількості 200000 кг, на умовах поставки - CIF UAпорт Одеса.

Згідно із пунктом 2 специфікації № 6 вартість товару становить 2162,00 EUR за одну метричну тону.

Для розмитнення товару до відповідача 18 січня 2013 року було направлено вантажну митну декларацію форми МД-2 № 112050000/2013 та відповідний пакет документів, що підтверджує митну вартість товару, якій відповідачем було присвоєно порядковий номер № 112050000/2013/000744.

Разом із декларацією для митного оформлення подані наступні документи: картка обліку особи, що здійснила операцію з товаром № 112/2012/0000230; залізнична накладна № 415702; коносамент TYORCC 060 від 19 листопада 2012 року; інвойс від 30 листопада 2012 року № 101261А; контракт від 22 грудня 2011року № 804/1323-818/22696/34 з додатковою угодою від 15 травня 2012 року; специфікація № 6 до контракту; довідка про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль; декларація про походження товару; сертифікат якості товару.

Митна вартість товару заявлена за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 2162,00 EUR за одну метричну тону.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару, Митницею встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неповні дані. В зв'язку з чим, останньому запропоновано подати додаткові документи.

Рішенням від 21 січня 2013 року № 112050000/2013/000031/1 відповідачем митну вартість імпортованих товарів скориговано за резервним методом.

Як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення, Митниця послалась на відмову Товариства подати додаткові документи.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, витребовуючи у Товариства додаткові документи Митниця взагалі не навела підстав того, що документи надані до митного оформлення не містять всіх даних для визначення складових митної вартості товарів.

Не зазначено таких розбіжностей і в рішенні про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2013 року, яке обґрунтоване лише неподанням Товариством додаткових документів.

Отже, за обставин, коли Митниця не обґрунтувала необхідність витребування від декларанта додаткових документів, не вказала і не підтвердила наявність у документах розбіжностей, ознак підробки, відсутність всіх відомостей тощо, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді