Ухвала суду № 66082952, 19.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6108/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Клуб Сиру» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.11.2015 року №0009902209, №0009892209 та №0009912209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позову повністю. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Клуб Сиру» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Згідно висновків Акту перевірки від 09.11.2015 року № 527/26-59-22-09/36413692, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, ст.138, пп. 139.1.9., п.139.1, ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 27 725 775 грн.; п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість (основна декларація), що відображається в р. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 543 461 грн., та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 Податкової декларації з податку на додану вартість) за грудень 2014р. на загальну суму 109 345 грн.; п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.1, підрозд. 2, розд. ХХ перехідних положень ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (спеціальний режим оподаткування переробного підприємства) на загальну суму 4 892 965 грн.; пп. «г» пп. 164.2.17 п.164.2. ст.164, пп. «а» п.171.2 ст.171. ПКУ, занижено податок на доходи фізичних осіб не суму 3 493,70 грн.

23.11.2015 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0009902209 від 23.11.2015 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 27 725 775,00 грн.; № 0009892209 від 23.11.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 652 806,00 грн.; № 0009912209 від 23.11.2015 року про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4 892 965,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 2 446 483, 00 грн., загалом на суму 7 339 448,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення є неправомірним.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.01.14 р. між ТОВ «Клуб Сиру» (замовник) та ПП «Агентство маркетингових досліджень» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №39359, згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані послуги та сплатити їх на умовах та в порядку, вказаному в договорі.

01.09.14 р. між ТОВ «Клуб Сиру» (замовник) та ПП «Орім» (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №35, також згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язаний прийняти належним чином надані послуги та сплатити їх на умовах та в порядку, вказаному в договорі.

Метою укладення вказаних Договорів є проведення різноманітних маркетингових досліджень ринку твердого сиру та вершкового масла в різних містах України по торговельній мережі супермаркетів ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», де реалізовується продукція ТМ «Клуб Сиру», що виробляється позивачем (визначення об'ємів продаж товарів в торгових точках в кількісному та грошовому вираженні; визначення залишків продукції в магазинах, динаміки продажів; проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі польового анкетування (закриті і відкриті питання); проведення телефонного опитування респондентів; проведення фокус-груп; надання інформації відносно роздрібних цін в роздрібних торгових точках; проведення моніторингу по визначенню кількості фейсів товарної позиції в розрізі торгових точок; дослідження відношення споживачів до найменування торгових марок, до упаковки товару та ін.). Отримана в ході виконання робіт та надання послуг інформація використовувалась позивачем з метою підвищення та підтримання на певному рівні продажу виготовленої ним продукції в торговельній мережі супермаркетів ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», а також сприяло популяризації торгової марки «Клуб сиру» серед відвідувачів супермаркетів ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», через які здійснюється найбільший обсяг продажу продукції позивача.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що у відповідача під час перевірки виник сумнів економічної та практичної доцільності укладення договорів щодо маркетингових послуг між позивачем та ПП «Агентство маркетингових послуг» протягом лютого та липня 2014 року та ПП «Орім» - вересень, грудень 2014 року. Крім того, відповідач посилається на нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами і вважає, що документи надані позивачем не можуть вважатися первинними без фактичного здійснення таких операцій. Проте, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що господарські операції позивача з його контрагентами є нереальними.

Натомість, позивачем до перевірки і суду надано наступні первинні документи: договори про надання маркетингових послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіти про надані послуги за відповідний період по кожному із зазначених контрагентів, акти звірки по товару, платіжні доручення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вищевказані первинні документи, оформленні у відповідності до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Щодо господарських операцій з ДП «Агентство маркетингових досліджень», апелянт посилається на Акти Дніпропетровської ОДПІ «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «АМД» з питань дотримання фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Протей-Груп», ТОВ «Сентор» за лютий 2014 року» від 20.05.2014 та «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «АМД» з питань дотримання фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ріксторг», ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» за липень 2014 року» від 20.11.2014. Зазначає, що згідно ЄДРСР результати викладені в Акті від 20.05.2014 були оскаржені в судовому порядку, однак у задоволені позову ПП «АМД» відмовлено в повному обсязі. Що стосується, Акту від 20.11.2014, апелянт зазначає, що ДП «АМД» його не оскаржував, а отже, на його думку, останній погоджується з висновками позапланової перевірки.

На спростування викладеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 року у справі №К/800/55977/14.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13 та від 29.01.2014 №К/9991/81114/11.

Зокрема, колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, посилання апелянта на вищевказані Акти перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Також апелянт посилається на той факт, що у ПП «Орім» відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання та достатня чисельність співробітників, які б могли проводити маркетингові дослідження, так як магазини та торгівельні центри, де згідно актів проводилися дослідження, розташовані по всій території України.(кількість працюючих у ПП «Орім» станом на вересень 2014 року 27 осіб, грудень-20). При цьому, на думку апелянта штат в складі 11 осіб ТОВ «Клуб Сиру», які входили у відділ маркетингу та трейд-маркетингу є достатньою чисельністю для маркетингових досліджень.

Щодо факту надання послуг ПП «Орім» суд апеляційної інстанції звертає увагу на додану позивачем деталізацію змісту звітів про надані послуги у вигляді таблиці, адже обсяг та територія наданих послуг підтверджують доцільність залучення ПП «Орім» незалежно від наявності власного маркетингового відділу позивача. В свою чергу, позивач не зобов'язаний доводити наявність виробничих потужностей у свого контрагента перед іншими особами та механізм залучення контрагентом третіх осіб для надання послуг позивачеві. Це не може бути підставою для висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, з огляду на відсутність у останнього достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання передбачених договором послуг; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податковий орган не довів невиконання, передбачених договором, робіт.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2015 року у справі № К/9991/20781/12.

В обґрунтування відсутності економічної та практичної доцільності, апелянт посилається на ухвалу ВАСУ від 16.07.15 справа №К/9991/33697/12 де зазначено: «обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості».

На спростування таких доводів, позивачем надано ухвалу ВАСУ від 13.10.15 у справі №826/1884/15, в якій встановлено, що у 2014 році (рік, у якому надавалися спірні маркетингові послуги) позивач збільшив у вартісному вигляді товарообіг з ТОВ «АТБ-Маркет».

Таким чином, придбані позивачем у контрагентів послуги, фактично по своїй суті є маркетинговими послугами, які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинним документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, що спростовує доводи апелянта про нереальність операцій з надання відповідних послуг, покладені, крім іншого, в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі №826/15674/14, де зазначено, що маркетингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача (ТОВ «Клуб Сиру»).

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в Акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення позивача права на формування валових витрат, податкового кредиту та від'ємного значення ПДВ, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2015р. № 0009902209, №0009892209 та №0009912209 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2017 року.

Головуючий суддя: І.В. Саприкіна

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.