Ухвала суду № 66084008, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Київ К/800/22431/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП), Апеляційної атестаційної комісії Західного регіону № 3 (далі - Апеляційна атестаційна комісія № 3), Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Рівненській області (далі - Атестаційна комісія № 1) про визнання протиправним та скасування рішень (висновків), наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою представника ГУ НП на судові рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 1 червня 2016 року, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати:

висновки атестаційних комісій №1 від 25 лютого 2016 року про те, що він не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність, №3 від 3 березня 2016 року про відхилення скарги;

наказ ГУ НП в Рівненській області від 10 березня 2016 року №34 о/с про його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;

поновити на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Кузнецовського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області та стягнути заробітну плати за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, тому що висновки атестаційних комісій є необґрунтованими та незаконними, адже не в них не наведені обставини, які б давали підстави до визнання його таким, що не відповідає займаній посаді і підлягає звільненню через службову невідповідність.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 1 червня 2016, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом від 26 липня 2016 року позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані висновки атестаційних комісій №1 від 25 лютого 2016 року, про те, що ОСОБА_4 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби через службову невідповідність, №3 від 3 березня 2016 року про відхилення скарги позивача, наказ ГУ НП від 10 березня 2016 року № 34 о/с з урахуванням змін, внесених наказом від 16 травня 2016 року № 105 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_4 старшого оперуповноваженого Кузнецовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, зі служби в Національній поліції з 12 березня 2016 року. Поновлено позивача на службі в Національній поліції на посаді старшого оперуповноваженого Кузнецовського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області з 12 березня 2016 року. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2016 року по 1 червня 2016 року в розмірі 15 468 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 75 коп. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для проведення атестування позивача, висновки атестаційних комісій є необґрунтованими.

У касаційній скарзі представник ГУ НП, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Вказує на те, що проведення атестування є виконанням сукупності приписів, передбачених статтею 52, пунктом 9 Розділу ХІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про національну поліцію». Надаючи оцінку рішенням (висновкам) атестаційних комісій суди фактично втрутились в їх дискреційні повноваження, що суперечить Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 8 та ряду рішень Європейського суду з прав людини.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ). При цьому атестування поліцейських врегульовано статтею 57 цього Закону, згідно якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

На виконання положень вказаного Закону, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція), яка визначає порядок атестування поліцейських з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Як зазначено у пунктах 16, 17, 18, 20, 21 цього нормативного акту, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Згідно обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, підставою для проведення атестування ОСОБА_4 став наказ начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 26 січня 2016 року № 16 о/с, за яким проведення атестування поліцейських здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

За результатами атестування Атестаційна комісія № 1 прийшла до висновку проте, що ОСОБА_5 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте, як в самому висновку, так і протоколі до нього, не наведені обставини, на підставі яких прийнято таке рішення.

Апеляційна атестаційна комісія № 3 скаргу позивача на вище згаданий залишила без задоволення у зв'язку з недовірою до нього та не орієнтуванням в законодавстві.

Ухвалюючи рішення про визнання протиправними та скасування висновків атестаційних комісії, суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості, безпідставності.

Висновок судів відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не надано судам доказів, які б свідчили про невідповідність ОСОБА_4 займаній посаді. Під службовою невідповідністю розуміється невідповідність особи займаній посаді в силу фізичного чи хворобливого стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби або з інших підстав.

Як установлено судами, позивачем набрано необхідну кількість балів при перевірці теоретичних знань та професійних якостей. За місцем служби характеризується позитивно, за висновком прямого керівника займаній посаді відповідає. Тобто не встановлено жодної обставини, яка б свідчила про службову невідповідність.

Необґрунтоване рішення й Апеляційної атестаційної комісії проте, що ОСОБА_4П не викликає довіри, не орієнтується в законодавстві. В протоколі взагалі не наведені обставини прийняття такого рішення.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Виходячи зі змісту пункту 3 частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов'язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії. Такий висновок узгоджується з пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, за правилами якого правом особи на доступ до суду включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY).

Щодо дискреційних повноважень, то необхідно вказати, що Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUSTEVN ZLONA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156 - 157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47 - 56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли:

відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази;

рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді;

негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів;

набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без зважання на решту доказів;

дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 червня 2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман