Ухвала суду № 66084207, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/37761/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року

у справі № 826/1184/15

за позовом ОСОБА_4

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Український фінансовий світ»,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС») Гончарова С.І., в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 03 липня 2014 року № 43711, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду;

- зобов'язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо невключення ОСОБА_4 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу від 03 липня 2014 року № 43711, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «УФС»; зобов'язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.А. подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_6, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду; зобов'язано Фонд включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційних скарг мотивовані тим, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виявлено нікчемний правочин та застосовано наслідки нікчемності правочину. Вказує, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції є нечіткою, а позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Квитанція не є доказом того, що позивач має право на отримання відшкодування свого вкладу за рахунок Фонду та не є доказом внесення позивачем коштів на депозитний рахунок. Крім того, квитанція не містить зазначення часу виконання операції або напису чи штампу «вечірня» чи «післяопераційний час». Також судом невірно застосовано норми матеріального права в частині зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників. Оскільки позивача не було включено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, останній не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивача до Загального реєстру вкладників.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.А., тому просить залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти касаційних скарг, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що між ОСОБА_4 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «КБ «УФС» (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний Альянс» № 43711 від 03 липня 2014 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 вказаного договору № 43711, ПАТ «КБ «УФС» приймає від вкладника грошові кошти у розмірі 16000,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 03 жовтня 2014 року. Процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8,50 % річних.

Згідно з квитанцією від 03 липня 2014 року № TR.58009.1155.130 банк прийняв від позивача на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, який відкритий відповідно до п. 2.1.1 договору № 43711, грошові кошти у розмірі 16000,00 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «КБ «УФС».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 жовтня 2014 року № 119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС»; для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про відсутність позивача в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, він звернувся до Уповноваженої особи Фонду з заявою, у якій поставлено питання про виплату йому гарантованої суми відшкодування за вкладом.

За результатами розгляду заяви Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» у листі від 24 грудня 2014 року № 001/4135 повідомила, що договір банківського вкладу від № 43711 від 03 липня 2014 року та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦК України.

Позивач, не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відтак і не має підстав для включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з протилежного, а саме, відсутності правових підстав для невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду та до Загального реєстру вкладників.

Суд касаційної інстанції не в повній мірі погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин і надалі) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 вказаного закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Більш детально процедуру визначення вкладників, складання списків осіб та черговості відшкодування Фондом коштів за вкладами визначено відповідним Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року N 14 (далі - Положення № 14; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.п. 3, 4 Розділу III Положення № 14 Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

П. 6 Розділу IV Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Відповідно до п. 2 Розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа Фонду, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим, таким, що не відповідає закону.

Підставою для віднесення правочинів, вчинених від імені позивача, до категорії нікчемних, як зазначає відповідач, стало те, що на момент їх здійснення банк уже не міг виконати взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів позивачу, оскільки фінансовий стан банку вже не мав таких можливостей та отримання переваг та пільг з боку іншої особи (п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Проте, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається. Більше того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, розпорядче рішення відповідача (наказ Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. № 6 від 18 листопада 2014 року в частині, що стосується позивача, зокрема) взагалі не містить конкретно визначеної підстави визнання правочину нікчемним.

Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Разом з тим, відповідачами не наведено, а судами не встановлено доказів наявності підстав для визнання нікчемним правочину, укладених позивачем з банком. Не надано також і доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави тощо.

За таких обставин, твердження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з банком, є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачами не доведено наявність правових підстав стосовно невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладників відповідно до договору банківського вкладу, а тому такі дії (бездіяльність) Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи відповідача, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції є нечіткою та не спричиняє правових наслідків, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, є безпідставними з огляду на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, серед іншого, зобов'язано Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова С.І. подати до Фонду інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, що є дієвим способом захисту порушеного права позивача, на переконання суду. Вказаний спосіб відновлення порушеного права відповідає основному завданню адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, та застосовано судом в межах наданих йому повноважень, визначених ст. 162 КАС України.

Крім того, відповідачі, стверджуючи про нікчемність договорів банківського вкладу посилаються на те, що депозитний рахунок позивача з'явився внаслідок так званого «дроблення» вкладу на суму більше, ніж 200000 грн. Разом із тим такі обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання нікчемним правочину, вчиненого позивачем, оскільки в законодавстві відсутня пряма заборона на вчинення вказаних дій. До того ж, такі обставини не підтверджуються жодними доказами. Натомість, вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: відповідною квитанцією про зарахування коштів на відповідний рахунок позивача, що відповідно до п. 2.9 Розділу IV Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі та спростовують твердження відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та банком правочину.

При цьому, відповідно до п. 2.9 Розділу IV вказаної інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зокрема, квитанція, має містити дату здійснення касової операції і тільки у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час». Отже, відсутність такої позначки на квитанції не свідчить про її обов'язкову нечинність, підробку, що спростовує відповідні доводи відповідача про те, що квитанція не містить вказаної позначки, тому не може бути належним доказом внесення позивачем коштів на депозитний рахунок.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» вчинити дії щодо включення позивача шляхом подання додаткової інформації до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права в цій частині вимог.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення вимог позивача про зобов'язання Фонду включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Як зазначалось, виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Оскільки Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончаровим С.І. не було включено позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то відповідно, у Фонду не виникло обов'язку щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а вирішення спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції в частині вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фондугарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року скасувати в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та залишити в силі в цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: