Ухвала суду № 66083480, 12.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 р.Справа № 638/17904/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2017р. по справі № 638/17904/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення з 16 березня 2011 року з урахуванням страхового стажу за час вимушеного прогулу з травня 2008 року по травень 2009 року включно.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2017 року задоволено позов.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з моменту її призначення з 16 березня 2011 року з урахуванням страхового стажу за час вимушеного прогулу з травня 2008 року по травень 2009 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір за розгляд заяви в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 99 КАС України, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 р. було замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Харкова на Шевченківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16.03.2011 року, що підтверджується копією посвідчення серія А № 220180 від 20.05.1993 року (а.с.13).

Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно даних персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1, наданих Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова від 09.02.2012 року, страховий стаж, заробіток, що враховується при обчисленні пенсії та страхові внески за період з травня 2008 року по травень 2009 року у ВАТ «КБ «Надра» були відсутні в Реєстрі застрахованих осіб (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України з вимогою здійснити контроль правильності відрахувань ВАТ «КБ «Надра» до ПФУ соціальних внесків та відображення для ПФУ індивідуальних відомостей стосовно нього помісячно за період вимушеного прогулу з травня 2008 року по травень 2009 року та з вимогою зобов'язати роботодавця подати до ПФУ відповідну корегуючу звітність. Також позивач неодноразово звертався зі скаргами на бездіяльність органів Пенсійного фонду України, формальне реагування на його звернення, порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», законодавства України про звернення громадян та Указу Президента України від 06.04.2011 року «Про Положення про Пенсійний фонд України» (а.с. 19, 21, 24, 26-27, 30-33, 36-37).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2015 року рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2014 року, якою залишено без змін рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» надати до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва персоніфіковані відомості про заробітну плату та страховий стаж застрахованої особи - ОСОБА_1, нараховану за рішенням суду, з помісячним відображенням за час вимушеного прогулу з травня 2008 року до травня 2009 року включно залишено без змін (а.с. 14-16).

Згідно даних персоніфікованого обліку застрахованої особи ОСОБА_1, наданих Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова від 08.11.2016 року, страховий стаж, заробіток, що враховується при обчисленні пенсії та страхові внески за період з травня 2008 року по травень 2009 року у ВАТ «КБ «Надра» були зазначені в Реєстрі застрахованих осіб (а.с. 40-43).

25.10.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова з відповідною заявою про здійснення перерахунку пенсії з моменту її призначення з 16 березня 2011 року з врахуванням страхового стажу за час вимушеного прогулу з травня 2008 року по травень 2009 року включно (а.с. 39).

Листом №570/Ш-11 від 03.11.2016 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова повідомлено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.11.2016 року згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи відкореговані індивідуальні відомості за 2008-2009 роки (а.с. 44-47).

Не погодившись з даною відповіддю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт неперерахування ВАТ «КБ «Надра» до Пенсійного фонду України страхових внесків за спірний період не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу та перерахунку пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 вказаного вище Закону страхувальниками є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI.

Відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками - роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонд.

Відповідно до п7 ч.1 ст.64 Закону №1058-ІV територіальні органи пенсійного фонду мають право стягнути з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Також ч. 3 ст. 20 Закону визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 10 зазначеної вище статті, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку про те, що на позивача не може бути покладено відповідальність за несплату роботодавцем страхових внесків з виплаченої заробітної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що факт неперерахування ВАТ «КБ «Надра» до Пенсійного фонду України страхових внесків за спірний період не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу страхового стажу та перерахунку пенсії.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач керується Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року №114/8713 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 року №25-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 року за №2141/24673, а отже вимоги позивача є незаконними, колегія суддів вважає не обґрунтованими та не законними, а тому застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду 08.11.2016 року у зв'язку з тим, що відповідачем листом від 03.11.2016 року за №570/Ш-11 йому остаточно було відмовлено у перерахунку пенсії з 16.03.2011 року та повідомлено про проведення перерахунку пенсії з 01.11.2016 року згідно ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням відкорегованих індивідуальних відомостей за 2008-2009 роки.

Отже, до суду з даним позовом позивач звернувся в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на перерахунок пенсії з 16.03.2011 року, з урахуванням трудового стажу за час вимушеного прогулу з травня 2008 року по травень 2009 року включно, відповідачем було порушено, тому воно підлягає поновленню саме з вказаної дати.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.03.2017р. по справі № 638/17904/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2017 р.