Рішення № 66081367, 11.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 911/2595/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Приватного акціонерного товариства «Енергія», м. Обухів про стягнення 2299395,52 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 14.01.2015 № 14-10 відповідача:ОСОБА_2 дов. від 04.01.2017 № 2-дсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач) до Приватного акціонерного товариства «Енергія» (далі відповідач) про стягнення 2299395,52 грн., з яких 1363145,44 грн. інфляційні втрати, 806005,16 грн. 3% річних, 130244,92 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиву на позовну заяву та поясненнях, які зводяться до того, що між сторонами у справі укладено договори про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17, а тому відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача пені на підставі п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. За вказаних обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також в своїх поясненнях відповідач зазначає, що набрав чинності Закон України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Також у поданих до суду відзиві на позовну заяву, поясненнях та листі відповідач просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені, з підстав того, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось в звязку з тим, що відповідач використовує природний газ виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання та через невідповідність тарифів на теплову енергію з їх собівартості та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17 (далі договір), відповідно до умов якого позивач продавець зобовязався передати у власність відповідачу покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди від 29.04.2014 № 2 до договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 17350 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні 2700 тис.куб.м., у лютому 2400 тис.куб.м., у березні 2200 тис.куб.м., у квітні 1400 тис.куб.м., у травні 500 тис.куб.м., у червні 450 тис.куб.м., у липні 500 тис.куб.м., у серпні 500 тис.куб.м., у вересні 500 тис.куб.м., у жовтні 1600 тис.куб.м., у листопаді 2100 тис.куб.м., у грудні 2500 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору в редакції додаткової угоди від 31.01.2014 № 1 до договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 1091 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору, він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з січня 2014 року по грудень 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 14559598,80 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 на суму 3127673,56 грн., від 28.02.2014 на суму 2417229,63 грн., від 31.03.2014 на суму 2035760,18 грн., від 30.04.2014 на суму 866869,76 грн., від 31.05.2014 на суму 424170,32 грн., від 30.06.2014 на суму 482606,47 грн., від 31.07.2014 на суму 262482,82 грн., від 31.08.2014 на суму 138498,96 грн., від 31.10.2014 на суму 639249,63 грн., від 30.11.2014 на суму 1737633,09 грн., від 31.12.2014 на суму 2427424,38 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач за твердженням позивача всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення за час прострочення інфляційних втрат нарахованих за загальний період прострочки з лютого 2014 року по січень 2015 року включно в сумі 1363145,44 грн., 3% річних за загальний період прострочки з 15.02.2014 по 02.02.2015 в сумі 130244,92 грн. та пені за загальний період прострочки з 15.02.2014 по 02.02.2015 в сумі 806005,16 грн.

В той же час, судом встановлено, що між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради, Виконавчим комітетом Обухівської міської ради та сторонами у справі було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік) від 09.10.2014 № 717/30, в якому останні домовились про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Публічне акціонерне товариство «Енергія» перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 7664309,92 грн., у тому числі податок на додану вартість 1277384,99 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17 за 2014 рік.

За змістом пп. 2 п. 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради, Виконавчим комітетом Обухівської міської ради та сторонами у справі було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік) від 11.12.2014 № 1347/30, в якому останні домовились про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Публічне акціонерне товариство «Енергія» перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти в сумі 1600000 грн., у тому числі податок на додану вартість 266666,67 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17 за 2014 рік.

За змістом пп. 2 п. 11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Загальна сума субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за зазначеними договорами про організацію взаєморозрахунків від 09.10.2014 № 717/30 та від 11.12.2014 № 1347/30 складає 9264309,92 грн.

Уклавши вказані договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків в частині оплати 9264309,92 грн. за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Відповідач у строки та порядку, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, розрахувався з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за поставлений газ у 2014 році, сплативши його вартість в розмірі 9264309,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.10.2014 № 1792 на суму 7664309,92 грн., від 16.12.2014 № 2210 на суму 1600000 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що сторони, уклавши вказані вище договори про організацію взаєморозрахунків, тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків в частині оплати 9264309,92 грн. за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу, прострочення оплати на умовах договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, у звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних, які нараховані позивачем на суму 9264309,92 грн., яка сплачена за рахунок субвенцій, оскільки для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011- 1/1043-2012-42/528-2012.

Позивачем не доведено порушення відповідачем строків оплати за спожитий природний газ в 2014 році в частині 9264309,92 грн. за вищезазначеним договором купівлі-продажу з врахуванням укладених договорів про організацію взаєморозрахунків, якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків частині оплати 9264309,92 грн. за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу, укладеного між сторонами у справі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що загальна сума заборгованості сплачена за рахунок субвенцій, щодо якої було змінено порядок та строки погашення відповідно до вказаних вище правочинів становить 9264309,92 грн., в той же час, загальна вартість газу відповідно до актів приймання-передачі становить 14559598,80 грн. Різниця між загальною вартістю спожитого у 2014 році газу (14559598,80 грн.) та розміром субвенції згідно договорів про організацію взаєморозрахунків (9264309,92 грн.) становить 5295288,88 грн., яка є залишком заборгованості за спожитий природний газ у 2014 році та сплачена відповідачем за рахунок власних коштів, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується, як позивачем у справі так і відповідачем.

Оскільки зміни щодо порядку та строків сплати за спожитий газ в частині 5295288,88 грн. сплачених відповідачем власними коштами сторонами не здійснювалось, то відповідно у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем правомірно нараховано за час прострочки пеню на підставі п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та інфляційні втрати, 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочену суму 5295288,88 грн., яку було несвоєчасно сплачено відповідачем за спожитий природний газ.

Подібна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 у справі № 911/3733/14.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд зазначає таке.

Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобовязань, позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу, а ще й додає суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період.

За таких обставин, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період прострочки на інфляційні втрати, нараховані у попередньому періоді прострочення, що суперечить чинному законодавству, позаяк згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періоді не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, які розраховані судом виходячи з простроченої суми зобовязання 5295288,88 грн. щодо якої сторони не здійснювали змін щодо порядку та строків сплати за спожитий газ, а сплаченої відповідачем власними коштами, враховуючи заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат, арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню згідно розрахунку суду складає 290220,24 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 1072925,20 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком 3% річних, який був зроблений судом, виходячи з простроченої суми зобовязання 5295288,88 грн. щодо якої сторони не здійснювали змін щодо порядку та строків сплати за спожитий газ, а сплаченої відповідачем власними коштами, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування 3% річних, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 31739,35 грн. В решті заявлених до стягнення сум 3% річних в розмірі 98505,57 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком пені, який був зроблений судом, виходячи з простроченої суми зобовязання 5295288,88 грн. щодо якої сторони не здійснювали змін щодо порядку та строків сплати за спожитий газ, а сплаченої відповідачем власними коштами, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені, обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання зобовязання становить 167656,62 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені в сумі 638348,54 грн. суд відмовляє, з огляду на недоведеність та безпідставність позовних вимог в цій частині.

Відповідач в поданому відзиві, поясненнях та листі просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені з підстав того, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось в звязку з тим, що відповідач використовує природний газ виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання, пеня населенню не нараховується, також несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталося в звязку з невідповідністю тарифів на теплову енергію з їх собівартості і несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Суд враховує, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання, а також невідповідність тарифів на теплову енергію з їх собівартості та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений у 2014 році природний газ за договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені на 30% від обґрунтованої суми, а саме: зменшити суму пені, що підлягає стягненню до 117359,63 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку в частині оплати 5295288,88 грн. за природний газ у строк визначений договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 290220,24 грн. інфляційних втрат, 31739,35 грн. 3% річних та 117359,63 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з підстав того, що між сторонами у справі укладено договори про організацію взаєморозрахунків, якими сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу від 13.12.2013 № 1337/14-ТЕ-17, а тому відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача пені на підставі п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд зазначає таке.

Уклавши зазначені договори про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків в частині оплати природного газу вартістю 9264309,92 грн., поставленого відповідно до договору купівлі-продажу газу, у звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних, які нараховані позивачем на суму 9264309,92 грн., яка сплачена за рахунок субвенцій.

Що стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені на прострочену відповідачем суму 5295288,88 грн. щодо якої сторони не здійснювали змін щодо порядку та строків сплати за спожитий газ, то суд, відповідно, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано за час прострочки пеню на підставі п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та інфляційні втрати, 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, в сумах, які визначені вище згідно арифметично вірними розрахунками суду. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Що стосується посилань відповідача про те, що набрав чинності Закон України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, яким визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у звязку з чим, на час розгляду справі відсутні правові підстави застосування ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» щодо списання нарахованих та заявлених до стягнення позивачем інфляційний втрат, 3% річних та пені.

Доказів того, що положення ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачають автоматичне списання нарахованих сум неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань процентів річних з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, за судовим рішенням, без включаються відповідача до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, сторони суду не надали.

Також, сторони не надали суду доказів виконання ними положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» щодо списання нарахованих позивачем сум неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом.

Крім того, позивач здійснив відповідні нарахування сум інфляційних втрат, 3% річних, пені на прострочені платежі за поставлений природний газ та звернувся до суду щодо їх стягнення до набрання чинності зазначеним законом.

За вказаних обставин, у суду відсутні правові підстави на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» відмовити в позові у повному обсязі.

В той же час, суд звертає увагу сторін, зокрема, відповідача на те, що прийняття даного рішення не позбавляє можливості застосування положень Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та права відповідача на списання стягнутих рішенням суду сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, отримавши статус учасника процедури врегулювання заборгованості та включення до відповідного реєстру в порядку визначеному законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру обґрунтованих вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енергія» (08700, Київська обл. м. Обухів, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 13699556) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 290220 (двісті девяносто тисяч двісті двадцять) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 31739 (тридцять одну тисячу сімсот тридцять девять) грн. 35 коп. 3% річних, 117359 (сто сімнадцять тисяч триста пятдесят девять) грн. 63 коп. пені, 7344 (сім тисяч триста сорок чотири) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 19.04.2017.