Постанова № 66082542, 04.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2017 рокусправа № 804/3436/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В

за участю представників:

прокурора:- ОСОБА_1 дов від 08.04.2015

позивача:- ОСОБА_2 дов від 07.02.2017,

ОСОБА_3 дов від 28.02.2017

ОСОБА_4 дов від 03.04.2017

відповідача:- ОСОБА_5 дов від 22.06.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року

у справі № 804/3436/16

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до приватного підприємства «Евро плюс»

про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Евро плюс», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.2 а.с.9-13), просив стягнути з приватного підприємства «Евро плюс» на користь державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 140331,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявним у відповідача грошовим зобовязанням з податку на додану вартість у розмірі 140331,20 грн., яке є узгодженим, але несплаченим у добровільному порядку в установлені строки, внаслідок чого набув статусу податкового боргу і має бути стягнутий у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду, з посиланням на положення ст.95 ПК України, мотивовано тим, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі. Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. Суд дійшов висновку, що у даній справі заявником обраний неналежний спосіб захисту (відновлення) порушеного права, який не відповідає процедурі стягнення суми податкового боргу, передбаченого Податковим кодексом України, що унеможливлює задоволення заявленого позову.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що не може самостійно встановити спосіб забезпечення стягнення податкового боргу, адже в такому випадку буде мати місце втручання в дискреційні повноваження податкового органу, що є неприпустимим відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника; необхідно встановити наявність або відсутність коштів на рахунках підприємства. При цьому законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно.

Судом першої інстанції не здійснено повний та всебічний розгляд справи, незважаючи на встановлений факт наявності та не погашення відповідачем податкового боргу.

В судовому засіданні представники прокуратури, податкового органу підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК України, які визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, серед яких зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Проте, ані Податковим кодексом України, ані Кодексом адміністративного судочинства України не передбачені права контролюючого органу звертатися до суду із загальною вимогою про стягнення заборгованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарга підлягає задоволенню частково, внаслідок наступного.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

У відповідності до п.58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

За правилами п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити розраховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідач - Приватне підприємство «Евро плюс» як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За розрахунком Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 станом на час звернення до суду з позовом відповідач має податковий борг з податку на додану вартість за період з 30.07.2015 по 20.05.2016 в загальному розмірі 262420,59 грн., із яких 237144,07 грн. недоїмка, 25276,52 грн. пеня.

Означений податковий борг виник у звязку з несплатою відповідачем грошових зобовязань, визначених підприємством самостійно в поданих ним податкових деклараціях з цього податку за вказаний прокурором період, та грошових зобовязань, визначених податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 03.08.2015, № НОМЕР_2 від 25.09.2015, № НОМЕР_3 від 25.09.2015, № НОМЕР_4 від 02.03.2016, № НОМЕР_5 від 15.12.2015, № НОМЕР_6 від 29.06.2016, № НОМЕР_7 від 29.06.2016.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що в силу наведених вище норм Податкового кодексу України на момент звернення прокурора до суду з даним позовом визначені податковим органом в перелічених податкових повідомленнях-рішеннях грошові зобовязання є узгодженими.

У звязку з несплатою відповідачем у законодавчо встановлені строки грошових зобовязань з податку на додану вартість як визначених відповідачем самостійно в податкових деклараціях, так і визначених податковим органом, визначена відповідачем загальна сума в розумінні Податкового кодексу України є податковим боргом.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції сума податкового боргу відповідача змінювалась за рахунок самостійного погашення частини податкового боргу та подання підприємством до податкового органу уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість.

Так станом на 05.08.2016 за підприємством рахувався податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 171594,29 грн., із яких 140331,20 грн. - недоїмка, 18866,42 грн. штрафні санкції, 12396,67 грн. пеня, внаслідок чого прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, якою визначено розмір позовних вимог, а саме: прокурор просив стягнути з відповідача на користь державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 140331,20 грн. (недоїмка).

Згідно поданої податковим органом довідки розрахунків з бюджетом станом на день прийняття судом першої інстанції рішення від 18.08.2016, що підтверджується даними облікової картки підприємства, відповідачем не спростовано, недоїмка підприємства становить 103387,19 грн.

31.07.2015 на підставі ст.59 ПК України позивачем сформовано податкову вимогу №1938-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобовязаннями складає 24669,51 грн. (борг актуальний на дату формування вимоги). Податкова вимога направлена на адресу відповідача, отримана ним 10.08.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а. с.36).

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.59.3, 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.5 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, у відповідності до вищенаведених приписів чинного податкового законодавства підтверджена податковим органом сума 103387,19 грн. набула статусу податкового боргу.

На час прийняття судом першої інстанції рішення доказів сплати відповідачем податкового боргу у сумі 103387,19 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України).

Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобовязань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).

У відповідності до пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З огляду на наведені правові норми, вбачається, що звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини, та звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є самостійними способами захисту порушених прав, обумовлених різними підставами та обставинами.

Так, підставою для звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є здійснення контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, і недостатність таких коштів.

В даному випадку заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість, з огляду на встановлені вище обставини, в повній мірі узгоджуються з наведеними приписами Податкового кодексу України, що свідчить про вірно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.

Отже, висновки суду першої інстанції про неналежно обраний спосіб реалізації наданого контролюючому органу права є помилковими.

Стосовно посилання відповідача про наявність у нього коштів на електронному рахунку, які можуть бути спрямовані контролюючим органом на погашення податкового боргу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200-1.2 ст.200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

За правилами п.200-1.5 ст.200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобовязань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобовязань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобовязань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Згідно з п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, розрахунок з бюджетом у звязку з поданням уточнюючого розрахунку відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, сплата податкових зобовязань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, та сплата передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Як зазначено податковим органом, на спростовано відповідачем, протягом 2016 року підприємством сплачено на електронний рахунок 244820 грн. та погашено з електронного рахунку на узгоджені податкові зобовязання по деклараціям з ПДВ в сумі 113618 грн., а саме:

згідно декларації з ПДВ за січень 2016 року сума до сплати складає 4848 грн., списано з електронного рахунку 26.02.2016 в сумі 4848 грн.;

згідно декларації з ПДВ за лютий 2016 року сума до сплати складає 108770 грн. списано з електронного рахунку 24.03.2016 в сумі 47542 грн. та 31.03.2016 в сумі 61228 грн.

по іншим податковим деклараціям підприємством не нараховувалась сума до сплати в бюджет.

Станом на 18.05.2016 залишок коштів на електронному рахунку рахувався 8772 грн.

Виходячи з наведеного, враховуючи законодавчо встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, погашення визначеного прокурором податкового боргу з податку на додану вартість має бути здійснено з поточного рахунку платника до державного бюджету, отже вимоги про стягнення з відповідача за рішенням суду суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 103387,19 грн. є правомірними та обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне зясування обставин справи дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню частково.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016р. у справі № 804/3436/16 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Евро плюс» на користь Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 103387,19 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко