Ухвала суду № 66082943, 19.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/252/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління ДПС України про: визнання дії відповідача щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за липень 2015 року - грудень 2016 року протиправними; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з липня 2015 року по грудень 2016 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік в сумі 3 106,50 грн. та матеріальну допомогу за 2015-2016 роки, яка складає 7 882,00 грн.; стягнення з відповідача на його користь моральну шкоду за невиплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в сумі 28 800,00 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 12 500,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по грудень 2016 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення з липня 2015 року по грудень 2016 року; стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління ДПС на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 373 (триста сімдесят три) грн. 33 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та просить прийняти рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України (Чернігівський прикордонний загін) на посаді прапорщика, відповідно до Контракту від 09.07.2016.

Наказом начальника Прикордонного загону від 14.11.2016 №261-ос, позивача звільнено з військової служби в запас з 01.12.2016 року згідно п. «и» ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Наказом від 14.12.2016 №287-ос позивача виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення та здійснено розрахунок при звільнені. Згідно довідки, наданої відповідачем, грошова допомога для оздоровлення за 2016 рік ОСОБА_2 виплачена в листопаді 2016 року у сумі 5177,50 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - виплачена в серпні 2015 та в травні 2016 року у сумі 760,00 грн. Виплата індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалась з липня 2015 року, оскільки вказані видатки не були передбачені кошторисними призначеннями ДПС України. (а.с. 51)

Вважаючи виплату матеріальної допомоги для оздоровлення в 2016 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015 - 2016 роках на вищевказаному рівні, та невиплату з липня 2015 року по грудень 2016 року індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з липня 2015 по грудень 2016 року є протиправними. При цьому, ОСОБА_2 має бути компенсовано за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 373,33 грн.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії в частині невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання нарахувати і виплатити вказані кошти, апелянт обґрунтовує тим, що кошторисами, призначеними ДПС України з липня 2015 року, не передбачено виплату індексації грошових доходів персоналу, а отже такі дії відповідача, на його думку, є правомірними. При цьому, зазначає, що Чернігівським прикордонним загоном протягом липня 2015 року - грудня 2016 року надсилалася до Адміністрації Держприкордонслужби України інформація про потребу відкритих асигнувань і у зв'язку із відсутністю відповідних видатків на проведення індексації грошового забезпечення вказані кошти ОСОБА_2 не виплачувались.

З такою позицією Чернігівського ПЗ колегія суддів не погоджується, оскільки відсутність на рахунках Чернігівського прикордонного загону коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є само по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат. Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Чернігівський прикордонний загін, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону №1282- ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статтей 4, 6 Закону № 1282- ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача в період проходження військової служби з липня 2015 по грудень 2016 року.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 12 500,00 грн., колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про їх часткове задоволення з огляду на наступне.

В силу положень ст. 87 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам - наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 по справі № 30/63.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, слід звернути увагу, що компенсація витрат на правову допомогу може бути проведена тільки у тих випадках, якщо вона полягала в участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - в межах судового розгляду справи.

Разом з тим, надання правової допомоги у вигляді правових консультацій, вивчення, складання та подача процесуальних документів не підлягають компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 31.01.2017, акт виконаних робіт від 17.02.2017 та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 16.02.2017 № 40 на суму 12 500,00 грн.

Згідно Акту виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: надання усної юридичної консультації (7 год) - 2100,00 грн., складання процесуальних документів по даній адміністративній справі (15 год) - 4500,00 грн., підготовка до судових засідань по даній справі (8 год) - 2400,00 грн., час прибуття та участь в судових засіданнях (4 год) - 1200,00 грн., підготовка, консультація позивача до участі в судовому засіданні першої інстанції (8 год) - 2300,00 грн., а також правова допомога щодо скасування наказу про звільнення і наказу про включення зі списків частини, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 має бути компенсовано витрати на участь представника в судовому засіданні. При цьому, в акті виконаних робіт суб'єктом надання правової допомоги вказано 4 год. участі, однак, відповідно до журналів судових засідань, представник позивача був присутній в судових засіданнях 2 год. 39 хв., а саме: 21.02.2017 з 10:05 до 11:10 (а.с. 52-55), 02.03.2017 з 09:47 по 10:35 (а.с. 123-125) та 06.03.2017 з 10:20 до 11:04 (а.с. 140-141).

Законом встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який може бути стягнутий з суб'єкта владних повноважень, а у разі задоволення позову, суд вважає, що право позивача на компенсацію понесених витрат на правову допомогу не є абсолютним та може бути обмеженим з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Так, година участі адвоката в судовому засіданні складає 640,00 грн. (1600,00 грн. * 40%), що з урахуванням фактичного часу участі представника в судовому засіданні складає 1493,33 грн.

Також в судовому засіданні представником позивача було заявлене клопотання про повернення витрат, понесених під час розгляду апеляційної скарги, надавши: квитанцію про оплату правової допомоги та квитки за проїзд на загальну суду 3600,00 грн.

Колегія суддів знаходить відмовити у задоволені клопотання, оскільки наданий касовий ордер не містить дати складання документа, що є порушенням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637. При цьому, вказаний ордер не підтверджує того, що понесені витрати позивачем стосуються саме розгляду даної справи, а квитки за проїзд взагалі не містять інформації на ім'я кого вони видані.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачу має бути компенсовано за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського прикордонного загону витрати на правову допомогу в сумі 373,33 грн., тобто пропорційно до однієї задоволеної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по грудень 2016 року та похідної від неї вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період.

Таким чином, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2017 року.

Головуючий І.В. Саприкіна

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.