Постанова № 66082190, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/24033/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Шемідько Г.В.- представник;

Від відповідача: не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017

у справі № 910/24033/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ"

про стягнення 3 236 443,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" (далі, відповідач) 3236443,59 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/46 від 29.04.2016 з яких: 2220032,00 грн. - основна заборгованість, 148121,47 грн. - інфляційні втрати, 50766,02 грн. - 3 % річних, 534322,18 грн. - пеня, 47200,32 грн. - штраф 1% за порушення грошових зобов'язань, 236001,60 грн. - штраф 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/46 від 29.04.2016, а саме не оплатив надані послуги в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" заборгованість у розмірі 2220032,00 грн., 3% річних у розмірі 50766,02 грн., суму інфляції у розмірі 148121,47 грн., пеню у розмірі 534322,18 грн., штраф 1% за порушення грошових зобов'язань у розмірі 47200,32 грн., штраф 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 236001,60 грн. та судові витрати у розмірі 48546,65 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції не було встановлено достовірність та правильність розрахунку штрафних санкцій.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" у справі №910/24033/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Разіної Т.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 18.04.2017.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 № 09-53/1530/17, у зв'язку із перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/24033/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" у справі №910/24033/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Разіної Т.І. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" прийнято до провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2017, представник позивача надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ", рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 18.04.2017, представники відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017 у справі № 910/24033/16 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2016 між Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" (покупець) був укладений Договір №ПГ-Т/16-004/46 купівлі-продажу природного газу (далі, Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Згідно із п. 1.3 Договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - квітні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 800,00 тис. м3.

Відповідно до п.2.2. Договору вартість газу, що передається згідно із п. 1.3 договору, складає 3933360,00 грн., крім того ПДВ - 786672,00 грн., разом з ПДВ - 4720032,00 грн. Ціна та вартість газу не включає в себе вартість транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Згідно із п. 2.4. Договору, оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в 100 % розмірі до 05 червня включно.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок продавця, вказаний у розділі 9 цього договору, або на будь-який інший розрахунковий (поточний) рахунок в Україні, про реквізити якого продавець зобов'язаний своєчасно письмово повідомити покупця.

Відповідно до п. 3.3. Договору, передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому - передачі газу.

Згідно із пунктом 5.4 Договору за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з пунктами 2.4. та 2.5. Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% (один відсоток) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Пунктом 8.1. Договору зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 30.04.2016 в частині постачання газу, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач умови Договору виконав у повному обсязі, у квітні 2016 року передав природний газ на загальну суму 4 720 032,00 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 (том 1, а.с. 17).

Відповідач згідно із платіжними дорученнями, а саме: №9 від 22.07.2016 на суму 500 000,0 грн., № 14 від 25.07.2016 на суму 500 000,0 грн, № 19 від 26.07.2016 на суму 500 000,0 грн, № 148 від 14.11.2016 на суму 500 000,0 грн, №2378 від 22.11.2016 на суму 500 000,0 грн здійснив часткову оплату поставленого позивачем природного газу на загальну суму 2 500 000,00 грн. (том 1, а.с. 18-22), тобто виконав Договір не в поновному обсязі, внаслідо чого позивачем нараховано 2 220 032,00 грн. - основної заборгованість, 148 121,47 грн. - інфляційні втрати, 50 766,02 грн. - 3 % річних, 534 322,18 грн. - пеня, 47 200,32 грн. - штраф 1% за порушення грошових зобов'язань, 236 001,60 грн. - штраф 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено, що оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в 100 % розмірі до 05 червня включно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного Договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/46 від 29.04.2016 року позивачем у квітні 2016 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 4 720 032,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (том 1, а.с. 17).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, частково сплатив за поставлений позивачем газ на суму 2 500 000,00 грн., у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором №ПГ-Т/16-004/46 купівлі-продажу природного газу від 29.04.2016 перед позивачем становить 2 220 032,00 грн.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати отриманого товару у розмірі 2 220 032,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в стягненні з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 2 220 032,00 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 148 121,47 грн. - інфляційних втрат, 50 766,02 грн. - 3 % річних, 534 322,18 грн. - пені, 47 200,32 грн. - штрафу 1% за порушення грошових зобов'язань, 236 001,60 грн. - штрафу 5% за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із пунктом 5.4 Договору за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з пунктами 2.4. та 2.5. Договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% (один відсоток) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 5.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо їх правильності та відповідності вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо невірного нарахування позивачем штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "УКРГАЗ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/24033/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/24033/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко