Ухвала суду № 66080634, 05.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 758/11587/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4934/2017Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Семенюк Т.А., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року про забезпечення зустрічного позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права особистої приватної власності та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року частково задоволено заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову.

Заборонено вчиняти певні дії, а саме заборонено відчужувати:

- автомобіль марки SААВ, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5;

- квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 4-х жилих кімнат загальною площею: 140,4 кв.м., житлова площа: 91,3 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5;

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальна площа: 102,7 кв.м., житлова площа: 36,3 кв.м., який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5;

- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що суд першої інстанції не врахував, що заявником не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, Крім того, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 може відчужити спірне майно, оскільки перебуваючи на даний час у шлюбі може здійснити певні дії щодо спірного майна, лише за наявності письмової згоди ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осі, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З виділених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права особистої приватної власності та поділ спільного майна подружжя.

З уточненої позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що останній просив визнати право особистої приватної власності на:

- квартиру АДРЕСА_1,

- автомобіль марки МАZDА, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2,

- автомобіль марки ВМW2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 ,

- майнові права та обов'язки згідно з попереднім договором купівлі-продажу Машиномісця АДРЕСА_7.

Крім того, просить виділити ОСОБА_5 земельну ділянку загальною

площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5; житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; та автомобіль SAAB, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та майнові обов'язки згідно з договором позики від 10 листопада 2011 року та договором позики від 20 жовтня 2016 року. Виділити ОСОБА_6 грошову компенсацію в сумі - 471074,00 грн.

Відповідач ОСОБА_6 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, в якій просить виділити їй наступне майно:

- Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1,

- Ѕ ідеальної частки земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5,

- Ѕ ідеальної частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5,

- Ѕ ідеальної частки квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3,

- автомобіль МАZDА, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2,

- грошову компенсацію у розмірі 190567, 77 грн., сплачених згідно з попереднім договором купівлі-продажу Машиномісця АДРЕСА_7, а також просить поділити рухоме майно - предмети спільного побуту, перелічені в позовній заяві.

Виділити ОСОБА_5 наступне майно:

- Ѕ ідеальної частки квартири АДРЕСА_1,

- Ѕ ідеальної частки земельної ділянки загальною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_5;

-Ѕ ідеальної частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5,

- Ѕ ідеальної частки квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3;

- автомобіль SААВ, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1,

- залишити за відповідачем ОСОБА_5 майнові права згідно з попереднім договором купівлі-продажу Машиномісця АДРЕСА_7, а також рухоме майно - предмети спільного побуту, перелічені в позовній заяві.

Звертаючись з заявою про забезпечення зустрічного позову, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії щодо спільного майна, ОСОБА_6 посилалась на те, що на дату звернення з відповідною позовною заявою їй стало відомо, що ОСОБА_5 придбав легковий автомобіль марки ВМW, 2016 року випуску в ТОВ «АВТ Баварія». Крім того, ОСОБА_5 є особою на яку зареєстроване їх спільне майно, а саме: автомобіль марки SААВ, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, квартира АДРЕСА_3. Зазначала, що майно, щодо якого заявлені позовні вимоги оформлені на відповідача - ОСОБА_5, і тому є підстави побоюватись, що він може розпорядитися даним майном та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, керувався положеннями ст. 151, 152 ЦПК України та виходив з того, що предметом спору по зустрічній позовній заяві є поділ спільного майна подружжя до складу якого на думку ОСОБА_6 входить, зокрема: автомобіль марки SААВ, модель 9-3, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, квартира АДРЕСА_3 та дійшов висновку, що між сторонами виник спір про розподіл майна, яке ОСОБА_6 просить визнати спільним майном, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Що стосується вимог заявника про застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на легковий автомобіль марки ВМW, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_4, то суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви у цій частині, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаний автомобіль не є предметом ні по первісній, ні по зустрічній позовній заяві, а тому накладення арешту на цей автомобіль, порушить права та охоронювані законом інтереси його власника.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забороняючи відчужувати спільне майно, суд першої інстанції обрав вид забезпечення позову, передбачений п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, який є співмірним із заявленими вимогами.

З матеріалів справи убачається, що предметом даного спору, як первісної так і зустрічної позовної заяви, є вимоги про розподіл майна, яке може бути відчужене до вирішення справи, що утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення, тому судом зроблено обґрунтований висновок про необхідність заборонити відчужувати зазначене судом спірне майно.

Доводи апеляційної скарги про те, ОСОБА_5 не може відчужити спірне майно, оскільки перебуваючи на даний час у шлюбі може здійснити певні дії щодо спірного майна, лише за наявності письмової згоди ОСОБА_6 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини, на які посилається представник позивача не дають підстав виключити можливість відчуження майна, яке є предметом спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що майно може бути розтрачене чи відчужене до вирішення справи, що утруднить чи зробить неможливим виконання судового рішення, та вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційні скарги позивача та відповідача необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: