Постанова № 66083205, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8779/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НК" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК" (далі - позивач, ТОВ "НК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 19 лютого 2016 року №42615130701 та №52615130701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем у період із 21 по 27 січня 2016 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 03 грудня 2016 року складено акт №4/26-15-14-07-01-14/32662336 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій із ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 376332,00 грн.;

- занижено ПДВ у загальному розмірі 402323,00 грн.

На підставі акту перевірки, 19 лютого 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №42615130701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 376332,00 грн. за основним платежем та у розмірі 94083,00 грн. за штрафними (фінансовими)санкціями; №52615130701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 402323,00 грн. за основним платежем та у розмірі 100580,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, перевірку проведено на підставі наказу від 19 січня 2016 року №147 та направлення на проведення перевірки від 21 січня 2016 року №12/26-15-13-07-01.

Згідно з наказом, перевірку призначено на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з надходженням постанови слідчого з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у місті Києві Третяка В.Б. від 16 січня 2015 року б/н, прийнятої у межах кримінального провадження №32013110000000275, про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення операцій із ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року.

Позивач, зазначає, що не отримавши ні примірника акту перевірки, ні примірника довідки після визначеного для перевірки та складання акту перевірки/довідки строку, звернувся до Південного поштамту Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" із запитом від 11 лютого 2016 року №11/02/16-1 про надання інформації щодо надходження письмової кореспонденції за період із 01 січня 2016 року по дату надання запиту.

На запит позивачем отримано відповідь (лист від 12 лютого 2016 року №38-10-70-40) про те, що за зазначений у запиті період на адресу позивача надходили реєстровані поштові відправлення: рекомендовані листи №0303112364202 з повідомленням, №0407314451557 надійшли до відділення зв'язку Київ-61 06 лютого 2016 року. Доставлялися листоношею відділення зв'язку ОСОБА_4 в день надходження, опущені в поштову скриньку. За допущений брак у роботі при врученні вище вказаних рекомендованих листів, до листоноші ОСОБА_4 будуть вжиті заходи матеріального впливу за підсумками роботи.

Відповідно до сервісу "відстеження пересилання поштових відправлень" на сайті УДППЗ "Укрпошта", вище вказані рекомендовані листи вручені адресату особисто 06 лютого 2016 року о 23 год. 59 хв.

Позивач, вважаючи, що невручення примірника акту перевірки порушує його право на захист та підтверджує відсутність події, на підставі якої у відповідача виникає право приймати податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не вручивши позивачу акт перевірки, відповідач позбавив його права захистити свої права у спосіб, передбачений нормами ПК України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.3 ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Згідно п. 58.3 ст. 58 названого Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

На підставі п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Матеріали справи свідчать, що 03.02.2016 відповідачем складено акт про неможливість вручення та підписання акта виїзної позапланової перевірки від 03 лютого 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336 у зв'язку з відсутністю за податковою адресою посадових осіб ТОВ «НК» з правом підпису.

Тому, на виконання наведених положень ПК України, акт перевірки від 03 лютого 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336 направлений контролюючим органом позивачу поштою за адресою: АДРЕСА_1, з повідомленням про вручення.

Відповідно до рекомендованого повідомлення, поштове відправлення вручено за довіреністю уповноваженій особі ОСОБА_7 08.02.2016 (т.1 а.с. 83).

Таким чином, враховуючи наведені положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, акт перевірки від 03 лютого 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336 вважається врученим TOB «НК» 08 лютого 2016 року, у зв'язку з чим відповідачем правомірно, на підставі п. 86.8 ст. 86 ПК України, 19 лютого 2016 року прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Вказане свідчить, що контролюючим органом дотримано наведені вище норми Податкового кодексу України в частині надсилання у встановлені законодавством строки акта перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Як вбачається з акту перевірки від 03 грудня 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ".

Так, на підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами, позивачем надано суду апеляційної інстанції копії наступних документів: Договору № 14/08/13-2ТР від 14.08.13 укладений між позивачем та ТОВ "Транс Медіа Пром"; Договір про надання транспортних послуг № 31/01-12ТР від 31.03.2014 укладений між позивачем та ТОВ "БФ Альянс"; Договір про надання транспортних послуг № 21 від 07.03.2013 укладений між позивачем та ТОВ "Дайджест Капітал"; Договір про надання транспортних послуг № 75 від 03.11.2014 укладений між позивачем та ТОВ "Енергоінвест-ВАТ"; акти наданих послуг; товарно-транспортні накладні; рахунки на оплату; виписки; звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку.

Аналізуючи та перевіряючи первинні документи на предмет відображення в них руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, наявності ділової та економічної доцільності, колегія суддів наголошує на наступному.

Відповідно до умов п.1.1 зазначених Договорів (які є ідентичними за своїм змістом) перевізник зобов'язався за винагороду, за дорученням і за рахунок Замовника організувати перевезенення вантажів по номенклатурі і в об'ємах, обумовлених товарно-транспортними накладними, транспортними засобами з відповідною вантажопідйомністю в пункти призначення, вказані Замовником.

Пунктом 2.1. Договорів передбачено, що перевезення вантажів виконуються Перевізником лише на підставі заявок, що надаються Замовником факсом (з подальшою передачею (кур'єром)оригінала заявки). В разі термінового перевезення вантажів за згодою Перевізника Замовник надає заявку факсом в день перевезення з подальшою передачею (кур'єром)оригінала заявки. За узгодженням з Перевізником заявка на перевезення вантажів може бути надана по телефону, факсу, або електронною поштою з повідомленням всіх необхідних відомостей.

Перевізник зобов'язується погоджувати протягом 4 годин і передати Замовникові факсом підтвердження про прийом заявки до виконання в якій вказати номер, марку автомобіля, Ф.І.О. водія та телефон (п. 2.2.1 Договорів).

Разом з тим, позивачем не надано суду заявок, які б свідчили про факт узгодження сторонами предмету договору.

Щодо наданих суду копій товарно - транспортних накладних колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктами 11.2, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Отже, товаротранспортні накладні відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів, товаротранспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товаротранспортної накладної підписом і печаткою (штампом).

Як вбачається з наявних в справі товарно-транспортних накладних, в них не зазначено адресу завантаження та розвантаження товару, відсутні відомості про отримання уповноваженою особою зазначеного у них товару; відсутні підписи водіїв, осіб, що відвантажили товар та прийняли товар.

Крім того, відповідно до висновків акту перевірки від 03 лютого 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336, інформація зазначена в товарно-транспортних накладних не відповідає дійсності, зазначених транспортних засобів не існує. Вказані твердження контролюючого органу позивачем жодним чином не спростовані.

Крім того, позивач вказує на те, що придбані послуги щодо перевезення вантажу пов'язані із здійсненням господарської діяльності, однак не підтверджує такі посилання жодними належними та допустимими доказами.

Водночас, важливе значення для вирішення питання про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту та витрат, має не лише встановлення факту отримання позивачем транспортних послуг від ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ", а й встановлення особи, яка такі послуги надала.

Так, під час розгляду та вирішення справи в суді першої інстанції, відповідач надав копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі №757/22907/15-к, який набрав законної сили 01 вересня 2015 року. Завірена копія вказаного вироку із відомостями про набрання ним законної сили була надана на запит суду апеляційної інстанції.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" були створені для використання у протиправній діяльності, внаслідок чого було сформовано штучний податковий кредит, зокрема, і ТОВ «НК».

У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В свою чергу матеріали справи свідчать, що документи первинного бухгалтерського обліку "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", були підписані, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі № 757/22907/15-к було визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Вчинення вказаного злочину полягало у створенні, зокрема, вказаних підприємств для іншої мети, ніж здійснення господарської діяльності.

Дані обставини не можуть бути не враховані судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Наведене дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а також формування на їх підставі валових витрат, є безпідставними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 22.03.2016 року у справі №2а-1670/7873/11.

З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про те, що ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" фактично не надавало ТОВ «НК» транспортних послуг, відповідно, позивачу було правомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене незаконне рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «НК».

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 08 вересня 2016 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нове рішення відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "НК" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Губська Л.В.