Постанова № 66083488, 11.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 р. Справа № 820/6751/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 820/6751/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати припис Головного Управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 р.;

- визнати неправомірною та скасувати постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.02.2017 року задовольнив позов.

Визнав протиправним та скасував припис Головного Управління Держпраці у Харківській області № 20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 року.

Визнав протиправною та скасував постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу № 20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016 року.

Головне Управління Держпраці у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у звязку з чим дійшов помилкових висновків.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу головного управління Держпраці у Харківській області від 28.09.2016 р. № 01.01-/1090 та направлення на перевірку від 03.10.2016 р № 01.01.-94/02.02/2361 в період з 05.10.2016 р. по 12.10.2016 р. Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.

Відповідачем за результатами позапланової перевірки складено акт перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №20-01/4201/1768 від 20.10.2016 року, відповідно до якого встановлені порушення законодавства, а саме: ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці в часині не проведення індексації заробітної плати при наявності підстав; п. 4 постанови КМУ № 1078 в частині не відповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку; ч. 1, ч.2 ст. 115 КЗпП України в частині несвоєчасної виплати заробітної плати; ч.3 ст. 115 КЗпП України в частині меншої оплати заробітної плати за першу половину місяця за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника; ч ст. 115 КЗпП України в частині виплати заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис №20-01-4201/1768-2086 від 12.10.2016 р. та постанову про накладення штрафу №20-01-4201/1768-0347 від 04.11.2016 р.

Не погодившись з позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для застосування до позивача санкцій, визначених в оскаржуваній постанові, а також зобов'язання позивача виконати припис.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

У відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 вищевказаної статті центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Пунктом 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 року № 390 (далі - Порядок № 390), передбачено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обовязків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Відповідно до п. 3 Порядку № 390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності субєкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Абзацом 4 пункту 3 Порядку № 390 передбачено, що інспектор може проводити позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнобов'язкове державне соціальне страхування за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Підставою для здійснення перевірки Регіонального відділення було звернення гр. ОСОБА_3 до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, від 25.08.2016 року та доручення Держпраці України від 08.09.2016 року № 1796/4.1/4.3-ЗВ-16.

Згідно п.7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Так, головним державним інспектором Управління Держпраці на підставі Наказу від 28.09.2016 р. № 01.01-07/1090 було здійснено позапланову перевірку Регіонального відділення. За результатами перевірки було складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 20-01-4201/1768 із детальним описом виявлених правопорушень.

Під час перевірки було встановлено порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95- ВР (далі - ЗУ «Про оплату праці»), п. 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Постанова КМУ № 1078), ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», ч. З ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Частиною 6 ст. 95 КЗпП України встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282 (в редакції Закону № 491-IV від 06.02.2003) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).

Відповідно до абз. 1 та абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 7, 8 п. 4 Порядку № 1078).

Під час проведення перевірки Регіонального відділення було виявлено порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», п. 4 Порядку. У пунктах 1, 2 Акту перевірки зафіксовано, що ОСОБА_3, прийнята на посаду з 14.10.2008р. до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області.

За перевіряємий період з 2008р. по жовтень 2016р. встановлено, що мав місце факт не проведення індексації заробітної плати при наявності підстав. Так, в зв'язку із збільшенням розміру премії у жовтні до 80 %, у листопаді 2014 року до 90 %, у грудні 2014 року до 100 %, з жовтня 2014 року припинено індексацію заробітної плати ОСОБА_3

Проте згідно абз. 7 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення станом на 01.10.2014 року місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

Враховуючи викладене, у періоді жовтень-грудень 2014 року при наявності підстав індексація заробітної плати ОСОБА_3 не проводилась.

Згідно пояснень адміністрації індексацію заробітної плати ОСОБА_3Є припинено на підставі листа Міністерства фінансів України від 24.06.2015р. № 31-09010-09-8/21023 (відповідно до наданих у листі роз'яснень - проведення у 2015 році індексації доходів населення має здійснюватися після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про особливий порядок індексації доходів) та зважаючи на неприпустимість несвоєчасних розрахунків зі звільненими працівниками, бухгалтерською службою було прийнято рішення про призупинення проведення індексації у 2015 році.

Враховуючи викладене, у періоді з січня по грудень 2015 року при наявності підстав індексація заробітної плати ОСОБА_3 не проводилась.

Посилання позивача на відсутність особливого порядку індексації доходів є помилковим, оскільки відповідно до п. 14 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76 на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

При цьому, норми КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення не втрачали чинності і призупинені не були.

Разом з тим, необхідно зазначити, що листи, розяснення органів державної влади ( в даному випадку лист Міністерства фінансів України від 24.06.2015р. № 31-09010-09-8/21023) мають лише роз'яснювальний та рекомендаційний характер, а тому не мають пріоритет у застосуванні по відношенню до Законів України та нормативно-правових актів.

Щодо виявлених порушень стосовно виплати позивачем заробітної плати несвоєчасно, частками, розміру заробітної плати , виплати заробітної плати за весь час відпустки, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 Акту перевірки зафіксовано порушення ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», тобто виплата заробітної плати проводиться несвоєчасно, частками. В порушення п. 2.2.8 Колективного договору РВ Фонду державного майна України по Харківській області, яким визначено виплачувати заробітну плату: за першу половину місяця (аванс)- не пізніше 15 числа, заробітну плату за другу половину місяця - не пізніше останнього дня поточного місяця.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 заробітна плата за липень 2016 р., на підставі наданих на перевірку списків перерахованої заробітної плати на особові карткові рахунки працівників, виплачувалась частка заробітної плати за липень - 5000,00 грн перераховано згідно списку №1-00000034 від 15.07.2016, частка заробітної плати липень - 500 грн згідно списку №1- 00000034 від 29.07.2016, частка заробітної плати за липень 2016 р. 5773,79 грн. згідно списку №1-00000038 від 09.08.2016.

Отже, в порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата за липень виплачена пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме 09.08.2016 року.

Під час перевірки Регіонального відділення було виявлено порушення ч. З ст. 115 КЗпП України розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Так, ОСОБА_3 з 01.05.2016р. встановлено згідно штатного розкладу посадовий оклад -3618,00 грн., ранг - 500грн, вислуга 1809,00 грн., але розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки ( посадового окладу).

Відповідно до особового рахунку за 2016 р. у вересні ОСОБА_3 відпрацювала 168 годин за що була нарахована заробітна плата у розмірі 5860, 77, але при цьому заробітна плата за першу половину місяця (вересень) згідно списку №1-00000046 від 15.09.2016 дорівнює - 700 грн.

В порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше, ніж за три дні до початку відпустки.

ОСОБА_3 згідно наказу про надання основної щорічної відпустки № 98 від 29.06.2016р. з 11.07.2016 по 24.07.2016р. та наказу №122 від 22.07.2016р. про надання основної щорічної відпустки з 25.07.2016 по 09.08.2016р., заробітна плата за весь час основної щорічної відпустки нарахована в липні 2016р., але фактично виплачена з виплатою поточної заробітної плати частка заробітної плати за липень - 5000,00 грн від 15.07.2016 та 500 грн. від 29.07.2016.

Крім того, під час перевірки було встановлено порушення Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України (далі - Положення). Так, відповідно до п. 2.2 Положення премія нараховується за відпрацьований час та відповідно до фінансових можливостей з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років та інших надбавок та доплат, передбачених законодавством. Відповідно до особового рахунку ОСОБА_3 за 2016 рік їй встановлені надбавки за ранг, надбавка за вислугу років та персональна надбавка.

До перевірки надані накази про преміювання працівників за період 2008 до2015 роки, згідно яких премія ОСОБА_3 нараховувалась у відповідних відсотках до посадового окладу з урахуванням тільки надбавки за ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час.

У відповідності до п.7 Порядку № 390 за результатами перевірки було складено Акт перевірки № 20-01- 4201/1768 та видано припис № 20-01-4201/1768-2086.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, згідно з абз. 6 ч.2 ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на субєктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбаченихчастиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначений положеннями Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (далі Порядок № 509).

У відповідності до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно п.3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Отже, на підставі акту перевірки № 20-01-4201/1768 від 12.10.2016 р., яким встановлено порушення законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.11.2016 р. № 20-01-4201/1768-0347 у сумі 1450,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 820/6751/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання неправомірними та скасування припису і постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 18.04.2017 р.