Постанова № 66082419, 14.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2017 р. Справа № 903/1030/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 05.04.2017

відповідача - ОСОБА_2 довіреність від 03.04.2017 № 03-04-17-1, ОСОБА_3 - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2017 р. у справі № 903/1030/16 (суддя Шум М.С.)

за позовом Приватного підприємства "Віннер"

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром"

про стягнення 410 752, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2017 року у справі № 903/1030/16 (суддя Шум М.С.) позовні вимоги Приватного підприємства "Віннер" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на користь приватного підприємства" Віннер" 410 752,60 грн., з яких: 326 700, 00 грн. основного боргу, 1 181,49 грн. - 3% річних, 10 997,11 грн. пені, 71 874 грн. штрафу, а також 6 161,28 грн. витрат по сплаті судового збору. В стягненні 30,13 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. та призначено до розгляду на 06.04.2017 року.

Позивачем подано суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 9817/17 від 06.04.2017 року), в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. На підтвердження своєї правової позиції щодо невідповідності редакції договору зазначає, що договір поставки № 21/03 від 21.03.2016 р., ще до початку спору між сторонами був наданий третій особі, а саме ПАТ "Перший Український міжнародний банк" в м. Луцьк. 28.11.2016 року позивач звертався до вказаного банку з метою отримання кредитних коштів. В якості доказів платоспроможності та їх повернення банку було подано докази існування дебіторської заборгованості, в т.ч. і договір укладений з відповідачем. При цьому, на момент звернення позивача до банку, ні спірної поставки, ні спору з відповідачем не існувало. Вищевказане підтверджується листом банку № LSK-52/68 від 04.04.2017 та доданими до нього документами, зокрема договором. Аналізуючи договір, наданий банком, встановлено, що його примірник є ідентичний тому, який наданий позивачем до позовної заяви, в тому числі і пункти 3.5, 4.4 на які вказує відповідач. Зазначає, що відповідачем умисно було змінено сторінки договору задля уникнення виконання грошових зобов'язань.

Розпорядженням керівника апарату суду № 903/1030/16 від 13.04.2017 року у зв'язку із перебування у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/1030/16 - ОСОБА_5 у період з 10 квітня 2017 р. по 14 квітня 2017 р. включно, перебування у відпустці судді-члена колегії - ОСОБА_6 у період з 13 квітня 2017 р. по 14 квітня 2017 р. включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 13.04.2017 р. визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М.

Розпорядженням керівника апарату суду № 903/1030/16 від 14.04.2017 року у зв'язку із перебування у відпустці судді-члена колегії по справі № 903/1030/16 - ОСОБА_7 та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 13.04.2017р. визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Павлюк І.Ю., суддя Мамченко Ю.А.

Ухвалою суду від 14.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" на рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2017р. у справі № 903/1030/16 прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., Павлюк І.Ю., суддя Мамченко Ю.А.

На виконання вимог ухвали суду 14.04.2017 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення доказів по справі (вх. № 1071/17).

22.12.2016 відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з клопотаннями про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, про залучення до участі у справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про прийняття та дослідження додаткових доказів.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача підтримав вищевказані клопотання; представник позивача заперечив.

Колегія суддів, розглянувши заявлені клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу вирішила відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зі змісту видаткової накладної № РН-0000107 від 07.11.2016р. згідно якої був переданий товар на суму 326700,00 грн., засвідчена підписом на накладній та печаткою відповідача.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обовязковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Представник відповідача та директор товариства у судовому засіданні 14.04.2017 року не заперечують проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній № РН-0000107 від 07.11.2016р., наказі № 8 від 01.08.2016 та протоколі загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром", а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром".

Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, щодо відсутності у видатковій накладній № РН-0000107 від 07.11.2016р. достовірних даних про особу - отримувача товару.

Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такі додаткові реквізити, як підстава для здійснення операції та дані про документ, що засвідчує особу-одержувача. Тобто наявність зазначених реквізитів в первинних документів не є обов'язковою.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд у постанові № 5023/5085/12 від 09.04.2013 року.

При цьому суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 1 ст. 101 ГПК України не приймає до уваги надані відповідачем докази, зокрема, копії сторінок журналу реєстрації наказів ТОВ "Кондитерпромторг" за 2016 рік, копію договору про надання охоронних послуг № 01/07/16 від 01.07.2016 р. з додатками та копії сторінок книгиввозу сировини та інших товарно-матеріальних цінностей за 07.11.2016 року, оскільки відповідач належним чином не обґрунтував причин неможливості подання зазначених доказів до місцевого господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів також відхіляє клопотання про залучення третьої особи, як безпідставне.

В статті 99 ГПК України зазначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Відповідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2016 р. між приватним підприємством "Віннер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" укладено договір поставки № 21/03, згідно якого приватне підприємство "Віннер" (постачальник по договору) зобовязався поставити і передати товариству з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" (покупець по договору) товар, а покупець зобовязався прийняти та оплатити поставлений за товар (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 326 700,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладною № РН-0000107 від 07.11.2016р. та товарно-транспортною накладною № 107 від 07.11.2016 р. з відтисками печаток та підписами уповноважених представників сторін (а.с.10-11).

Пунктом 4.4 договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється в 7-денний термін з моменту отримання його покупцем. Згідно ТТН № 107 від 07.11.2016 р. та видаткової накладної № РН-0000107 від 07.11.2016 р. покупець отримав товар 07.11.2016 р. тобто оплата за товар мала бути здійснена 17.11.2016 р. Однак покупець не здійснив оплату за товар на суму 326 700,00 грн. у встановлений договором термін, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 16.12.2016р. скріпленим печатками представників сторін та їх підписами. Неоплаченою залишися сума 326 700,00 грн.

Заперечення відповідача щодо неотримання товару спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковою декларацією з додатком № 5 за листопад 2016 року, витягом з програмного забезпечення "Медок", запитом ПП "Віннер" до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 10.04.2017р., листом Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 11.04.2017р. № 3121 (а.с. 160-172).

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 326 700,00 грн. основної суми заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обов'язок, а кредиторприйняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку позивача, останнім нараховано пеню за період прострочення платежів на суму 11027,24 грн. Апеляційний суд провівши власний перерахунок пені (неустойки) зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 10 997,11 грн. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 11 027,24 грн. підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування позивачем 3% річних в сумі 1 181,49 грн. за період прострочення відповідає зазначеній нормі та підлягає до стягнення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 71 874 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Поняттям штраф та пеня дано визначення ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України.

Згідно пункту 4.4 договору у випадку прострочення оплати за товар, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 71 874 грн. підставна та підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Віннер" та стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" 410752,60 грн., з яких: 326 700грн. основного боргу, 1181,49 грн. - 3% річних, 10 997,11грн. пені, 71 874 грн. штрафу, а в частині стягнення 30,13 грн. пені відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2017р. у справі № 903/1030/16 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2017р. у справі № 903/1030/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Кондитерторгпром" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1030/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мамченко Ю.А.