Ухвала суду № 66083007, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2748/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Техніка» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року адміністративний позов приватного підприємства «Техніка» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС щодо коригування митної вартості товару від 21 квітня 2016 року №125000013/2016/000072/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення та невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не підтверджено понесені ним транспортні витрати та не визначено кількісно і достовірно ціну товару, враховуючи відсутність обов'язкових її складових (витрати на пакування, маркування, навантаження, що підтверджується калькуляціями ціни товару).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Техніка» (покупець) та компанією «West Eest Shipping, Inc» (Іллінойс, США) (продавець) укладено контракт №01/06/13 від 01 червня 2013 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю сільськогосподарське обладнання на умовах цього контракту, у кількості, асортименті, по цінам у відповідності до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною цього контракту, а покупець зобов'язується сплатити поставлене сільськогосподарське обладнання. Ціни на сільськогосподарське обладнання вказуються в узгоджених рахунках-фактурах, є договірними і встановлюються в доларах США (п.2.1 контракту). Відповідно до п.3.2 контракту умови оплати: попередня оплата (повна або часткова); оплата після поставки товару.

Обладнання постачається на умовах СРТ - Біла Церква, Україна, згідно Інкотермс-2010. Поставка обладнання може виконуватись згідно з Інкотермс-2010 на інших умовах поставки у випадку, якщо це вказано в інвойсах до даного контракту або інших товаросупровідних документах (п.п.4.1-4.2 контракту).

Для митного оформлення товару декларантом подано до оформлення митну декларацію від 19 квітня 2016 року №125130006/2015/588591 із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною контракту, до якої додано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0000904 від 23 червня 2014 року;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) Б/Н від 21 серпня 2015 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-343 від 14 квітня 2016 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №160 від 24 липня 2015 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №01/06/13 від 01 червня 2013 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №1 від 07 лютого 2014 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаткова угода №2 від 04 липня 2014 року;

- копія митної декларації країни відправлення №15DE245239176440M6 від 21 серпня 2015 року.

На запит митного органу про необхідність надання додаткових документів до митної декларації, листом позивача від 21 квітня 2016 року №116 проінформовано відповідача про відсутність можливості надання інших документів стосовно підтвердження митної вартості товару, також позивач просив винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, без урахування вимог ч.3 ст.53 МК України.

За наслідком розгляду поданих декларантом документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2016 року №125000013/2016/000072/2.

В графі 33 вказаного рішень зазначено обставини прийняття та джерела, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не міститься всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема попередня оплата за товар згідно зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товару, в експертному висновку ТПП експертом не конкретизовано вартість зносу товару, порівнюючи з вартістю нового товару, в копії декларації країни відправлення не зазначена вартість товару. Декларантом на вимогу митниці не надано жодних додаткових документів, що не дає змоги підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України. Жодних вимог у порядку ч.6 ст.55 МК України від декларанта не надходило. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування резервного методу. Метод №6 - митна декларація від 02 липня 2015 року №400050000/2015/6744. Митна декларація від 10 березня 2016 року №500110000/2016/100315. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: попередня оплата за товар згідно договору купівлі-продажу товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); копію митної декларації країни відправлення з ціною; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржуване рішення, відтак таке рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 МК України).

В силу ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.

Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

З матеріалів справи вбачається, що під час подання митної декларації від 19 квітня 2016 року №125130006/2015/588591 позивачем до митного органу було подано відповідні документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2016 року №125000013/2016/000072/2 вбачається, що відповідач не погодився із застосуванням обраного позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору у зв'язку з тим, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не міститься всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, зокрема попередня оплата за товар згідно зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товару, в експертному висновку ТПП експертом не конкретизовано вартість зносу товару, порівнюючи з вартістю нового товару, в копії декларації країни відправлення не зазначена вартість товару. Запропоновано декларанту подати додаткові документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: попередня оплата за товар згідно договору купівлі-продажу товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); копію митної декларації країни відправлення з ціною; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Пунктом 3.2 контракту №01/06/13 від 01 червня 2013 року передбачено умови оплати товару, відповідно до яких передбачено або попередню оплату (повна або часткова), або оплату після поставки товару.

Таким чином, зовнішньоекономічним контрактом передбачено можливість здійснення оплати після поставки товару покупцю, чим і скористався позивач, а тому незастосування митним органом першого методу визначення митної вартості за ціною контракту з підстав того, що декларантом не подано докази здійснення попередньої оплати за товар є необґрунтованим.

Також у своєму рішення митний орган посилається на те, що в копії декларації країни відправлення не зазначена вартість товару, разом з тим, така декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, крім того, відсутність у копії декларації країни відправлення митної вартості товару не можна визнати розбіжністю, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено понесені ним транспортні витрати та не визначено кількісно і достовірно ціну товару, враховуючи відсутність обов'язкових її складових (витрати на пакування, маркування, навантаження, що підтверджується калькуляціями ціни товару).

Разом з тим, відповідно до умов контракту №01/06/13 від 01 червня 2013 року обладнання постачається на умовах СРТ - Біла Церква, Україна, згідно Інкотермс-2010.

За умовами СРТ (фрахт/перевезення оплачені до) Інкотермс-2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, за таких обставин, саме продавець зобов'язаний оплатити витрати на пакування, маркування та навантаження. Отже, витрати на транспортування, пакування, маркування та навантаження за умовами поставки СРТ Інкотермс-2010 є включеними в ціну товару, що поставляється, а тому у відповідача були відсутні підстави для зобов'язання позивача подати до митного органу такі документи.

Частиною 4 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Частина 5 ст.58 МК України, встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Наявними в матеріалах справи контрактом №01/06/2013 від 01 червня 2013 року, рахунком-фактурою №160 від 24 липня 2015 року, міжнародною автомобільною накладною (CMR) від 21 серпня 2015 року, експортною вантажною митною декларацією країни відправлення Т1 від 25 серпня 2015 року підтверджено, що подані документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товару також підтверджується наявним в матеріалах справи експертними висновками Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №Ц-343 від 14 квітня 2016 року (який подавався до митної декларації), №Ц-483 від 25 серпня 2015 року, висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 28 серпня 2015 року №15302-15305/15-54, відповідно до яких вартість сільськогосподарської техніки, згідно контракту №01/06/13 від 01 червня 2013 року становить: жатки CASE 2020 (ідентифікаційні номери YAZL53038, Y9ZL51495, Y9ZL51136) - 5400,00 доларів США, жатка John Deere 930F (ідентифікаційний номер H00930F691684) - 4300,00 доларів США.

Колегія суддів зазначає, що помилка при визначенні року випуску товарів не є розбіжністю, що стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом, та жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товару, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №160 від 24 липня 2015 року обладнання, що імпортується, знаходиться у невідповідному стані, що виключає можливість його роботи та вимагає капітального ремонту, заміни робочих органів, підшипників, ремонту гідравлічної системи, що також підтверджується наведеними вище експертними висновками.

В своєму рішенні про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2016 року №125000013/2016/000072/2 відповідач зазначає, що митна вартість визначена на підставі інформації, яка наявна в органах доходів і зборів (митні декларації від 02 липня 2015 року №400050000/2015/6744 та від 10 березня 2016 року №500110000/2016/100315).

Разом з тим, наявність у митного органу інформації про те, що товар подібний тому, який задекларований позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

У відповідності до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, натомість, відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей та не довів наявність підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 21 квітня 2016 року №125000013/2016/000072/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року апелянту відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного провадження, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 1515,80 грн. підлягає стягненню з апелянта.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31215206781007, отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 80 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 квітня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.