Ухвала суду № 66083871, 06.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Київ К/800/20631/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЄС» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 810/705/16 за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЄС» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДСП «Чорнобильська АЄС» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27 жовтня 2015 року № 0001331700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі хибного висновку щодо пропуску позивачем строку сплати сум єдиного внеску за грудень 2014 року, прийнято необґрунтоване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатом проведеної відповідачем камеральної перевірки (акт від 27 жовтня 2015 року № 285/17/14310862) встановлено порушення з боку позивача пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: порушення строку сплати єдиного внеску.

Цього ж дня на підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0001331700, яким на позивача накладено штраф у сумі 150970,58 грн. та нараховано пеню у сумі 754,86 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане рішення залишено без змін.

Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що 12 січня 2015 року позивач подав до відповідача звіт про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 року, у якому самостійно визначив суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, на рівні 12 943 569 грн.

Відповідно до картки особового рахунку позивача станом 01 січня 2015 року за останнім рахувалася переплата з єдиного внеску у розмірі 10 648 007 грн.

Протягом 01-20 січня 2015 року включно позивач сплатив єдиного внеску на суму 1 540 709,35 грн.

Станом на 20 січня 2015 року за позивачем рахувалася переплата в сумі 12 188 716 грн.

20 січня 2015 року відповідач списав з відповідного рахунку позивача 12 943 569 грн., що відповідає сумі самостійно визначеного позивачем при поданні звіту про нарахування єдиного внеску за грудень 2014 року. Однак, враховуючи, що наявних коштів на цьому рахунку (12 188 716 грн.) було недостатньо для погашення всієї суми належної до сплати єдиного внеску (12 943 569 грн.), відповідач сформував недоїмку у розмірі 754 852 грн. (12 943 569 - 12 188 716).

При цьому суд апеляційної інстанції встановив наявність розходження між даними бухгалтерського обліку та картки особового рахунку позивача. Так, вказані розходження становлять 911 220 грн., що спричинило ситуацію, за якої відповідач визначив позивачу недоїмку в сумі 754 852,88 грн., при тому, що позивач вважав наявність за ним переплати у розмірі 156 367,64 грн. Представники позивача, у тому числі працівник бухгалтерії позивача, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не змогли пояснити наявність вказаного розходження та не навели жодних доводів недостовірності даних, наявної в матеріалах справи картки особового рахунку в частині, що стосується вказаного розходження.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при поданні звіту зі сплати єдиного внеску за грудень 2014 року позивач помилково розрахував решту суми, що підтягає сплаті, як 1 384 342 грн., оскільки станом на кінець 2014 року - початок 2015 року позивач ще мав доплатити до 20 січня 2015 року 2 295 562 грн. (12 943 569 - 10 648 007), однак, як зазначено вище, доплатив лише 1 540 709 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сума єдиного внеску за грудень 2014 року в розмірі 754852,88 грн. сплачена позивачем лише 21 січня 2015 року, тобто з пропуском установленого законом строку на один день, а тому відповідач прийняв обґрунтоване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею

220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частини восьмої цієї статті платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частина десята цієї ж законодавчої норми закріплює, що днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частинами десятою та тринадцятою цієї ж статті на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Враховуючи викладені норми чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність оскаржуваного рішення відповідача.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЄС» відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі № 810/705/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: