Постанова № 66083366, 12.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 876/7228/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В, ОСОБА_1

за участі секретаря судового засіданняРумянцевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся в суду з адміністративним позовом до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та просив визнати дії відповідача щодо відмови йому в перегляді розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, який обчислюється згідно п. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» протиправними. Просив зобовязати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.04.2016 року згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівника по Україні за три роки, які передують року його звернення 10.03.2016 року із заявою до відповідача за призначенням пенсії, тобто за 2013, 2014, 2015 роки. А також просив зобовязати відповідача виплатити заборгованість пенсійних виплат, яка буде накопичуватися з дати призначення йому пенсії, з 01.04.2016 року.

В обґрунтування вимог зазначає, що оскільки він звернувся про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вперше, відповідач при обчисленні розміру пенсії не мав права застосовувати ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії по інвалідності. Зобовязано Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково встановлено те, що позивач 31.03.2016 року звернувся із заявою до Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, про призначення йому пенсії по інвалідності згідно Закону № 1058-ІУ оскільки таке звернення мало місце 10 березня 2016 року.

Окрім цього, як вбачається із листа відповідача від 05.04.2016 року № 02/К-71 від10 березня 2016 року ОСОБА_3 була призначена пенсія по інвалідності за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.

Вважає, що в даному випадку суть спору полягає в тому, що відповідач при обчисленні та нарахуванні пенсії ОСОБА_3 застосовує показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік (1197,91грн) та мотивує тим, що даний показник (1197,91грн.) згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» застосовували при перерахунку пенсії по вислузі років по лінії Міністерства оборони, яку позивач отримував згідно Закону № 2262-ХІ1. а також відбулося не нове призначення пенсії згідно Закону № 1058-ІУ, а відбувся перехід з одного виду пенсії на інший за цим законом. Проте вважає такі дії відповідача є протиправними, а висновки суду першої інстанції помилковими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3, як учасник бойових дій в Афганістані, інвалід війни третьої групи, у звязку з набуттям права на пенсію по вислузі років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ 05.11.2000 року звільнився за власним бажанням зі Збройних сил України у військовому званню підполковник.

06.11.2000 року ОСОБА_3, було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 11.02.2016 року ОСОБА_3 було переведено на пенсію по інвалідності ІІІ групи, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та керуючись ст. 43 наведеного закону, проведено розрахунок розміру пенсії на підставі складових довідки про розмір грошового забезпечення за посадою заступника командира дивізіону.

10.03.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про призначення йому пенсії по інвалідності, згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Листами від 05.04.2016 року за № 02/К-71 та від 22.11.2016 року № 02/К-219 Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на звернення позивача повідомило його, що з 10.03.2016 року згідно поданої заяви, керуючись пунктом 3 статті 45 із врахуванням ст.ст. 24, 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення» позивачу було здійснено перехід з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності ІІІ групи призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання відповідної заяви від ОСОБА_3 про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону № 1058-ІУ, орган, що призначає пенсію, повинен був розглянути цю заяву та у разі відмови в її задоволенні, прийняти вмотивоване рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_3 розглянута Ужгородським обєднаним Управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області в порядку звернення громадян, тобто фактично мотивоване рішення щодо відмови в задоволенні заяви позивача із значенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, не приймалось.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для повідомлення про відмову в призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання, а відтак, відповідачем неналежно розглянуто заяву позивача, що дає підстави визнати протиправною бездіяльність Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у звязку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як зазначено у частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14.

У представленій заяві про призначення пенсії від 10.03.2016 року позивачем власноручно зазначено про те, що він не перебуває у трудових відносинах.

Що стосується твердження суду першої інстанції про неприйняття рішення щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 31.03.2016 року про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» слід зазначити, що з 10.03.2016 року згідно поданої заяви ОСОБА_3, керуючись пунктом 3 статті 45 із врахуванням ст.ст. 24, 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України № 327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення» позивачу було здійснено перехід з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії по інвалідності ІІІ групи призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію по інвалідності ІІІ групи в розмірі пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є помилковим.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.09.2016 року у справі № 308/4108/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_1

Повний текст

виготовлено 18.04.2017 року