Постанова № 66082415, 18.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 917/1859/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника стягувача не зявився

представника боржника не зявився

представника державної виконавчої служби не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», м. Полтава (вх. №1206 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/1859/15

по скарзі Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», м. Полтава

на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 у виконавчому провадженні ВП № 49794352

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Арсенал», смт. Кіровське, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», м. Полтава

про стягнення 331214,54 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 у справі № 917/1859/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Арсенал» до Публічного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», стягнуто з ПАТ «Полтавхіммаш», на користь ТОВ «Агентство Арсенал» 305300,01 грн. основного боргу, 24178,64 грн. пені, 1212,83 грн. річних, 6613,83 грн. судового збору. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 у справі № 917/1859/15 залишене без змін.

25.11.2015 на виконання рішення суду по справі № 917/1859/15 Господарським судом Полтавської області видано наказ про його примусове виконання.

22.07.2016 Публічне акціонерне товариство «Полтавхіммаш» звернулось до Господарського суду Полтавської області в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 року про розшук майна боржника, винесеної у рамках виконавчого провадження ВП № 49794352.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 (суддя Тимошенко К.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., судді Камишева Л.М.), відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку, а скаргу залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 по справі № 917/1859/15 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 скасовано, а скаргу на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 у виконавчому провадженні № 49794352 передано на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Листом вх. № 987 від 24.01.2017 боржник повідомив Господарський суд Полтавської області про заміну найменування відповідача (скаржника) у справі з Публічного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» на Приватне акціонерне товариство «Полтавхіммаш».

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 по справі № 917/1859/15 (суддя Семчук О.С.) у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49794352 при виконанні наказу Господарського суду Полтавської області від 25.11.2015 у справі № 917/1859/15 - відмовлено.

Боржник, Приватне акціонерне товариство «Полтавхіммаш», із даною ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 01.06.2016 про розшук майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження ВП №49794352 на виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/1859/15 від 25.11.2015. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 клопотання ПАТ «Полтавхіммаш», м. Полтава про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено та прийнято апеляційну скаргу боржника до провадження. Розгляд скарги призначено на 18.04.2017 о 12:00 год.

ОСОБА_1 відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та стягувач відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Представники стягувача, боржника та Державної виконавчої служби в судове засідання 18.04.2017 не зявились.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи те, що учасникам даного судового процесу судом апеляційної інстанції була надана можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та на подачу доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також з огляду на обмежені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, поданої на ухвалу суду, встановлені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, відсутність клопотань з боку учасників процесу щодо продовження цього строку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні 18.04.2017 за відсутності представників стягувача, боржника та Державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», м. Полтава (вх. №1206 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/1859/15 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови від 01.06.2016 про розшук майна боржника) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови від 01.06.2016 про розшук майна боржника) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/1859/15, 13.01.2016 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №49794352 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 25.11.2015 по справі № 917/1859/15 (аркуш 45, зворотна сторона).

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49794352 надіслана сторонам, згідно вимог чинного законодавства супровідним листом вих. № 211/03.2-45/14 від 13.01.2016, про що свідчить копія повідомлення про вручення (аркуші 45-46).

Згідно статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надано строк для самостійного виконання рішення до 20.01.2016.

З метою з'ясування майнового стану боржника, Відділ Державної виконавчої служби, керуючись статтями 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», 13.01.2016 направив запити до реєструючих органів (аркуш 47).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, боржник в добровільному порядку та у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк, не виконав рішення суду по справі № 917/1859/15 від 07.10.2015.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (пункт 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Будь-яких повідомлень або документального підтвердження щодо виконання рішення або про причини його невиконання боржник ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Полтава Полтавського міського управління юстиції не надавав.

За приписами частин другої та четвертої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (в редакції, що діяла на момент прийняття державною виконавчою службою постанови про розшук майна боржника від 01.06.2016) стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

А згідно статті 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Враховуючи вказані положення Закону, постановою ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Полтава Полтавського міського управління юстиції № 49794352 від 26.01.2016 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження (вих. 1498/03.2-456/14 від 28.01.2016) (аркуш 50). Постанова отримана боржником 03.02.2016.

Згідно відповіді ДПС України № НОМЕР_1 від 14.01.2016, боржникові - ПАТ «Полтавхіммаш» відкриті рахунки у банках, у зв'язку з чим постановою державного виконавця № 49794352 від 21.01.2016 було накладено арешт на рахунок № 26002054616885 у Полтавському ГРУ ПАТ «ПриватБанк» та надіслано відповідні платіжні вимоги (аркуш 49).

За наявними у справі матеріалами судом першої інстанції встановлено, що в межах суми боргу, 27.01.2016 постановою ВДВС накладено арешт на всі рахунки, відкриті ПАТ «Полтавхіммаш», які містяться у AT «УкрСиббанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Альфа-банк» у м. Києві, ПАТ «Сбербанк Росії», ПАТ «ВТБ Банк», Полт. обл. ФАКБ «Укрсоцбанк», м. Полтава, Ф-я AT «Укрексімбанк», м. Полтава, ПАТ «ПУМБ», AT «Ощадбанк», ПАТ «Енергобанк», ПАТ КБ «Хрещатик». Згідно відповідей банківських установ кошти на рахунках відсутні, їх недостатньо, або дані рахунки закриті.

Постановою про арешт коштів боржника № 49794352 від 03.02.2016 накладено арешт на всі рахунки боржника, відкриті у ПАТ «Промінвестбанк» у межах суми 370681,58 грн., з врахуванням виконавчого збору (аркуш 51)

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», постановою ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби міста Полтава Полтавського міського управління юстиції від 05.02.2016 № 49794352 (вих. № 620/03.2-46/14 від 05.02.2016) накладено арешт на кошти боржника, які перебувають у касі боржника або надходять до неї, а також згідно статей 5 та 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано керівника та головного бухгалтера ПАТ «Полтавхіммаш» не пізніше наступного дня перерахувати зазначені кошти на рахунок зазначеного відділу державної виконавчої служби (аркуш 52).

Місцевим господарським судом за наявними у матеріалах справи документальними доказами також встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій відносно перевірки майнового стану боржника, 06.04.2016 за № 14/5080 на адресу ПАТ «Полтавхіммаш» було направлено повідомлення про час та місце проведення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника. Проведення виконавчих дій призначено на 18.04.2016. Крім того, було створено виконавчу групу, до складу якої входили три державних виконавця, а постановою ВП № 49794352 від 15.04.2016 для проведення виконавчих дій було залучено експерта оціночної діяльності та представника ПФ ДП «СЕТАМ» (для прийняття описаного та арештованого майна на відповідальне зберігання).

Також, судом першої інстанції зясовано, що 18.04.2016 при здійсненні виходу виконавчої групи за місцезнаходженням боржника (м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 85), потрапити на територію ПАТ «Полтавхіммаш» не вдалося, у зв'язку з тим, що представник боржника не допустив представників ВДВС до проведення виконавчих дій, про що 18.04.2016 було складено Акт державного виконавця.

Втім, боржник в апеляційній скарзі вважає зі свого боку законними причини недопуску державних виконавців до вчинення виконавчих дій на територію ПАТ «Полтавхіммаш», оскільки державний виконавець Погарська О.Ю. не предявила у встановленому чинним законодавством порядку посвідчення державного виконавця.

Однак вказані твердження є безпідставними, оскільки боржником не доведено, що саме за даної обставини, яка до того ж не підтверджена належними доказами, неможливо було провести відповідні виконавчі дії.

Натомість, за наявними у справі документальними доказами в їх сукупності судом першої інстанції встановлено, що на запит державного виконавця № 212/03.2-45/14 від 13.01.2016, який був адресований Регіональному сервісному центру МВС у Полтавській області щодо наявності транспортних засобів, техніки, зареєстрованих за ПАТ «Полтавхіммаш», надійшла відповідь Територіального сервісного центру 5341 (журнал карток від 23.04.2016), згідно якої за ПАТ «Полтавхіммаш» зареєстровано 26 одиниць техніки.

Враховуючи дану відповідь Територіального сервісного центру, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - ОСОБА_2 01.06.2016 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме наступних транспортних засобів:

1.Транспортний засіб МАЗ 938661, н/причіп бортовий-Е, ДНЗ 16868СК;

2.Транспортний засіб Skoda Octavia 2.0 SL, легковий комбі-В, ДНЗ ВІ0324АХ;

3. Транспортний засіб Daewoo Nubira EWXS 550, легковий універсал - В, ДНЗ ВІ3645АН;

4.Транспортний засіб КАМАЗ 5410, сідловий тягач-Е, ДНЗ ВІ7796ВС;

5.Транспортний засіб ЗИЛ 131, бортовий-С, ДНЗ 14235СН;

6.Транспортний засіб ЗИЛ 431412, автопідйомник-С, ДНЗ 14899СК;

7.Транспортний засіб КАВЗ 3271, пасажирський-CID, ДНЗ 14900СК;

8.Транспортний засіб ЗИЛ 431410, бортовий-С, ДНЗ 14901СК;

9.Транспортний засіб САЗ 3507, самоскид-С, ДНЗ 14902СК;

10.Транспортний засіб ЗИЛ 431410, бортовий-С, ДНЗ 14903СК;

11.Транспортний засіб ЗИЛ 133ГЯ КС-3575, автокран, ДНЗ 14904СК;

12.Транспортний засіб ГАЗ 53-12 АЦ- 4.7, паливозаправник-С, ДНЗ 15375СН;

13.Транспортний засіб ВАЗ 21074, легковий седан-В, ДНЗ 08056СН;

14.Транспортний засіб ГАЗ 2705 АС6, вантажнопасажирський-В, ДНЗ 08057СН;

15.Транспортний засіб ВИС 2345 0000012, фургон, ДНЗ 12483СН;

16.Транспортний засіб МАЗ 543240-2120, сідловий тягач-Е, ДНЗ 13325СК;

17.Транспортний засіб КАМАЗ 5320, бортовий-С, ДНЗ 0412ПОР;

18.Транспортний засіб ЗИЛ-ММЗ 4502, самоскид-С, ДНЗ 05849СН;

19.Транспортний засіб МАЗ 5551, самоскид, 1992 р/в, ДНЗ 14945СК,

20.Транспортний засіб Volksvagen Passat 2.0., 2003 р/в, синій, ДНЗ: 33311СН;

21.Транспортний засіб Chevrolet AveoSA69Y, 2006 р/в, сірий, ДНЗ: ВІ1260 AM;

22.Транспортний засіб МАЗ 9330, 2007 р/в, синій, ДНЗ: ВІ3997XT;

23.Транспортний засіб КАМАЗ 5410, 1988 р/в, червоний, ДНЗ: ВІ7796ВС;

24.Транспортний засіб МАЗ 544008-060-031,2007 р/в,червоний, ДНЗ: ВІ8546АО;

25.Транспортний засіб Volksvagen Passat В6, 2006 р/в, чорний, ДНЗ: ВІ9992АЕ;

26.Транспортний засіб Volksvagen Passat 1,8, 2007 р/в, чорний ДНЗ: ВІ9993BС.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частин першої та третьої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Вважаючи вищезазначену постанову державної виконавчої служби про розшук майна боржника від 01.06.2016 неправомірною, ПАТ «Полтавхіммаш» звернулось до Господарського суду Полтавської області зі скаргою в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вимог скарги на дії ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області боржник послався на те, що державний виконавець передчасно перейшов до розшуку майна, не вчинивши всі дії відносно стягнення грошових коштів, не здійснивши вихід за місцезнаходженням боржника, та не з'ясувавши належність і фактичну наявність транспортних засобів, у звязку з чим безпідставно виніс постанову про необхідність їх розшуку.

Відповідно до пункту 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Розглянувши скаргу боржника на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49794352 при виконанні наказу господарського суду Полтавської області від 25.11.2015 у справі № 917/1859/15, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки зазначені дії Державної виконавчої служби вчинені в межах виконавчого провадження і у повному обсязі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів повністю погоджується із даним висновком суду першої інстанції, оскільки в його основу покладені законні та обґрунтовані мотивування, які зроблені судом на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі документальних доказів, що свідчать про вчинені виконавчою службою правомірні дії з примусового виконання рішення суду, а також дотримання державною виконавчою службою встановленого законом порядку щодо черговості їх виконання.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплене право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження на накладення арешту на майно боржника, яке до того ж кореспондується з наданим стягувачу відповідно до частини третьої статті 19 цього Закону правом у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення, просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. При цьому, в разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом (частина перша статті 27 Закону).

Матеріали даної справи не містять доказів, що боржник повністю або частково виконав рішення, шляхом погашення присудженої до стягнення заборгованості, а отже він повинен був усвідомлювати, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення, у тому числі у вигляді накладення арешту на майно та кошти.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Однак при цьому, згідно пункту 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Також, зазначеною нормою передбачено, що боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Матеріалами справи підтверджується, що боржник не звертався до ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з будь-якими заявами або клопотаннями щодо майна, на яке необхідно звернути стягнення, не повідомляв державну виконавчу службу про місця його знаходження, не надавав інформацію щодо осіб, які фактично використовують це майно, що забезпечило б своєчасне та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Боржником не надано державній виконавчій службі й доказів наявності на рахунках ПАТ «Полтавхіммаш» сум коштів, вільних від обтяжень, а також документів, в підтвердження наявності достатніх для погашення всієї присудженої до стягнення з нього суми заборгованості. Не надано таких доказів ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Державній виконавчій службі теж не вдалось розшукати зазначену суму коштів, належних боржникові, в порядку здійснення виконавчий дій, передбачених законом.

Враховуючи зазначені фактичні обставини справи, Державна виконавча служба, користуючись законним правом, приступила до пошуку інших майнових цінностей боржника, в тому числі транспортних засобів, а тому правомірно, посилаючись на положення частин другої та пятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», розпочала розшук майна боржника з метою звернення стягнення на нього, без жодних порушень порядку черговості, визначеної зазначеним законом.

Пунктом 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Зважаючи на те, що вихід державного виконавця за місцезнаходженням боржника не є обовязковою передумовою для розшуку транспортних засобів боржника шляхом винесення відповідної постанови, а дане майно є рухомим, і боржник жодним чином не вмотивував з яких саме підстав державний виконавець повинен був вважати, що дане майно фактично наявне на території боржника, а не в інших не заборонених законом місцях паркування та знаходження транспортних засобів, тому посилання боржника на відсутність правових підстав для винесення постанови про розшук майна колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» також прямо вказує, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ, та такий розшук здійснюють саме органи внутрішніх справ. При цьому, бездіяльність державного виконавця, пов'язана з розшуком боржника або його майна згідно вказаної норми Закону, може бути оскаржена та визнана неправомірною, у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з правового аналізу наведених норм права арешт та розшук майна боржника є одними із заходів виконавчого провадження, які направлені на виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав, отримання інформації про його доходи, з подальшою перевіркою державним виконавцем його майнового стану з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.

Втім, в обґрунтування незаконності постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови від 01.06.2016 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 49794352 при виконанні наказу господарського суду Полтавської області від 25.11.2015 у справі № 917/1859/15, боржник послався на те, що у 2015 році (тобто до винесення оскаржуваної постанови) ПАТ «Полтавхіммаш» було реалізовано ряд транспортних засобів на підставі наступних договорів:

- МАЗ 9330, 2007 р/в, синій, ДНЗ: ВІ 3997 XT - договір комісії № 5667/СБ 107/15 від 29.08.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит»;

- МАЗ 544008-060-031,2007 р/в, червоний, ДНЗ: ВІ 85 46 АО - договір комісії № 5667/СБ ПЗ/15 від 29.08.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит»;

- Volksvagen Passat В6, 2006 р/в, чорний, ДНЗ: ВІ 99 92 АЕ - договір комісії № 5667/СБ 100/15 від 29.08.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит»;

- Volksvagen Passat 1,8, 2007 р/в, чорний ДНЗ: ВІ 99 93 BG - договір комісії № 5667/СБ 122/15 від 08.09.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит»;

- Chevrolet Aveo SA69Y 2006 р/в, сірий, ДНЗ: ВІ 1260 AM - договір комісії № 5667/СБ 105/15 від 29.08.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит»;

- Volksvagen Passat 2.0. 2003 р/в, синій ДНЗ: 33311 СН - договір комісії № 5667/СБ 115/15 від 29.08.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством «Полтавхіммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний брокерський дім Фаворит».

Копії вказаних договорів комісії містяться у справі.

Скаржник вважає, що включення державним виконавцем у постанову про розшук майна вищезазначених транспортних засобів, які реалізовані іншим особам є додатковою підставою для скасування постанови про розшук майна боржника від 01.06.2016.

Однак, як обґрунтовано аргументував суд першої інстанції, включення ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у постанові від 01.06.2016 до переліку рухомого майна, що підлягає розшуку, транспортних засобів в кількості 26 одиниць, є законним та таким, що відповідає приписам статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Так, зазначені в постанові про розшук майна боржника від 01.06.2016 транспортні засоби були включені державним виконавцем до переліку в кількості 26 одиниць саме на підставі відповіді на запит ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області за вх. № 2709 від 27.05.2016.

Крім того, за змістом наявної в матеріалах справи копії журналу карток із вхідним штампом відділу ДВС від 27.05.2016 (том 3 аркуші справи 24-25), місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що за скаржником зареєстровано 26 одиниць транспортних засобів, перелік яких відповідає переліку транспортних засобів, зазначених в оскаржуваній боржником постанові про розшук майна боржника від 01.06.2016.

Таким чином, враховуючи наявну інформацію щодо зареєстрованих за скаржником транспортних засобів станом на 01.06.2016, яка була отримана ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на свій запит від Територіального сервісного центру 5341 МВС у Полтавській області, державним виконавцем правомірно було прийнято постанову про розшук майна боржника, а 26 одиниць вищезазначених транспортних засобів включено в оскаржувану боржником постанову про розшук майна боржника від 01.06.2016.

З огляду на приписи частини 1 статті 11, статті 25, частин другої, пятої статті 52 «Про виконавче провадження», абз. 7 п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 колегія суддів апеляційної інстанції також не вбачає порушень з боку Державної виконавчої служби вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення необхідних заходів для виконання рішення суду, до яких зокрема, віднесено розшук майна боржника.

Окрім цього, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що згідно наявної в матеріалах справи копії відповіді Відділу Управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції в Полтавській області від 18.07.2016, транспортні засоби, які належали боржникові ПАТ «Полтавхіммаш», а саме:

- Chevrolet Aveo SA69Y 2006 р/в, сірий, ДНЗ: ВІ 1260 AM;

- МАЗ 9330, 2007 р/в, синій, ДНЗ: ВІ 3997 XT;

- МАЗ 544008-060-031,2007 р/в, червоний, ДНЗ: ВІ 85 46 АО;

- Volksvagen Passat В6, 2006 р/в, чорний, ДНЗ: ВІ 99 92 АЕ;

- Volksvagen Passat 1,8, 2007 р/в, чорний ДНЗ: ВІ 99 93 BС,

перереєстровано на інших власників та до інформаційно-пошукової системи відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків «Відеоконтроль-Рубіж» вказані транспортні засоби не внесено (том 3, аркуш справи 29).

Також судом першої інстанції на підставі ретельного дослідження наявних у матеріалах справи документів зясовано, що згідно копії довідки від 16.08.2016 № 3647 Територіального сервісного центру (регіональний сервісний центр в Полтавській області МВС України) № 5341, станом на 09.08.2016 транспортні засоби:

- МАЗ 9330, 2007 р/в, синій, ДНЗ: ВІ 3997 XT;

- МАЗ 544008-060-031,2007 р/в,червоний, ДНЗ: ВІ 85 46 АО;

- Volksvagen Passat В6, 2006 р/в, чорний, ДНЗ: ВІ 99 92 АЕ;

- Volksvagen Passat 1,8, 2007 р/в, чорний ДНЗ: ВІ 99 93 BС;

- Volksvagen Passat 2.0. 2003 р/в, синій ДНЗ: 33311 СН;

- Chevrolet Aveo SA69Y 2006 р/в, сірий, ДНЗ: ВІ 1260 AM

дійсно зареєстровані за іншими фізичними та юридичними особами, а не за ПАТ «Полтавхіммаш» та під арештом не перебувають (том 4 аркуш справи 74).

Враховуючи вищевказані довідки поліції, суд першої інстанції вмотивовано зазначив про те, що спірні автомобілі, які, як стверджує відповідач, були реалізовані третім особам, незважаючи на їх включення державним виконавцем до постанови про розшук майна боржника від 01.06.2016, до інформаційно-пошукової системи відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків «Відеоконтроль-Рубіж» не внесено та вказані автомобілі під арештом не перебувають. Таким чином, посилання заявника апеляційної скарги на те, що зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, є безпідставними.

Водночас, судом першої інстанції боржнику було вказано на те, що згідно статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення ухвали суду) передбачені правові механізми зняття арешту з майна, що належить інший особі, а тому скаржник не позбавлений права та можливості звернутися до ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із відповідною заявою про виключення реалізованих іншим особам автомобілів із переліку транспортних засобів, які розшукуються.

Отже, підсумовуючи вищенаведене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що скаржником не доведено порушення ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області охоронюваних законом прав та інтересів скаржника, як боржника та учасника виконавчого процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги боржника на дії ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 01.06.2016 є законним та ґрунтується на матеріалах справи і приписах законодавства.

При цьому колегія суддів враховує, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Horsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgmets a№d Decisios 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comigersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Враховуючи викладене, а також з метою недопущення порушення інтересів сторони спору, на користь якої прийнято рішення, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувані боржником дії державного виконавця фактично були спрямовані на реальне виконання судового рішення, а постанова про розшук майна боржника від 01.06.2016 є законною, вмотивованою, винесеною за результатами встановлення та викладення фактичних обставин, а тому такою, що може призвести до відновлення прав стягувача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржувану боржником ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення прав ПАТ «Полтавхіммаш» не знайшли свого належного доказового та нормативного обґрунтування і під час апеляційного розгляду справи, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш», м. Полтава залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 у справі № 917/1859/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.