Постанова № 66082171, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/20125/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю

представників сторін :

від позивача: Голєв Ю.В.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Національного банку України

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 14.03.2017 року

за заявою Національного банку України

про виправлення описки в рішенні Господарського суду

міста Києва від 08.12.2016 р.

у справі № 910/20125/16 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "БАНК

КАМБІО" в особі уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

ліквідації Додусенка В.І.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року прийнято справу №910/20125/16 до свого провадження суддею Морозов С.М.

Відмовлено в задоволенні заяви Національного банку України про виправлення описки в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2016р. у справі №910/20125/16.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого Господарського суду, Національний банк України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.03.2017 року, якою відмовлено у виправленні описки в рішенні по справі № 910/20125/16 повністю. Прийняти ухвалу, якою виправити описку в рішенні Господарського суду м. Києва від 08.12.2016 за № 910/20125/16, та викласти його в наступній редакції, а саме: Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» (код за ЄДРПОУ 26549700, місцезнаходження: вул. Драгомирова, 10/10, м. Київ, 01103) перерахувати на користь Національного банку України (код за ЄДРПОУ 00032106, місцезнаходження: вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, України) кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договорами застави майнових прав: № 21/ЗМП від 24.03.2014, № 21/ЗМП-1 від 14.04.2014 у загальній сумі 329916,18 (триста двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень 18 копійок, розрахованої станом на 17.10.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 р. апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року справі №910/20125/16 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представником третьої особи подано письмові заперечення, в яких останній просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 18.04.2017 року не з'явилися.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників відповідача та третьої особии, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та вимоги ч. 2 ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, зокрема, стислий виклад суті спору та мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Національний банк України звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" перерахувати на його користь кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року та №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329916,18 грн., розрахованої стонам на 17.10.2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 08.12.2016 року, повний текст якого підписаний 09.12.2016 року позов Національного банку України задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договорами застави майнових прав: № 21/ЗМП від 24.03.2014 року, № 21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у розмірі 329916 грн. 18 коп., судовий збір в сумі 4948 грн. 74 коп.

20.12.2016 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

26.12.2016 року до суду першої інстанції від відповідача надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року у даній справі, у зв'язку з чим матеріали справи було скеровано до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року у справі № 910/20125/16 залишено без змін.

Від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про виправлення описки в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 року, відповідно до якої заявник просив суд виправити описку у вказаному судовому рішенні та викласти його резолютивну частину в наступній редакції: "Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" перерахувати на користь Національного банку України кошти, які надійшли від погашення позичальниками (фінансовими та майновими поручителями) заборгованості за заставленими кредитами, згідно з договорами застави майнових прав №21/ЗМП від 24.03.2014 року та №21/ЗМП-1 від 14.04.2014 року у загальній сумі 329 916,18 грн., розрахованої стонам на 17.10.2016 року.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, позивач просив суд першої інстанції викласти резолютивну частину судового рішення у новій редакції.

Згідно ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення..

Відповідно до п. 17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення). Вирішення питань, пов'язаних з виправленням описок чи арифметичних помилок, не потребує обов'язкового розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідні процесуальні дії оформлюються ухвалами, які надсилаються учасникам судового процесу у встановленому законом порядку.

В ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, за змістом ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Звертаючись до суду з вимогами до відповідача, позивач в п. 4 прохальної частини позовної заяви просив суд вийти за межі позовних вимог для повного захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. 84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Прийняте судом рішення від 08.12.2016 р., в тому числі його резолютивна частина відповідає вимогам, встановленим згаданим вище нормам процесуального кодексу, а позивач при зверненні до суду з заявою в порядку ст. 89 ГПК України фактично просить змінити суть судового рішення, що не допускається при здійсненні господарського судочинства.

Судове рішення, прийняте за наслідками розгляду його позову було переглянуто за правилами розгляду справ в суді першої інстанції (ст. ст. 99, 101 ГПК України) й судом апеляційної інстанції та залишено останнім без змін.

З урахуванням викладеного, заява позивача про виправлення описки в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі №910/20125/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи повернути до Господарського міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай