Постанова № 66082141, 19.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 рокусправа № 905/3364/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4 - за довіреністю Не зявився Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуУправління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від31.01.2017р.у справі№ 905/3364/16 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУправління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область Управління Державної казначейської служби України, м. Маріуполь, Донецька область простягнення 77 572, 59 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (далі «Відповідач») заборгованості у розмірі 77 572, 59 грн..

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.12.2016р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполь, Донецька область.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2017р. у справі № 905/3364/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро задоволено частково.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (код ЄДРПОУ: 25987680) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (код ЄДРПОУ: 25543196) основний борг у розмірі 77 140, 81 грн. та судовий збір у розмірі 1 370, 33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2017р. у справі № 905/3364/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В основу заперечень скаржника покладено твердження про відсутність його вини в несвоєчасному виконанні зобовязання.

11.04.2017р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке вмотивоване тим, що відповідач не має можливості направити свого уповноваженого представника у судове засідання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2017р. було відмовлено відповідачу у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції, оскільки зал судових засідань № 106 Донецького апеляційного господарського суду, облаштований для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, на час (19.04.2017р.) вже був заброньований для проведення іншого судового засідання у режимі відеоконференції.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення судом першої інстанції.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, проте 12.04.2017р. на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи та у подальшому проведення судових засідань у режимі відеоконференції, у звязку з тим, що представник відповідача не має можливості зявитись у судове засідання особисто, оскільки на сьогоднішній день на території Донецької області проводиться АТО, що в свою чергу ускладнило транспортне сполучення. Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку залишити зазначене клопотання без задоволення, оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, отже розгляд справи можливий без участі представника відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача до судового засідання не зявився, поважність причин неявки Донецькому апеляційному господарському суду не повідомив.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 17.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро (далі «Постачальник») та Управлінням соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область (далі - «Платник») було укладено договір № 330-12І200 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населенню у 2015р. (далі «Договір»), відповідно до умов якого Постачальник здійснює надання телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, користування радіоточкою) громадянам, які мають відповідні пільги, а Платник здійснює фінансування пільг за рахунок субвенцій з державного бюджету, обласного та місцевого бюджету, відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.2 Договору).

Умовами п. 2.1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобовязується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, користування радіоточкою) відповідно до затверджених тарифів і в обсязі , передбаченому Платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг.

За приписами п. 2.1.2 Договору, Постачальник зобовязаний щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків Платника:

- до 25го числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою « 2 - пільга» встановленою п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»;

- до 15го числа, що йде за звітним, подавати Платнику списки та розрахунки необхідні для фінансування за рахунок місцевого бюджету;

- до 10го числа подавати Платнику наряди на встановлення телефонів та списки інвалідів 1ої та 2ої груп, необхідні для фінансування за рахунок обласного бюджету;

- до 3го числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Платник зобовязується проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру та звіряти інформацію, що знаходиться в реєстрі, з інформацією, яка надходить від Виконавця, а в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Згідно з п. 2.2.2 Договору, Платник зобовязується протягом пяти днів з моменту надходження субвенцій державного бюджету, здійснювати перерахування коштів, передбачених на фінансування пільг, які компенсують витрати виконавця, щодо послуг звязку населенню, що мають право на пільги.

За умов п. 2.2.3. Договору, передбачати кошторисом доходів та витрат кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг, що відповідатимуть витратам Виконавця, в межах виділеного Платнику фінансування за рахунок міського бюджету.

Приписами п. 2.2.4 Договору встановлено, що Платник зобовязується здійснювати перерахування коштів, передбачених на проведення розрахунків за надані пільги згідно з кошторисом доходів та видатків в межах запланованих призначень.

Сторонами було узгоджено, що відповідно до п. 6.1. Договору, він набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє по 31.12.2015р., а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобовязань за цим Договором.

В разі припинення дії Договору сторони повинні виконати зобовязання, які виникли в них до припинення дії цього договору (п. 6.4 Договору).

На виконання умов зазначеного договору позивач надав відповідачу послуги звязку пільговим категоріям населення, що підтверджується актами звіряння заборгованості (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Як встановлено місцевим господарським судом, сторонами підписано акти звіряння заборгованості та скріплено їх печатками позивача та відповідача, відповідно до яких сума заборгованості відповідача по договору за 2015 рік станом на 01.01.2016р., за даними позивача становить 77 572, 59 грн., а за даними відповідача 77 140, 81 грн..

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2017р., підписаний сторонами та скріплений печатками їх підприємств, яким також підтверджується, що за даними позивача заборгованість становить 77 572, 59 грн., а за даними відповідача 77 140, 81 грн..

Слід зазначити, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 12І200-643 від 22.09.2015р., № 12І230-732 від 12.10.2015р., № 12І230-913 від 11.11.2015р., № 12І230-1005 від 07.12.2015р. щодо відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення (копії листів додаються).

З матеріалів справи вбачається, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за Договором зобовязань з надання послуг.

Звідси слідує, що оскільки відповідачем не було надано суду доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цих послуг та прийнято їх у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно п. 1, ч. 2, ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3, ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

За приписами ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область. Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку № 256 та Постанови покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до ч. 1, п. 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2, п. 8 Порядку № 256).

Як зазначає позивач, у період з січня по грудень 2015 року (включно) ним були надані послуги звязку пільговим категоріям населення щодо надання телекомунікаційних послуг. Проте, зазначена сума заборгованості не була сплачена відповідачем, у встановлені строки, в повному обсязі. Розрахунок був здійснений частково, отже, сума заборгованості була перерахована відповідачем у розмірі 266 244, 02 грн., на підтвердження чого наданий розгорнутий акт звіряння заборгованості, підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Звідси вбачається, що за даними позивача станом на час звернення до суду заборгованість відповідача складає 77 572, 59 грн..

Проте, у актах звірки сторін (станом на 01.01.2016р. та станом на 01.01.2017р.) існують розбіжності. Як вже зазначалося позивач вказує суму заборгованості у розмірі 77 572, 59 грн., проте відповідач, підписуючи вказаний акт зазначає суму заборгованості у розмірі 77 140, 81 грн..

Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77 140, 81 грн., оскільки позивачем не доведена правомірність нарахування з його боку заборгованості на 431, 78 грн. більше, ніж зазначає відповідач.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

За таких підстав, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані у 2015 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за договором № 330-12І200 від 17.02.2015р. в сумі 77 140, 81 грн..

Отже, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини, оскільки діючим законодавством не передбачена можливість звільнення відповідача від виконання своїх договірних обовязків по вищенаведеному відшкодуванню через відсутність фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до п. 1, ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1, ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Відтак, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до актів звірки розрахунків, які підписані сторонами та скріплені печатками, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян в розмірі 77 140, 81 грн., тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що зазначена сума заборгованістю підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 6, ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4, ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Отже, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2017р. у справі № 905/3364/16 залишити без змін.

ГоловуючийВ.М. Татенко

Судді:О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - третій особі;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

1 - ДАГС.