Ухвала суду № 66080556, 13.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2016 у справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи: Кредитна спілка «Центр фінансових послуг», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 14.10. 2011. Свої вимоги мотивувала тим, що дане рішення підлягає скасуванню, оскільки розгляд справ, які стосуються захисту прав споживачів послуг банку, не відносяться до компетенції Третейського суду. Також заявник вказувала на те, що копію рішення Третейського суду вона отримала 04.06.2016, а тому заява про скасування рішення третейського суду подана в строки передбачені ч.2 ст. 389 -1 ЦПК України. У зв'язку із цим, просила скасувати рішення третейського суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2016 заяву ОСОБА_1, зацікавлені особи: Кредитна спілка «Центр фінансових послуг», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду - задоволено.

Справа 757/29337/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3989/2017Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 14.10.2011 у справі номер 314/11, яким задоволено позовні вимоги кредитної спілки «Центр фінансових послуг» та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь на КС «Центр фінансових послуг» суму несплачених вчасно процентів за період з 08.10.2009 по 12.09.2011 в розмірі 19572,90 гривень; суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7200,00 гривень; суму сплаченого третейського збору в розмірі 500,00 гривень; суму нарахованої пені за період з 08.10.2009 по 12.09.2011 в розмірі 21947,77 гривень; а всього 49220,67 гривень.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представником КС «Центр фінансових послуг» подано апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що заявник виступає поручителем у зобов'язанні і не є споживачем послуг КС в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів». Так як ОСОБА_1 не є споживачем у зазначених правовідносинах, то Закон України «Про захист прав споживачів», на який посилається суд до спірних правовідносин, не може застосовуватись. До того ж звертається увага суду на те, що із заявою про скасування рішення звернувся один із поручителів, проте рішення третейського суду скасовано в цілому щодо боржника і трьох поручителів. Однак божник вже звертався до суду із заявою про скасування цього рішення третейського суду, в задоволенні якої було відмовлено. Також представник КС «Центр фінансових послуг» вказує на порушення строків звернення із такою заявою та відсутність вирішення цього питання судом. На підставі викладеного, вважає оскаржувану ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник КС «Центр фінансових послуг» підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

Інші особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутність, відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника КС «Центр фінансових послуг», перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2009 між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № В-50/0014/09/86/20, відповідно до п.1.1 якого КС «Центр фінансових послуг» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит в сумі 27553, 86 грн. Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» виконала зобов'язання та надала кредит ОСОБА_2

13.02.2009 між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 укладено договори поруки № В-50/0014/09/86/20 відповідно до п. 1.1 яких поручителі зобов'язалися солідарно з ОСОБА_2 відповідати перед Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» за виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 14.10.2011 позов КС «Центр фінансових послуг» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь на КС «Центр фінансових послуг» суму несплачених вчасно процентів за період з 08.10.2009 по 12.09.2011 в розмірі 19572,90 гривень; суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7200,00 гривень; суму сплаченого третейського збору в розмірі 500,00 гривень; суму нарахованої пені за період з 08.10.2009 по 12.09.2011 в розмірі 21947,77 гривень; а всього 49220,67 гривень.

Задовольняючи заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, є спором щодо захисту прав споживачів, а отже, третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», не підвідомчий, у зв'язку з чим рішення третейського суду від 14.10.2011 підлягає скасуванню.

Проте колегія суддів не вважає за можливе погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Перш за все необхідно звернути увагу на те, що при наявності в заяві обґрунтування пропущеного строку звернення не вирішено вказане питання, не надана оцінка цим доводам, не вирішено питання про поновлення строку та/або порядок обчислення цього строку судом.

В силу ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

А отже вирішення питання процесуального строку є першочерговим і суд не може усунутися від його вирішення.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст. ст. 16-19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Зазначений перелік підстав для скасування рішення третейського суду є вичерпним і закон не передбачає його розширеного тлумачення.

Статтею 389-5 ЦПК України також визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийняте рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

ЗазначенийЗакон набрав чинності 12.03.2011.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Разом з тим, згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» ухвалено 14.10.2011, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».

Разом з тим, ОСОБА_1, яка подала заяву про скасування рішення третейського суду, є поручителем у вказаному спорі, а поручитель не є споживачем банківських послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», тому положення цього Закону на правовідносини, які виникли між банком та поручителем не поширюється і такий спір підвідомчий третейському суду.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду України від 19.01.2016 у справі №6-2767ц15.

Таким чином, звернення банку з позовом до поручителя про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором не може вважатися спором щодо захисту прав споживачів, оскільки підставами позову є невиконання умов договору, а не порушення Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку.

Також на стадії апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2012 відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов'язок» від 14.10.2011. Вказане судове рішення переглядалось в апеляційному порядку, та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.06.2012 залишено без змін /а.с.87-90/.

Вказана обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи, проте залишилась поза увагою суду.

В силу п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постановленої ухвали та передачі питання на новий розгляд до суду першої станції, оскільки судом не було вирішення питання процесуального строку та не врахована наявність судового рішення щодо вирішення заяви боржника про скасування рішення третейського суду .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2016 - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: