Рішення № 66081567, 18.04.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2017 року Справа № 913/171/17

Провадження №13/913/171/17

За позовом відкритого акціонерного товариства Сєвєродонецький приладобудівний завод, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРКОН і К» м. Сєвєродонецьк Луганської області

про розірвання договору оренди

Суддя Яресько Б.В.

Секретар судового засідання Ногін С.М.

За участю:

Від позивача не прибув

Від відповідача ОСОБА_1 довіреність від 18.03.2017 р. № б/н.

встановив:

позивачем відкритим акціонерним товариством Сєвєродонецький приладобудівний завод, м. Сєвєродонецьк Луганської області, заявлено позовні вимоги:

- розірвати Договір оренди від 12 грудня 1994 року №218/Д-539 нежитлових приміщень, корисною площею 622 кв. м, з прилеглою територією 3836 кв.м., що розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Федоренка (колишня - вулиця ОСОБА_2), №11, повністю, з усіма доповненнями, змінами та додатками до нього.

Ухвалою суду від 17.02.2017 розгляд позовної заяви було призначено на 06.03.2017 р.

У судове засідання 06.03.2017 р. прибув тільки представник позивача.

Відповідач витребуваних судом матеріалів, у тому числі відзиву на позовну заяву не надав, участі свого представника у засіданні не забезпечив, в звязку з чим розгляд справи було відкладено на 20.03.2017 р.

У судове засідання 20.03.2017 р. позивач не прибув. Відповідач проти задоволення позову заперечував, ним були надані заперечення від 19.03.2017 р. № б/н на позовну заяву від 22.08.2016 р. №01-20/157-16, за якою відповідач не згоден з позовом, посилаючись на те, що:

- згідно з платіжним дорученням від 27.12.1994 р. №280, орендар Сєвєродонецьке підприємство "ЕКРОН" (правонаступник Еркон і К"), сплатив одноразово всю суму орендної плати у розмірі 5 000 000 000 крб. згідно п. 1.2 Договору;

- згідно ОСОБА_3 прийому-передачі від 26.12.1994 р. (додається) до складу обєкту оренди по вул. Федоренка, 11 входить: нежитлові приміщення корисною площею 622 кв.м інженерних комунікацій, будівлі харчового блоку, сараю, погребу, літнього павільйону із територією, яка прилягає до нього загальною площею 383 кв.м. Таким чином, обєкт оренди є цілісним обєктом без розділу на складові;

- обєкт оренди має призначення дошкільного навчального закладу Дитячий садок № 6. Дитячий садок на протязі минулого строку експлуатації та на сьогодні не змінював свого соціального призначення;

- земельна ділянка під обєктом оренди знаходиться у комунальній власності, про що Позивач знає і документи про це ним суду надані. Таким чином, твердження ліквідатора про те, що обєкт нерухомості за адресою вул. Паризької комуни, 11 (обєкт оренди) включений до ліквідаційної маси, є неправомірним.

14.04.2017 р. до канцелярії суду надійшли від позивача пояснення на заперечення відповідача від 10.04.2017 р. № 10/04-17 в яких позивач заперечує проти доводів відповідача, та 18.04.2017 р. клопотання від 11.04.2017 р. № 11/04-17 про розгляд справи без участі позивача з додатковими поясненнями.

У судове засідання 18.04.2017 р. представник позивача не прибув, представником відповідача надані додаткові письмові пояснення.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 1994 р. між Сєверодонецьким приладобудівним заводом та Сєверодонецьким малим учнівським підприємством «Еркон» був укладений договір оренди № 218/Д-539 відповідно до якого орендодавець (Сєверодонецький приладобудівний завод) передав в оренду орендарю (Мале учнівське підприємство «Еркон») нежитлові приміщення корисною площею 622 м2 з прилеглою територією 3836 м2 розташовані за адресою м. Сєвєродонецьк вул. Парижської Комуни № 11 для розміщення персоналу та використання в статутної діяльності.

Відповідно до п. 1.2. договору орендна плата за весь період оренди становить 5 мільярдів карбованців, та не підлягає перегляду. Згідно п. 1.3. договору строк дії договору з 12.12.1994 р. по 31.12.2018 р.

26.12.1994 р. сторонами за договором був складений акт прийому-передачі обєкту оренди.

Відповідачем надано акт взаємних розрахунків між сторонами за договором на 30.12.1994 р. яким, на його думку, підтверджується факт оплати ним орендної плати за договором в повному обсязі.

20.12.1995 р. відповідно до наказу Фонду державного майна України «Про створення відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» Сєвєродонецький приладобудівний завод був перетворений у відкрите акціонерне товариство «Сєвєродонецький приладобудівний завод». Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» будівля за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк вул. Паризької комуни 11 була передана у власність позивача.

27.11.1996 р. ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», малим учнівським підприємством «Еркон», та товариством з обмеженою відповідальністю «Еркон і К» було укладено угоду відповідно до якої до ТОВ «Еркон і К» - відповідача по справі, перейшли права та відповідальність орендаря за спірним договором.

Постановою господарського суду Луганської області від 30.01.2014 р. по справі № 10/110б (http://reyestr.court.gov.ua/Review/36939678) ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедури, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Позивач 14.02.2017 р. (згідно відбитку штемпеля на конверті) направив до господарського суду Луганської області позовну заяву від 22.08.2016 р. вих. № 01-20/157-16 з вимогою про розірвання Договору оренди від 12 грудня 1994 року №218/Д-539 нежитлових приміщень, корисною площею 622 кв. м, з прилеглою територією 3836 кв.м., що розташовані за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Федоренка (колишня - вулиця ОСОБА_2), №11, повністю, з усіма доповненнями, змінами та додатками до нього.

Позивач зазначає, що спірний договір оренди підлягає розірванню зокрема з наступних підстав:

Договір не відповідає вимогам положень ст. 41 ч. 1 ст. 38, ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VI оскільки знаходження майна банкрута в володінні і користуванні інших осіб є фактичним обмеженням по розпорядженню майном банкрута в ліквідаційної процедури, в тому числі і з точки зору щодо ціноутворення та визначення найвищої ціни придбання такого майна на прилюдних торгах (аукціоні).

Позивач стверджує, що орендарем МУП «Еркон», та ТОВ «Еркон і К» були порушені істотні умови договору передбачені п. 2.2.1, а саме не сплачена в повному обсязі орендна плата в сумі 5 мільярдів карбованців, що відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України є підставою для розірвання договору.

Позивач зазначає, що згідно архівної виписки по банківському рахунку Сєвєродонецького малого підприємства «Еркон» від 27.12.1994 р. не вбачається оплати орендної плати за спірним договором.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зокрема посилаючись на те, що орендна плата була сплачена орендарем в повному обсязі 27.12.1994 р. відповідно до платіжного доручення № 280, зазначена обставина підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 30.12.1994 р.

Відповідач зазначає, що знаходження спірного майна в оренді не перешкоджає позивачу ним розпоряджатися, крім того відповідач вважає, що позивач безпідставно включив спірне майно до ліквідаційної маси, оскільки зазначене майно підлягає передачі до комунальної власності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Спірний договір оренди був укладений під час дії Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VI не містить норм, які б передбачали підстави для розірвання договору оренди належного банкруту майна в звязку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури.

За таких обставин відсутні підстави для розірвання договору оренди № 218/Д-539 від 12.12.1994 р. в звязку з визнанням позивача банкрутом та в звязку з тим, що знаходження майна банкрута в володінні і користуванні інших осіб є фактичним обмеженням по розпорядженню майном банкрута в ліквідаційної процедури, в тому числі і з точки зору щодо ціноутворення та визначення найвищої ціни придбання такого майна на прилюдних торгах (аукціоні).

Частиною другою ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом.

Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 2.2.1 спірного договору орендар був зобовязаний сплатити орендну плату за весь строк оренди протягом двох днів з моменту прийому-передачі обєкта шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Акт прийому-передачі був складений сторонами 26.12.1994 р.

Відповідачем не надано суду належних доказів перерахування у встановлений строк коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, а саме платіжного доручення (платіжних доручень) про перерахування 5 мільярдів карбованців розрахунковий рахунок орендодавця.

Акт взаємних розрахунків станом на 30.12.1994 р. містить інформацію про наявність дебіторської заборгованості орендаря перед орендодавцем за спірним договором в сумі 5 мільярдів карбованців, та кредиторської заборгованості орендодавця на ту же суму в звязку з сплатою орендарем обовязкових платежів за орендодавця.

Зазначений акт взаємних розрахунків підписаний від імені сторін головними бухгалтерами, відповідачем не доведено суду, що зазначені особи мали відповідні повноваження діяти від імені юридичних осіб і відповідно зазначений акт не може оцінюватися судом як належний доказ зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами.

Таким чином, відповідачем не доведено суду оплати орендної плати за договором протягом двох днів з 26.12.1994 р. (дата складання акту прийому-передачі)

За таких обставин, орендарем за договором з 29.12.1994 р. було допущене істотне порушення його вимог, що є підставою для його розірвання.

Пунктом 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 року, передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові, а суд повинен застосувати позовну давність незалежно від заяви сторін (статті 75, 80 Цивільного кодексу УРСР).

Згідно статті 76 Цивільного кодексу УРСР право на позов і початок перебігу строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За таких обставин, в звязку з тим, що строк позовної давності за вимогою про розірвання договору оренди в звязку з несплатою до 29.12.1994 р. орендної плати сплив до 01.01.2004 р., то відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу УРСР суд застосовує наслідки його спливу незалежно від заяви сторони та згідно ст. 80 Цивільного кодексу УРСР відмовляє в позові про розірвання договору оренди з підстав несплати орендної плати в строк встановлений п.2.2.1. договору.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено 20.04.2017 р.

Суддя Б.В.Яресько