Постанова № 66082385, 18.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 922/4365/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №969 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.17 у справі

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

до Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна екологічна інспекція у Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Альянс" (відповідача) 79890,40 гривень шкоди за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2017 року (суддя Жельне С.Ч.) стягнуто з Фермерського господарства «Альянс», (яке зареєстровано за адресою: 63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86-а, код ЄДРПОУ 31374476) на користь держави на р/р 33117331700240, УК Зміївському району (Таранівська сільська рада), код ЄДРПОУ 37754227, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в установі банку Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 79890,40 гривень (сімдесят девять тисяч вісімсот девяносто гривень, сорок копійок).

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, зокрема, зазначає, що на його думку при проведенні перевірки вимог природоохоронного законодавства в частині наявності документів, які підтверджують право користування земельними ділянками та нарахування шкоди за самовільно зайняті земельні ділянки державної власності позивач діяв поза межами наданих йому повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У період з 01.08.2016 по 19.08.2016 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція) на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4,5,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу від 26.07.2016 № 436/01-04, Інспекцією здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ФГ «Альянс».

За результатами вказаної перевірки Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 436/01-04/02-09 від 19.08.2016 року, який отриманий представником ФГ «Альянс» за довіреністю.

Актом перевірки зафіксовано, що на балансі ФГ «Альянс» знаходиться 3 артезіанських свердловини: одна - в с. Таранівка та дві - у с. Роздольне Харківської області.

Водопостачання із вказаних підземних джерел здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 14.02.2015 року Укр.№04.01-10-348 А/Хар.Підпунктом а) пункту 6 вказаного дозволу встановлено, що водокористування допускається при дотриманні наступних умов, а саме забір підземних вод не більше 6,456 тис м3/рік; 24,43 м3/добу. Аналогічні умови визначені у підпункті н) пункту 6 дозволу на спеціальне водокористування від 14.02.2015 року Укр.№04.01-10-348 А/Хар.

Однак, Інспекцією під час дослідження Журналу обліку водоспоживання ФГ «Альянс» встановлено факт перевищення добового ліміту забору води встановленого дозволом на спеціальне водокористування від 14.02.2015 року Укр.№04.01-10-348 А/Хар., а саме:

24.03.2016 - забрано 120 м3;

25.03.2016 - забрано 120 м3;

28.03.2016 - забрано 120 м3;

29.03.2016 - забрано 80 м3;

30.03.2016 - забрано 80 м3;

31.03.2016 - забрано 110,375 м3.

Таким чином Інспекцією встановлено, що ФГ «Альянс» в порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України у період з 24.03.2016 по 31.03.2016 здійснювало спеціальне водокористування, а саме понадлімітне.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, у дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі зобов'язані: використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до п. 1.7 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (із змінами згідно наказу Мінприроди України № 367 від 13.10.2015, надалі - Методика) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів;

В звязку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок перевищення встановлених у дозволі ліміту водокористування в розмірі 704,99 грн., яку було направлено на адресу ФГ «Альянс» разом із претензією № 155 від 28.09.2016 року щодо добровільного відшкодування шкоди.

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди, про свідчить відмітка поштове повідомлення №6340401548588, вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Також, актом перевірки № 436/01-04/02-09 від 19.08.2016 Інспекцією встановлено, що ФГ «Альянс» не є землевласником та землекористувачем земельної ділянки під трьома артезіанськими свердловинами та спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) відсутній, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра.

Статтею 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ст. 21 вказаного кодексу, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Частиною 1 ст. 23 Кодексу України про надра встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Однак, як встановлено Інспекцією ФГ «Альянс» не є землевласником та землекористувачем земельних ділянок під артезіанськими свердловинами, та як наслідок зобовязано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, таким чином, ФГ «Альянс» здійснювало самовільне користування надрами (підземні води).

Відповідно до довідки ФГ «Альянс» від 15.08.2016 №162 зі свердловини, що знаходиться в с. Роздольне у період з 16.06.2016 по 31.07.2016 забрано 1106 м3 води; зі свердловини, що знаходиться в с. Роздольне у період з 16.06.2016 по 31.07.2016 забрано 294 м3 води; зі свердловини, що знаходиться в с. Таранівка у період з 14.07.2016 по 31.07.2016 забрано 5611 м3 води.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами.

Статтею 67 вказаного кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

В звязку з виявленими порушеннями, Інспекцією з урахуванням норм передбачених Методикою, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 23711,20 грн., яку було направлено на адресу ФГ «Альянс» разом із претензією № 136 від 26.08.2016 року щодо добровільного відшкодування шкоди.

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди, про свідчить відмітка поштове повідомлення №6340401485845, вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

Також Інспекцією під час перевірки зафіксовано, що ФГ «Альянс» самовільно зайнято земельні ділянки державної власності, із земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарські угіддя, кадастрові номера: 6321786000:02:000:0144; 6321786000:02:000:0145; 6321786000:02:000:0146, для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, що розташовані на території Таранівської сільської ради (за межами населених пунктів) Зміївського району Харківської області. Загальна площа самовільно зайнятих земельних ділянок становить 15,08053 га.

Зазначене вище є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: самовільне зайняття земельних ділянок.

В звязку з виявленими порушеннями Держекоінспекцією з урахуванням норм передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, загальний розмір якої склав 55474,21 грн., яку було направлено на адресу ФГ «Альянс» разом із претензією № 1666 від 06.10.2016 року щодо добровільного відшкодування шкоди.

Після отримання вказаної претензії із розрахунком розміру шкоди, про свідчить відмітка поштове повідомлення №6340401548782, вимоги даної претензії не були добровільно виконані відповідачем.

22 серпня 2016 року з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Держекоінспекцією винесено на адресу відповідача припис № 02-25/134, яким зобовязано голову ФГ «Альянс» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) (п.6 припису), отримати правовстановлюючі документи на земельні ділянки (п.1припису), забезпечити виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 14.02.2015 Укр.№ 04.01-10-348А/Хар. (п. 5 припису).

Крім того, за наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000281 від 23.08.2016 року та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення № 02-26/238 від 23.08.2016 року, згідно яких голову ФГ «Альянс» - ОСОБА_3 було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст.48, 53-1, ч.1ст.78, ч.2 ст.61, 47, 82, 83 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Вказаний адміністративний штраф сплачено у добровільному порядку, про що свідчить квитанція №95від 31.08.2016.

Слід відзначити, що у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Розяснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

Доводів апеляційної скарги про те, що при проведенні Інспекцією перевірки вимог природоохоронного законодавства в частині наявності документів, які підтверджують право користування земельними ділянками та нарахування шкоди за самовільно зайняті земельні ділянки державної власності позивач діяв поза межами наданих йому повноважень, колегія суддів зазначає, що такі доводи не відповідають нормам права, оскільки.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; тощо.

Відповідно до ст. 17 ч. 1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, питання додержання Інспекцією вимог чинного законодавства під час проведення перевірочних дій належить до виключної компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Повноваження Інспекції визначені зокрема у п. «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та у п.4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. №429.

Вказаними нормами встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів затвердженого 02.10.2012 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2012р. за № 1690/22002 «Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» затверджена уніфікована форма акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами який містить розділ : питання в галузі охорони земельних з відповідним переліком питань, одним з яких є перевірка документів, що посвідчуються право власності чи користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого господарського суду про те, що з аналізу наведених правових норм вбачається, що Інспекція наділена повноваженнями щодо проведення перевірок щодо додержання вимог природоохоронного законодавства та охорони земельних ресурсів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2011 року по справі № 43/306, ухвалах Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року по справі № 821/182/16 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року по справі № 820/4274/16.

Таким чином, Інспекція наділена повноваженнями щодо проведення перевірок щодо додержання вимог природоохоронного законодавства та охорони земельних ресурсів.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що факти порушення Відповідачем природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.08.2016 року № 436/01-04/02-09, а саме: факт понадлімітного водокористування в порушення ст.ст. 44,49 Водного кодексу України, факт самовільного користування надрами (підземні води) в порушення ст.ст. 16,19,21, Кодексу України про надра та факт самовільного зайняття земельної ділянки в порушення ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Пунктом 1.3 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали господарської справи не містять, а відтак, на час вирішення спору та розгляду апеляційної скарги він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди Відповідачем не подано.

Таким чином, акт перевірки від 19.08.2016 року № 436/01-04/02-09 є належним доказом заявлених позовних вимог про стягнення збитків по відшкодуванню шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Щодо доводів апеляційної із посиланням на статтю 23 Кодексу України про надра, якою встановлено право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, підземних вод (крім мінеральних) та користування надрами для інших цілей, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Таким чином, застосування зазначеної норми можливо лише за певних умов, зокрема не потребують спеціальних дозволів: землевласники і землекористувачі; є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Доказів виконання перелічених вимог ст. 23 Кодексу України про надра ані до відзиву на позовну заяву, ані під час проведення перевірки Інспекцією, ані до апеляційної скарги Відповідачем не надано, що унеможливлює застосувати до правовідносин ФГ «Альянс» норми ст. 23 Кодексу України про надра.

Також, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі № 820/4672/16 за позовом Інспекції до ФГ «Альянс» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) встановлено, що ФГ «Альянс» зобовязано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та встановлено факт відсутності документів, які посвідчують право власності або права користування на земельну ділянку, на якій знаходиться артезіанські свердловини.

Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі № 820/4672/16 має преюдиційне значення під час розгляду вказаної господарської справи.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовищ», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а також не надано доказів останнім, щодо спростовання доказів Позивача по справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення шкоди у розмірі 79890,40 грн., є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.04.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.