Постанова № 66082232, 19.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа№ 910/1395/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Куксова В.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Перетятько В.Є. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 24.03.2017

у справі №910/1395/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

про стягнення 1732497,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" про стягнення 1732497,18 грн., з яких 1726077,45 грн. заборгованості за договором, 6419,73 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №4600040953 від 26.04.2016 щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1395/17, розгляд справи призначено на 17.03.2017 року.

13.03.2017 через канцелярію місцевого господарського суду позивачем надано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2558305,46 грн., з яких 2517988,31 грн. заборгованість за договором, 12996,76 грн. 3% річних, 27320,39 грн. інфляційне збільшення суми боргу.

17.03.2017 відповідачем в судовому засіданні надано клопотання, в якому він просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2017 провадження у справі №910/1395/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" про стягнення 1732497,18 грн. припинено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 45898,00 грн., перерахований згідно платіжних доручень №17763 від 25.01.2017, № 2114 від 03.03.2017 та №2308 від 09.03.2017.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2017 у справі №910/1395/17.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про припинення провадження у справі є помилковими та прямо порушують норми Конституції України та Закону України "Про судоустрій України і статус суддів" з огляду на позбавлення права на розгляд його справи господарським судом, посилаючись на те, що за наявності заперечень позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Куксов В.В.) від 10.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2017 у справі №910/1395/17 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.04.2017.

18.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, посилаючись на перебування представника позивача на лікарняному.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника позивача на лікарняному не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

19.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; відповідач вважає, що судом прийнято ухвалу з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2017 представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2017 у справі №910/1395/17 - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", як покупцем, було укладено Договір поставки №4600040953 (далі за текстом - Договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти товар по цінам та в асортименті, що вказується у специфікації, разом з товарносупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та оплачувати (п. 1.1. Договору поставки).

Пунктом 10.2. Договору поставки сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України "Про третейські суди" домовляються про те, що усі спори та розбіжності, що виникають з Договору, підлягають розгляду та вирішенню у постійно діючому Третейському суді при товарній біржі "Київська Універсальна Біржа", розташованою за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 57, рішення яких є остаточними та обов'язковими для обох сторін, та оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених Законом "Про третейські суди". Сторони погодили, що в процесі розгляду та вирішення спорів буде застосовуватися Регламент Третейського суду при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа". Правом, що регулює даний Договір є матеріальне право України.

Згідно із п. 9.1 Договору поставки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов'язань, передбачених договором та не виконаних на момент припинення дії договору, в тому числі і зобов'язань пов'язаних з поверненням товару згідно умов даного договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом; юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законодавством. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Виходячи зі змісту ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними, зокрема, в укладенні договорів, визначенні їх умов, а укладений договір є обов'язковим до виконання його сторонами.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, підписавши договір поставки №4600040953 від 26.04.2016, в якому міститься третейське застереження, позивач фактично погодився з передбаченим в ньому порядком вирішення спорів, що виникають за вказаним договором.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів у справах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" заборгованості за Договором поставки №4600040953 від 26.04.2016.

Як встановлено вище, 17.03.2017 відповідачем в судовому засіданні надано клопотання, в якому він просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК України з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі поставки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як зазначено в п.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами Господарського процесуального кодексу України, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Так, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При цьому таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму Господарського процесуального кодексу України. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалась недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав, встановлених законом.

Передбачене в пункті 10.2. договору поставки третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства; обставин, з якими закон пов'язує визнання третейської угоди недійсною судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також те, що третейську угоду укладено сторонами до порушення провадження у справі, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", з посиланням на вказану угоду, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення місцевим судом норм положень Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з огляду на позбавлення права на розгляд його справи судом, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, з огляду на те, що третейський суд діє відповідно до Закону України "Про третейські суди", рішення суду можуть бути оскаржені до господарського суду на підставах, зазначених в Господарського процесуального кодексу України, а господарський суд відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний припинити провадження у справі, якщо між сторонами укладено третейську угоду і інша сторона наполягає на вирішенні спору в цьому суді.

Таким чином права заявника на доступ до суду не порушені, а третейська угода про передачу даного спору на вирішення третейського суду відповідає вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах №910/8220/14 від 10.12.2014, №924/1507/15 від 30.03.2015, №910/26555/14 від 07.07.2015, №910/10565/16 від 02.12.2016, №911/3257/16 від 07.02.2017, №910/18531/16 від 22.02.2017.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10 січня 2008 року у справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) встановлено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з додержанням норм чинного законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2017 у справі №910/1395/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1395/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

В.В. Куксов