Ухвала суду № 66084104, 06.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Київ К/800/14447/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Шведа Е.Ю.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 826/3873/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «СПІКО» звернулось до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 18 грудня 2015 року № 431 «Про затвердження плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року» в редакції від 10 лютого 2016 року, затвердженої наказом Державної служби геології та надр України № 37 «Щодо внесення змін до наказів Державної служби геології та надр України від 18 грудня 2015 року № 431 та від 23 грудня 2015 року № 434» в частині проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО».

Позов мотивований протиправністю спірного наказу як такого, що виданий під час дії мораторію, запровадженого пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 18 грудня 2015 року № 431, в редакції від 10 лютого 2016 року, затвердженої наказом Державної служби геології та надр України № 37, в частині проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року та прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «СПІКО», з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Державної служби геології та надр України від 18 грудня 2015 року № 431 затверджено План проведення перевірок надрокористувачів у I кварталі 2016 року, яким, зокрема, передбачено проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО» з 14 березня 2016 року строком у 10 днів.

Наказом Державної служби геології та надр України від 23 грудня 2015 року № 434 Департаменту державного геологічного контролю наказано провести планові перевірки надрокористувачів, щодо яких здійснюватиметься державний геологічний контроль у І кварталі 2016 року.

Наказом Державної служби геології та надр України від 10 лютого 2016 року № 37 внесені зміни до Плану проведення перевірок надрокористувачів у I кварталі 2016 року, затвердженого наказом відповідача від 18 грудня 2015 року № 431, та викладено його в новій редакції, яка також передбачає проведення планової перевірки ТОВ «СПІКО» з 14 березня 2016 року строком у 10 днів.

Відповідачем на адресу ТОВ «СПІКО» направлено повідомлення від 16 лютого 2016 року № 2229/13/14-16 про проведення планової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування у період з 14 по 25 березня 2016 року.

17 березня 2016 року співробітником Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено Акт № 06-02/23/2016-15/п (52) про недопущення до перевірки.

18 березня 2016 року Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено припис № 363-14/06, яким, серед іншого, зафіксовано недопуск позивачем співробітників відповідача до перевірки.

Вважаючи наказ відповідача від 18 грудня 2015 року № 431 у частині призначення планової перевірки позивача протиправним, останній звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є контролюючим органом у розумінні пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, а отже в 2015-2016 роках має право без отримання дозволу Кабінету Міністрів України включати в плани проведення перевірок надрокористувачів лише ті підприємства, обсяг доходу яких за попередній календарний рік яких становить більше 20 мільйонів гривень, або ж за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, крім винятків, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що мораторій, запроваджений Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VII, не поширюється на спірні правовідносини.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Основною підставою для звернення до суду з цим позовом, доводи якого покладені й в основу касаційної скарги, є твердження позивача про протиправність оскаржуваного наказу відповідача, адже, на думку позивача, на час виникнення спірних правовідносин (2016 рік) діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а ТОВ «СПІКО» не відноситься до суб'єктів господарювання, на яких дія цього мораторію не поширюється, та відповідної заявки не подавало.

Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері надрокористування.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.

Отже, вірними є висновок суду апеляційної інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини дії пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що 28 грудня 2014 року законодавцем прийняті два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмежень на проведення перевірок органами Державної служби геології та надр України, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились з 01 липня 2015 року.

Натомість, позивача включено до Плану проведення перевірок надрокористувачів у I кварталі 2016 року, що узгоджується з обмеженнями на проведення перевірок, встановленими Законом № 76-VIII.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності спірного наказу відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКО» відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 826/3873/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: