Рішення № 66080612, 20.04.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2017 р. Справа № 903/273/17

за позовом: Дочірнього підприємства Автоскладальний завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс, м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СП ОСОБА_1, м.Луцьк

про стягнення 124144,38грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність №558/01-25 від 25.12.2016р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач Дочірнє підприємство Автоскладальний завод №1 Публічне акціонерне товариство Автомобільна Компанія Богдан Моторс звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СП ОСОБА_1 про стягнення 124144,38грн., в т.ч.: 116824,48грн. основного боргу, 1168,24грн. інфляційних втрат, 595,32грн. 3% річних та 5556,34грн. пені за договором купівлі-продажу №1-248/16 від 01.12.2016р.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1-248/16 від 01.12.2016р. щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку.

В підтвердження позовних вимог позивач подав договір купівлі-продажу №1-248/16 від 01.12.2016р., видаткову накладну №1363 від 05.12.2016р., довіреність №1 від 01.12.2016р., виписку з банку за період 14.12.2016р. по 14.12.2016р., з 26.12.2016р. по 26.12.2016р., відомості з ЄДРПОУ Дочірнього підприємства Автоскладальний завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс, лист №52/01-25 від 16.02.2017р., №121/01-25 від 29.03.2017р., наказ №6 від 24.07.2014р., №140 о/с від 25.07.2014р.

Представник позивача через канцелярію суду подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОСОБА_1»; платіжне доручення №2898 від 06.03.2017р. на суму 109,79грн. про сплату судового збору, зареєстровані за заявою вх. №01-54/3807/17 від 13.04.2017р.

В судовому засіданні подала заяву за вх. №01-65/72/17 від 20.04.2017р., в якій просить суд зменшити суму основного боргу на 0,01грн.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги в сумі 124144,37грн., в т.ч.: 116824,47грн. основного боргу, 1168,24грн. інфляційних втрат, 595,32грн. 3% річних та 5556,34грн. пені підтримала та просить суд задоволити позов в повному обємі.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 31.03.2017р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на адресу (43020, м.Луцьк, вул. Рівненська,76А, офіс 204) повернулась з відміткою відділення поштового звязку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю СП ОСОБА_1: 43020, м.Луцьк, вул. Рівненська,76А, офіс 204, отже суд направив ухвалу від 31.03.2017р. за місцем державної реєстрації останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01 грудня 2016р. між продавцем (позивачем) Дочірнім підприємством Автоскладальний завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс та покупцем (відповідачем) Товариством з обмеженою відповідальністю СП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу № 1-248/16 (а.с.10-11).

Згідно п 1.1. вказаного договору продавець зобовязався продати та передати, а покупець зобовязався купити та оплатити металопрокат.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку: кошти в сумі 178094,68грн., що становить 60% суми договору в строк до 01.01.2017р., кошти в сумі 118729,80грн., що становить 40% суми договору до 20.01.2017р.

Відповідно до п.4.3. договору сторони визначили, що датою передачі вважається дата фактичного одержання товару на складі продавця, з відміткою у накладних документах.

Згідно п.7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до умов даного договору, покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобовязання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 296824,47грн. Даний факт підтверджено видатковою накладною №1363 від 05.12.2016р. (а.с.12), яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобовязання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується виписками із банку від 14.12.2016р. на суму 100000,00грн. та від 26.12.2016р. на суму 80000,00(а.с.14-15).

Позивач 16.02.2017р. на адресу відповідача надіслав претензію №52/01-25 однак останнім залишена без відповіді та задоволення. (а.с. 17).

Таким чином, на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість в сумі 116824,47грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору купівлі-продажу № 1-248/16 від 01.12.2016р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобовязується передати у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати послуг з 21.01.2017р. по 24.03.2017р.

Нарахована позивачем пеня на підставі п.7.2. договору купівлі-продажу № 1-248/16 від 01.12.2016р. в сумі 5556,34грн. підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період 21.01.2017р. по 24.03.2017р. в сумі 595,32грн. та інфляційні витрати за січень 2017р. по березень 2017р. в сумі 1168,24грн. нараховані підставно.

За таких обставин останні підлягають до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором купівлі-продажу № 1-248/16 від 01.12.2016р. підлягають задоволенню в сумі 124144,37грн., в т.ч.: 116824,47грн. основного боргу, 1168,24грн. інфляційних втрат, 595,32грн. 3% річних та 5556,34грн. пені.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530, 610-612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СП ОСОБА_1 (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Рівненська,76А, офіс 204, код ЄДРПОУ 32885357) на користь Дочірнього підприємства Автоскладальний завод №1 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс (43010, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Рівненська,42, код ЄДРПОУ 21752230) 124144,37грн., в т.ч.: 116824,47грн. основного боргу, 1168,24грн. інфляційних втрат, 595,32грн. 3% річних, 5556,34грн. пені та 1862,17грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

20.04.2017р.

СуддяВ. М. Дем`як