Ухвала суду № 66083406, 10.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р.Справа № 820/4578/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017р. по справі № 820/4578/16

за позовом Приватного підприємства "Глазго-08"

до Державної фіскальної служби України , Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ГЛАЗГО-08", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд, враховуючи об'єднання в одне провадження два самостійних провадження в адміністративних справах №820/4578/16 та №820/5014/16, а також з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (код ЄДРПОУ 35974177) з податку на додану вартість за звітний податковий період березень - квітень 2016 та додатків до них та визнати їх такими, що подані 12.04.2016 та 18.05.2016, відповідно; скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 15.08.2016 №0007851201 та від 07.09.2016 №0008581201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017р. адміністративний позов приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових декларацій Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (код ЄДРПОУ 35974177) з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2016 року, квітень 2016 року, з додатками до них. Визнано податкову декларацію Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (код ЄДРПОУ 35974177) з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2016 року, з додатками до неї поданою датою її фактичного отримання 12.04.2016. Визнано податкову декларацію Приватного підприємства "ГЛАЗГО-08" (код ЄДРПОУ 35974177) з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2016 року, з додатками до неї поданою датою її фактичного отримання 18.05.2016. Скасовано податкове повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 15.08.2016 №0007851201. Скасовано податкове повідомлення - рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.09.2016 №0008581201.

Державна фіскальна служба України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017р. та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи й їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Приватне підприємство "ГЛАЗГО-08" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходження ПП "ГЛАЗГО-08" визначено - АДРЕСА_1, 61018. При цьому, станом на час спірних правовідносин місцезнаходження позивача не змінювалося.

Матеріали справи свідчать, що між ПП "ГЛАЗГО-08" та Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), укладено договір про визнання електронних документів від 19.08.2015 №190820151. Згідно п.1 зазначеного договору, предметом договору є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу. Також п.п.4 п. 6 зазначеного договору визначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації . Зазначений договір було прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією №2.

Позивачем на підставі зазначеного договору про визнання електронних документів були направлені податкові декларації з ПДВ за податковий звітний період березень - квітень 2016, які були доставлені до центрального рівня Державної податкової служби України 12.04.2016 та 18.05.2016, відповідно. Проте, вказані податкові декларації не були прийняті, з зазначенням відправника: Автоматизоване система "Єдине вікно подання електронної звітності "ДФС України: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме "можливо розірвано договір про визнання електронної звітності". Зазначені обставини підтверджується електроднними квитанціями ДФС України №1.

За результатами камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ПП "ГЛАЗГО-08" за квітень 2016 року складено акт від 11.08.2016 №2991/20-30-12-01-09/35974177, у висновках якого зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за квітень 2016 року.

На підставі висновків акту камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.08.2016 №0007851201, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, також податковим органом проведено камеральну перевірку електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ПП "ГЛАЗГО-08" за березень 2016 року складено акт від 23.08.2016 №3238/20-30-12-01-09/35974177, у висновках якого зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за березень 2016 року.

На підставі висновків акту камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 07.09.2016 №0008581201, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача з неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками вчинені за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення про нарахування штрафні санкції є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.ст 15, 16 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 46.1. ст. 46, ст. 48 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У відповідності до п. 48.3 ст. 48 Податкового Кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Як встановлено пунктом 49.3 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За приписами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У відповідності до п.49.9 ст.49 Податкового Кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

Повідомлення є юридичною формою рішення, про можливість його оскарження прямо зазначено п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 49.13 ст. 49 Податкового Кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачено, що підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

При цьому, п.7.3, п.7.4 та п.7.5 розділу ІІІ Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно п.7.6 розділу ІІІ Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Матеріали справи свідчать, що згідно п. 6 договору про визнання електронних документів від 19.08.2015 №1908120151, укладеного між ПП "ГЛАЗГО-08" та Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що умови вказаного договору відповідають умовам Типового договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Матеріали справи свідчать, що позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до п. 12.2 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Згідно п. 12.3 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, у разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Відповідно до п. 12.4 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу в підтвердження ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що стало підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового Кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, контролюючим органом складено довідку від 03.03.2016 №333/20-30-07-, якою податковим органом не встановлено місцезнаходження платника податків ПП "ГЛАЗГО-08" .

При цьому, згідно витягу з протоколу засідання робочої групи Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2016 №88 вирішено, що у зв'язку з можливими ризиками здійснених операцій, з метою недопущень ухилення від оподаткування та з причини невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням) не визнавати, як податкову звітність: Податкові декларації з ПДВ за квітень 2016 року по підприємству ПП "ГЛАЗГО-08". Також вирішено, що начальнику управління обслуговування платників ОСОБА_1 у зв'язку з можливими ризиками здійснених операцій, з метою недопущення ухилення від оподаткування та з причини невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням), необхідно забезпечити внесення відповідних даних до ІС "Податковий блок" щодо статусу наданої звітності: податкових декларацій з ПДВ за квітень 2016 року по підприємству ПП "ГЛАЗГО-08".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місце знаходженням позивача є АДРЕСА_1. На момент спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем 19.08.2015 .

Отже, при розірванні договору про визнання електронних документів відповідач - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області діяла не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що контролюючий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації та не прийняв документ засобами електронного зв'язку з не передбачених законом підстав, що є порушенням вимог ст.49 Податкового Кодексу України.

Матеріали справи свідчать , що податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року та квітень 2016 року ПП "ГЛАЗГО-08" складені з дотриманням приписів ст. 48 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що під час неприйняття податкових декларацій ПП "ГЛАЗГО-08" з ПДВ за звітний податковий період березень - квітень 2016 року та додатки до них відповідачі - ДФС України та Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому такі дії є протиправними.

При цьому, податкові декларації з ПДВ за звітний податковий період березень - квітень 2016 року з додатками до них фактично подані позивачем та доставлені до центрального рівня - ДФС України 12.04.2016 та 18.05.2016р.відповідно.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дії ДФС України та Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо прийняття податкових декларацій ПП "ГЛАЗГО-08" з податку на додану вартість за податковий звітний період березень - квітень 2016 року, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання податкових декларацій ПП "ГЛАЗГО-08" з податку на додану вартість за податковий звітний період березень - квітень 2016 року з додатками до них, поданими датою їх фактичного отримання 12.04.2016 та 18.05.2016, відповідно.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що підставою для висновку податкового органу у вказаних актах камеральних перевірок, за результатами яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, фактично стало рішення за результатами засідання робочої групи Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким не визнано податкову звітність, а саме: податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року ПП "ГЛАЗГО-08", у зв'язку з чим було внесено відповідні данні до ІС "Податковий блок" щодо статусу наданої звітності: податкових декларацій з ПДВ за квітень 2016 року по підприємству ПП "ГЛАЗГО-08". Оскільки за результатами вказаного рішення подані позивачем податкові декларації за період березень - квітень 2016 року неправомірно були не прийняті відповідачами, у межах строку, визначеного чинним законодавством, такі дії відповідачів - ДФС України та Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області призвели до несвоєчасного подання позивачем податкової звітності з ПДВ у податкові звітні періоди березень - квітень 2016 року.

Враховуючи те , що дії Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо неприйняття податкових декларацій ПП "ГЛАЗГО-08" з ПДВ за податковий звітний період березень - квітень 2016 року визнано судом протиправними, оскаржувані податкові повідомлення - рішення про нарахування штрафні санкції є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність дії щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками та прийняття оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень належним чином в суді не довів , у звязку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2017р. по справі № 820/4578/16 залишити без змін.

Стягнути до Державного бюджету ( стягувачем є Державна судова адміністрація , отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, ) судовий збір в розмірі 3031,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2017 р.